Гіпертекст. Принципи створення Web-сторінок

Текстові документи створюють за до­помогою текстових редакторів. Їх зберігають у файлах, виводять на екран для перегляду або видруковують на папері. На відміну від звичайних текстових документів гіпертекстові документи не призначені для виведення на папір. Основне їхнє застосування — подання інфор­мації на екран комп'ютера. Під час створення такого документа інфор­мацію ретельно добирають, оскільки великі за обсягом тексти читати з екрана незручно. Зазвичай такі тексти зберігають не в одному, а у декількох файлах. Інформацію з цих файлів користувач виводить на екран лише коли вона йому потрібна. Робить він це за допомогою гіпертекстових посилань (гіперпосилань). Гіперпосилання може мати вигляд підкресленого тексту іншого, ніж основний текст, кольору, рисунка або деякого значка-піктограми. Гіперпосилання містить не­видиму для користувача частину — адресу файлу чи адресу місця у документі, до якого потрібно перейти. Гіперпосилання реагує на вказів­ник і клацання миші. Якщо вказівник миші навести на гіперпосилання, то він набуде вигляду долоні. Якщо тепер клацнути лівою клавішею миші, то виконається перехід на інше місце в тексті або відкриється новий файл. Такий файл може містити текст, звук чи відеозображення.

Отже, гіпертекст — це електронний документ, який містить гіперпосилання на інші документи.

Гіпертекстова технологія — це інформаційна технологія, що базується на використанні гіпертекстів. Її застосовують у комп'ютер­них енциклопедіях та навчальних програмах, у прикладних програмах для роботи з довідковою інформацією, а також для організації доступу до інформації у WWW-просторі, тобто для роботи з Web-документами.

Звичайні гіпертекстові файли, наприклад, з комп'ютерної енциклопедії зберігаються на одному диску, а Web-документи однієї тематики можуть розташовува­тися на комп'ютерах-серверах у різних кінцях світу. Якщо пересилання файлів лініями зв'язку відбувається швидко, користувач може навіть не звернути уваги на те, що інформацію він отримує не зі свого комп'ютера, а з сервера, який знаходиться в Токіо, у Львові чи в Нью-Йорку.

Web-документ зберігається і пересилається як файл з розширенням htm чи html. Це звичайні текстові файли — програми, написані мовою HTML. Відображаються такі файли на екрані зовсім інакше, ніж вони виглядають у html-файлі. Для відображення html-файлів використовують браузери (Netscape Navigator, Microsoft Internet Explorer тощо).

Отже, Web-документ — це документ, який призначений для перегляду на екрані комп'ютера електронної інформації за допомогою програми-браузера.

Web-документ інакше називають Web-сторінкою. Це пов'язано з тим, що хорошим стилем уважається подання деякої порції інформації на одній умовній сторінці. Бажано, щоб Web-сторінка поміщалась на одній-двох екранних сторінках. Додаткову інформацію користувач може прочитати на інших сторінках, користуючись гіперпосиланнями. Браузер дає змогу легко переходити від одної сторінки до іншої за допомогою команд Уперед і Назад чи кнопок зі стрілками на панелі інструментів.

Декілька Web-документів на одну тему, що є на деякому комп'ю­тері чи належать одному власнику, утворюють Web-вузол (інший термін — Web-сайт). Web-вузли створюють Web-дизайнери для університетів, фірм, магазинів, громадських організацій, окремих осіб з метою рекла­ми напрямків діяльності, послуг, товарів, зокрема, комп'ютерних програм, пошуку партнерів, надання користувачам корисної інформації для розв'язування побутових чи виробничих задач тощо. Сьогодні Web-дизайн є привабливим і перспективним різновидом професійної діяль­ності людини, який вимагає творчого підходу.

Розглянемо структуру Web-документа. Типовий простий Web-документ складається з текстових блоків, двох-трьох рисунків неве­ликих розмірів, горизонтальних розмежовувальних ліній та гіперпосилань. Більш складні Web-документи містять фрейми (структуровані сторінки), елементи керування (кнопки, перемикачі, поля діалогу), динамічні ефекти та графічні рухомі об'єкти ActiveX.

Текстові блоки є трьох основних типів: короткі (по два-три речення) текстові абзаци, списки, таблиці.

Згідно з чинним стандартом абзаци на Web-сторінці розмежо­вуються порожнім рядком і не мають відступів у першому рядку. Абзац може бути вирівняний до одного з країв або до центру екрана. Особлива зручність перегляду інформації зумовлена тим, що в нормальному режимі Web-сторінка не має горизонтальної смуги прокручування (а вертикальна є). Браузер автоматично масштабує горизонтальне зобра­ження різних елементів сторінки, враховуючи характеристики монітора комп'ютера клієнта і розміри Windows-вікна, в якому демонструється документ.

Інформація на сторінці традиційно подається на сірому чи білому тлі, але її можна розмістити і на кольоровому тлі чи на тлі картинки з деякого графічного файлу. Створюючи Web-документ, потрібно сте­жити, щоб обсяг усіх його файлів, зокрема, графічних і відео-додатків був обмеженим. Великі файли браузер зчитує довго, і в читача може не вистачити терпіння очікувати на їхнє надходження. Тому перед тим як вставити у свою Web-сторінку графічний, звуковий чи відео-файл або клацнути у чужій Web-сторінці на звуковому чи відео-посиланні, варто зважити на пропускну здатність наявної лінії зв'язку.

Для створення Web-сторінок Web-дизайнери послуговуються гіпертекстовими редакторами, наприклад, HotMetal PRO, Hot Dog Professional, Netscape Editor, Webedit, HTMLWriter, HTML Assistant, HTMLed, де використовується мова HTML — Hyper Text Markup Language (мова для розмічування гіпертекстових докумен­тів). Сучасні редактори (FrontPage, додатки до MS Word тощо) дають змогу створювати Web-сторінки методом конструювання без застосуван­ня кодів мови HTML (оскільки код вони створюють автоматично).

Для підготовки html-файлу можна використати текстовий редактор NotePad (блокнот). Після написання html-файл потрібно зберегти на диску з деякою назвою з розширенням назви htm чи html. Програмування тут суто сим­волічне. Програма мовою HTML (html-файл) має таку загальну структуру:

<HTML>

<HEAD>

<TITLE> Назва вікна Web-сторінки </TITLE>

</HEAD>

<BODY параметри>

<!Далі йде текст>

</BODY>

</HTML>

Команди мови HTML називаються тегами. Теги бувають одинар­ними і парними. Більшість тегів є парними, як наприклад, тег означен­ня HTML-файлу: <HTML>... </HTML>.

Парні теги позначають початок і кінець ділянки дії відповідної команди. Теги записують у кутових дужках. Тег, що закриває ділянку дії, має косу риску. Тег може містити параметри, які користувач записує через пропуск.

У середині пари тегів <BODY парамeтри>...</BODY> записують (тобто програмують) те, що має відображатися у вікні браузера. Щоб на екрані відобразити звичайним способом стандартний текст, жодного програмування не потрібно — достатньо набрати цей текст. Якщо ж дизайнер хоче подати текст спеціальним чином, щоб він якнайкраще виглядав, потрібно застосувати до тексту теги форматування. У цьому, зокрема, і полягає суть програмування мовою HTML.

Приклади деяких тегів:

<Р> — цей тег означає початок нового абзацу, але його прийнято записувати в кінці попереднього. Наступне речення починатиметься з нового, вирівняного до лівого краю, абзацу без відступу.

<HR> — буде проведена горизонтальна лінія.

<В> текст </В> — товстий шрифт тексту;

<І> текст </І> — шрифт-курсив.

Дата добавления: 2015-05-07