Живопис. Франція: О. Роден “Поцілунок”, “Мислитель”

Музика

Скульптура

Франція: О. Роден “Поцілунок”, “Мислитель”. Росія: М.М. Антокольський “Іван Грозний”, “Петро І”, “Нестор-літописець”.

Література

Росія: А.П. Чехов “Казки Мельпомени”, “Палата № 6”, “Чайка”, “Вишневий сад”, “Три сестри”, “Дядя Ваня”; І. Бунін (лауреат Нобелівської премії 1933 р.)“Суходіл”, “Добре життя”, “Село”, “Антонівські яблука”, “Мітіне кохання”.

Франція: К. Дебюссі прелюдія до “Післяполуденного відпочинку фавна”, опера “Пеллеас і Мелізанда”, три симфонічні ескізи “Море”; М. Равель балет “Дафніс і Флоя”, болеро для оркестру. Росія: П.І. Чайковський опери “Євгеній Онєгін”, “Пікова дама”, “Іоланта”.

ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ – напрямок, в якому знайшли подальший розвиток усі риси імпресіонізму.

Франція: П. Сезанн “Сосна в Сен-Тропезі”, “П’єро та Арлекін”; П. Гоген “Брід”, “Звідки ми? Хто ми? Де ми йдемо?”; В.Ван Гог “Хатини”, “Нічне кафе”, “Червоні виноградники в Арлі”.

Кінематограф

Ж.Л. Годар. Росія: 9 січня 1894 р. Й.А. Тимченко, син українського кріпака, механік-самоук на 9-му з’їзді дослідників природи і лікарів Росії показав на екрані гарцюючих кавалеристів і метальників списа. Франція: у 1895 р. брати Люм’єри показали в Парижі фільм “Прибуття потягу”.

Особливості західноєвропейської та російської культур нового часу:

1. Взаємодія двох основних напрямків у мистецтві та літературі в першій половині ХІХ ст.: романтизму та реалізму ( при домінуванні останнього ).

2. Різноманітність напрямків та стилів, методів та форм у другій половині ХІХ ст.

3. Література визначала художнє життя ХІХ ст. Першість посіли Франція, Англія.

4. Графіка остаточно виділяється в окремий вид мистецтва, виникає літографія (гравюра на камені).

5. “ Золоте століття ” російської культури, яка набула всесвітнього значення.

6. Початок формування індустріального суспільства.

7. Перегляд системи культурних цінностей.

8. Поява “сьомого мистецтва” – кінематографу.

Ø За обсягом та розвитком музичного мистецтва першість посіли Італія, Німеччина, Франція; за розвитком живопису – Франція, Іспанія. В архітектурі найкращі здобутки були в Англії, у скульптурі – у Франції.

Агностицизм (грец. непізнаванний) – філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності.

Деїзм (лат. deus – бог) – принцип філософських вчень, які, визначаючи Бога першопричиною світу, заперечували його втручання в явища природи та в перебіг суспільних подій. Апелюючи до розуму, деїсти відкидали релігійні обряди і догмати, виступали за свободу совісті, “релігію розуму”.

Ідеалізм ( фр. idealisme – ідея,першообраз) – філософський напрям, який у розв’язанні основного питання філософії виходить з того, що свідомість, мислення, дух є первинними, а природа, буття, матерія – вторинними. Цей напрям є протилежним матеріалізму. Ідеалізм, на противагу релігії, доводить первинність свідомості (релігія – первинність Бога).

Матеріалізм (лат. materialis – речовинний) – філософський напрям, який у розв’язанні основного питання філософії виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух – вторинними. Протилежний ідеалізмові.

Опера-буффа – вид комедійної опери, невеликої за обсягом, з двома-трьома дійовими особами, весела буфонада з рухливими діями, речитативами замість діалогів.

Опера-серіа – оперний жанр, серйозна опера, для якої характерні панування історико-міфологічних та легендарно-казкових сюжетів.

Опера спасіння – жанр, що виник за часів Французької революції, якому притаманні ідея боротьби з тиранією та благополучна розв’язка.

Оперета – музичнийжанр легкої опери, що йде від комедійної опери та супроводжується танцями й діалогом.

Парсуна – перехідна форма від іконопису до об’ємного перспективного живопису – умовне найменування портретного живопису ХVІ-ХVІІ ст., що поєднує прийоми іконопису з реалістичним відображенням індивідуальних особливостей об’єкта.

Позитивізм – напрям філософії, представники якого справжнє (“позитивне”) знання вважали результатом конкретних наук (емпіричне знання).

Раціоналізм (лат. ratio – розум, rationalis – розумний) – філософський напрям, що переконує у здатності людського розуму пізнавати закони розвитку природи і суспільства, вважає джерелом і критерієм пізнання розум.

Романтизм у філософії – суб’єктивно-ідеалістична течія, яка розглядала дійсність, як естетичне явище, мистецтво – як першооснову світу, закони художньої творчості – як конструктивні принципи перетворення дійсності.

Романс – камерна лірична пісня.

Сенсуалізм (лат. sensus – почуття, sensualis – чуттєвий) – напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом знань. Протилежний раціоналізмові.

Теми рефератів:

1. Розвиток науки в добу Просвітництва (на вибір): І. Ньютон, Р. Декарт, Г. Лейбніц, А. Левенгук, Д. Уатт.

2. Філософія Просвітництва (на вибір): Д. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза, Ф. Бекон, Д. Юм, І. Кант.

3. Ідеологія просвітителів (на вибір): Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є, Й. Гете, Ф. Шіллер, М. Ломоносов, О. Радищев.

4. Вплив ідей Просвітництва на законодавство держави Сполучених Штатів Америки.

5. Німецька філософія першої половини ХІХ ст. як загальноєвропейське надбання.

6. Влада (поняття, структура, ознаки) у ментальності людини нового часу.

7. Індивід, сім’я, суспільство в новий час.

8. Розвиток літератури / театрального мистецтва (на вибір) у ХVII – XIX ст.

9. Стильові та жанрові особливості в живопису XVII – XVIII ст. Іспанії (Е. Греко, Д. Веласкес, Ф. Гойя) / Фламандське бароко (П. Рубенс) / Голландський реалізм (Г. ван Р. Рембрандт) / Класицизм Н. Пуссена / Представники рококо (Ж.А. Ватто, Ф. Буше, Ж.-О. Фрагонар).

10. Архітектурні стилі Європи доби Просвітництва: бароко, класицизм, рококо.

11. Стиль рококо як мистецтво “галантної доби”.

12. Музична культура: музичні жанри та інструменти. Творчість (на вибір): І.С. Баха, В.А. Моцарта та ін.

13. Дж. Верді та оперний театр Італії.

14. Інтеграційні процеси в європейській культурі другої половини ХІХ ст.

15. Розвиток художньої культури Європи ХІХ ст.: від романтизму до реалізму.

16. Європейська література ХІХ ст. (на вибір): О. де Бальзак, Ч. Діккенс та ін.

17. Культура скандинавських країн (Данії, Швеції, Норвегії).

? Питання для самоконтролю:

1. Які періоди звуться “Просвітництво”, “новий час”?

2. Охарактеризуйте уявлення людини про владу в новий час. Чи відбулися зміни у ставленні до влади від часів середньовіччя?

3. Як розвивалася духовна культура в епоху Просвітництва (XVІІ-ХVШ ст.)?

4. Охарактеризуйте нові стилі та жанри художньої культури XVІІ-ХVШ ст. (бароко, рококо, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм). Назвіть представників цих стилів, їхні твори.

5. Як розвивалося музичне мистецтво Західної Європи у ХVШ ст.? Кого з відомих музикантів та які їхні твори ви знаєте?

6. Що ви знаєте про культурні форми відпочинку людей у XVІІ-XVІІІ ст.? Які нові напрямки громадського життя з’являються в Західній Європі у XIX ст.?

7. Основні напрямки художньої культури Західної Європи ХІХ ст. (класицизм, академізм, романтизм, реалізм, символізм, натуралізм, імпресіонізм).

8. Чим характеризується європейський театр у новий час (XVІІ-XVІІІ ст.)?

Рекомендована література

Вольтер. Философские сочинения. – М., 1989.

Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 1986.

Гусєв В. І. Історія західноєвропейської філософії XV – XVII ст. – К., 1994.

Европейский романтизм. – М., 1973.

Европейское Просвещение и французская революция ХVIII века. – М., 1988.

Культура эпохи Просвещения. – М., 1993.

Левик В. Поэты эпохи импрессионистов (Бодлер, Верлен, Рембо) // Импрессионисты. Их современники. Их соратники. – М., 1976. – С. 221 – 254.

Любимов Л. Искусство Западной Европы. – М., 1976.

Момджян Х.Н. Французское Просвещение ХVIII века. – М., 1983.

Нарский И. Западно-европейская философия ХІХ века. – М., 1976.

Тема 7. Українська культура

в другій половині XVІІ – XІХ ст.

Семінарське заняття 7

Українська культура в другій половині XVІІ – XІХ ст.

(Рекомендовано відвідування Художнього музею м. Харкова)

1. Історичні умови розвитку української культури у другій половині XVІІ – XІХ ст.

2. Освіта і наука. Харківський колегіум. Києво-Могилянська колегія (1708 р.). Харківський університет (1804 р.).

3. Просвітницькі тенденції в України. Формування української національної самосвідомості.

4. Особливості розвитку української художньої культури в добу Просвітництва та новий час (XVІІ – XІХ ст.).

5. Особливості культури українського козацтва. Побут, символіка.

Історичні умови розвитку української культури в другій половині XVІІ – XІХ ст.

– Визвольна війна українського народу (1648 – 1676 рр.) проти Речі Посполитої під проводом Б. Хмельницького, створення на короткий час Української держави Гетьманщини.

– Укладання Переяславської угоди з Росією, заселення Слобожанщини, розподіл України на Право- та Лівобережну. Втрата Україною автономії, розподіл її земель між Російської та Австрійською імперіями.

– Вплив ідей Відродження, Просвітництва, насамперед через Польщу.

– Українське національне відродження ХІХ ст.

– Скасування кріпацтва на території Правобережної (1848 р.) та Лівобережної України (1861 р.), промислова революція у Східній Україні (1880-ті рр.).

Освіта і наука. Харківський колегіум. Києво-Могилянська колегія (1708 р.).

Харківський університет (1804 р.).

Просвітницькі тенденції в України.

Формування української національної самосвідомості

Наука, освіта

Друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.: І. Гізель, Л. Баранович, І. Галятовський ( ректориКиєво-Могилянської колегії); С. Яворський, Є. Славинецький, А. Сатановський, С. Полоцький, К. Істомін, Д. Туптало, Ф. Прокопович.

ХІХ ст.: В.Н. Каразін (засновник Харківського імператорського університету, 1804 р.).

Філософія: С. Полоцький, Ф. Прокопович ( ХVІІ ст.); Г.С. Сковорода (ХVІІІ ст.). Математика: М.В. Остроградський. Філологія: М.О. Максимович; І. Срезневський; О.О. Потебня; М.Ф. Сумцов. Історія: І. Гізель (“Синопсис” – перший підручник з історії України); Г. Полетика “Історія русів”; Д.М. Бантиш-Каменський “Історія Малої Росії”; О. Лазаревський (історик Лівобережної Гетьманщини); М.І. Костомаров “Мазепа”; В.Б. Антонович; Д.І. Багалій, М.С. Дринов. Етнографія: М.О. Максимович; П.О. Куліш “Записки про Південну Русь”; П.П. Чубинський. Біологія: І.І. Мечников. Фізіологія: В.Я. Данилевський. Ботаніка: М.О. Максимович; В.М. Черняєв. Хімія: М.М. Бекетов, О.Я. Данилевський. Медицина: І. Орлай; Л.Л. Гіршман (офтальмолог), Н.П. Трінклер (рентгенолог). Механіка: В.Г. Імшенецький, О.М. Ляпунов, Д.О. Стеклов. Метеорологія: В.І. Лапшин, Н.Д. Пильчиков. Економіка: М.Х. Бунге (фінансист, міністр фінансів Російської імперії 1881 – 1886 рр.). Право: П. Орлик “Конституція прав і свобод Запорізького війська”; О.Ф. Кістяківький.

Освіта: недільна школа Х.Д. Алчевської.

Музикознавство: П.П. Сокальський теоретична праця “Русская народная песня, великорусская і малорусская, в ее строении мелодическом и ритмическом...”.

Літописання: ХVІІ-ХVІІІ ст.: Мгарський, Київський, Хмільницький, Львівський, Межигірський, Добромильський, Густинський літописи; літописи Ф. Сафоновича, Самовидця (Р. Ракушки-Романовського), Г. Грабянки, С. Величка.

Фольклор: Пісні про Богдана Хмельницького, М. Кривоноса, І. Богуна.

Іконопис

ХVІІ ст.: І. Руткович “Трійця”, “Христос і Магдалина” з П’ятницької церкви у Жовкві; І. Бродлакович “Архангел Михаїл”; В. Реклинський, А. Галик; Пахомій; Й. Кондзелевич.

ХVІІІ ст.: Білинський (з Канева) ліпне оздоблення Успенського собору Києво-Печерської лаври; Григорій (з Чернігова) іконостас Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря й Успенського собору Києво-Печерської лаври. Харківські маляри: В. Дмитрієв; В. Рудецький.

Особливості розвитку української художньої культури

в добу Просвітництва та новий час (XVІІ – XІХ ст.)

Дата добавления: 2015-05-09