Потерпілий, його права та обов'язки

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст. 49 КПК). Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. При цьому для ви­несення такої ухвали не потрібно заяви постраждалого. Потерпілим може бути визнана фізична особа незалежно від її віку та дієздатності. У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умо­ви фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права потерпілого, передбачені КПК, мають його близькі родичі, яки­ми є: батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.

Особа, якій заподіяно шкоду і яка пред'явила вимогу про її відшко­дування, визнається одночасно потерпілим та цивільним позивачем.

Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати по­казання у справі. При цьому, у разі давання показань, він зобов'язаний давати правдиві показання. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначен­ня справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; за­являти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки тощо. У випадках, якщо прокурор відмовляється від підтримання державного обвинувачення у суді, по­терпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

Потерпілий зобов'язаний: з'являтися за викликом органу дізнан­ня, слідчого, прокурора, суду; давати правдиві показання; виконува­ти розпорядження головуючого; дотримуватися порядку судового за­сідання.

40. Цивільний позивач та цивільний відповідач, їхні права та обов'язки.

Цивільним позивачем, відповідно до ст. 50 КПК, визнається грома­дянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріаль­ної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст. 28 КПК. При цьому особа може пред'явити вимогу про відшкодування шкоди лише до обвинуваченого або особи, яка несе цивільно-правову відповідальність за його дії. Особа може бути визнана цивільним позивачем лише за умови, що фізична або юридична особа зазнали шкоди та пред'явили вимогу про її відшкодування. Про визнан­ня цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, судця виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; про­сити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечен­ня заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайом­люватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слід­ства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилось, — після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Цивільний позивач зобов'язаний з'являтися за викликом органу ді­знання, слідчого, прокурора і суду; виконувати розпорядження голо­вуючого; дотримуватися порядку судового засідання. Цивільний пози­вач зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, пов'язані з заявленим позовом.

Як цивільних відповідачів, відповідно до ст. 51 КПК, може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які згідно з законом несуть від­повідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. За загальним правилом, цивільний позов пред'являється до обвинува­ченого. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За зая­вою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спіль­но завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (ст. 1190 ЦК). Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ст. 1182 ЦК). Однак ЦК України пе­редбачено випадки, коли окремі особи несуть відповідальність за його дії. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у за­кладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей

заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (ст. 1179 ЦК). Юридична або фізична особа відшкодовуэ шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК). Шкода, завдана фізич­ній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяль­ністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК).

Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Цивіль- ний відповідач або його представник має право: заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті пред'явленого позову подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати участі у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки. Цивільний відповідач зобов'язаний з'являтися за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора і суду; виконувати розпорядження головуючого; дотримуватися порядку судового засідання.

Дата добавления: 2015-05-07