КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Судові дебати та останнє слово підсудного
Судові дебати — обов'язкова частина судового засідання, в якій виступають сторони. В своїх промовах вони пропонують свій аналіз досліджених в судовому слідстві доказів, викладають свою думку щодо того, які докази є належними, допустимими і достовірними, які фактичні обставини мали місце в дійсності, доведено чи не доведено винуватість підсудного, які обтяжуючі та пом'якшуючі обставини встановлені в справі, як необхідно кваліфікувати дії підсудного, якою повинна бути міра покарання, чи є підстави, щоб звільнити підсудного від покарання, а можливо, від кримінальної відповідальності, яке рішення необхідно ухвалити. Судові дебати є процесуальною гарантією принципу змагальності кримінального процесу, адресуються не тільки суду, а й іншим учасникам судового розгляду, а також особам, присутнім у залі судового засідання, і спрямовані на формування у суддів певного внутрішнього переконання щодо оцінки доказів, тих фактичних обставин, які можна вважати встановленими на підставі таких доказів. Виступ у судових дебатах учасників процесу є одним із способів реалізації і захисту ними прав і законних інтересів (публічних або приватних). Позбавлення права виступати в дебатах учасника судового розгляду, якому це право гарантовано законом, є істотним порушенням закону і може слугувати підставою для скасування вироку. Судові дебати починаються безпосередньо після оголошення суддею про те, що судове слідство закінчене. Виступу в судових дебатах повинна передувати підготовка до них учасників судового розгляду. За клопотанням сторін суддя після судового слідства може оголосити перерву для підготовки до судових дебатів. Якщо справа невелика за обсягом, сторони, зазвичай не наполягають на оголошенні такої перерви.
Порядок проведення судових дебатів регламентовано ст. 318 КПК, дебати складаються із промов прокурора, потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача чи їхніх представників, захисника, підсудного. Отже, у дебатах спочатку виступають суб'єкти, які здійснюють функцію обвинувачення, а потім суб'єкти, діяльність яких спрямована на захист від обвинувачення. Це повною мірою відповідає логіці доказування, адже спочатку виступають ті, хто стверджує про наявність певних обставин, котрі свідчать про вчинення злочину підсудним, а потім ті, хто спростовує твердження сторони обвинувачення, веде мову про невинуватість підсудного або про вчинення ним менш тяжкого злочину, про відсутність обтяжуючих обставин тощо. Якщо в справі беруть участь кілька потерпілих, цивільних позивачів, захисників, підсудних, вони самі вирішують питання про порядок їхніх виступів у дебатах. За відсутності погодженості в цьому питанні порядок виступів визначає головуючий. Всім учасникам судових дебатів надається право виступити з судовою промовою, зміст якої КПК не визначає. В практиці зміст судової промови визначається конкретними завданнями, які стоять перед кожною із сторін і зумовлюються не тільки відношенням учасника судових дебатів до певної сторони, але й зібраними і дослідженими в справі доказами, обставинами злочину та іншими чинниками. Певні рекомендації щодо змісту промов прокурора та захисника містяться в літературі, різних методичних рекомендаціях. Зокрема, пропонується будувати промову прокурора з таких частин: 1) викладу фактичних обставин справи: 2) оцінки суспільної небезпеки злочину; 3) аналізу і оцінки доказів винуватості або невинуватості підсудного у вчиненні злочину; 4) юридичної оцінки діяння (кваліфікації злочину); 5) тяжкості злочину, а також інших обставин, що характеризують підсудного, пом'якшують чи обтяжують покарання; 6) пропозиції про застосування певного виду і міри покарання або звільнення від нього; 7) пропозиції про вирішення цивільного позову; 8) аналізу причин і умов, що сприяли вчиненню злочину та інших питань, які повинен вирішити суд при постановленні вироку. Послідовність і зміст зазначених частин може відрізнятись залежно від обставин справи, що розглядається.
Промова потерпілого (його представника) за своїм направленням є обвинувальною і тому за структурою і змістом може бути аналогічною структурі промови прокурора. Однак на відміну від представника публічного обвинувачення — прокурора, який зобов'язаний викласти свої доводи у дебатах з усіх питань, потерпілий за своїм розсудом приймає рішення про необхідність виступу й про ті позиції, які йому необхідно висвітлити. У промові цивільного позивача обґрунтовуються позовні вимоги, тобто підстави та розмір заявленого позову, тому він у своєму виступі торкається питання про доведеність обставин, які підтверджують факт вчинення злочину підсудним, посилається на дані, що свідчать про наявність певної шкоди та її розмір а також на наявність причинного зв'язку між злочинним діянням та наслідками у вигляді матеріальної або моральної шкоди. Він може висловлювати свою думку з інших питань, які пов'язані з цивільним позовом, наприклад про підстави та мотиви виправдання, оскільки від цього залежить доля цивільного позову, але саме цим позовом обмежене коло процесуальних інтересів цивільного позивача, тому він не вправі в своїй промові торкатися ні юридичної оцінки злочину, ні питання про міру покарання. Цивільний відповідач може визнати цивільний позов, а може заперечувати, посилаючись на певні докази, які на його думку спростовують факт вчинення злочину підсудним, наявність шкоди чи наявність причинного зв'язку між діянням та наявною шкодою. Він також може наводити аргументи для визнання меншого розміру шкоди або про відсутність у нього обов'язку з відшкодування шкоди. Зазвичай цивільний відповідач не торкається питання про кваліфікацію діяння підсудного, але в тих випадках, коли юридична оцінка діяння підсудного впливає на вирішення питання про відшкодування шкоди, він може висловити свою думку і з цього питання, посилаючись на докази, які, на його думку, дають підстави для висновку про заподіяння підсудним шкоди в стані необхідної оборони, внаслідок чого, така шкода не підлягає відшкодуванню.
Промова захисника містить аналіз доказів, якими встановлюються обставини, що спростовують обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність підсудного. Як правило, захисна промова складається з таких частин: 1) вступ; 2) аналіз і оцінка доказів; 3) дані, що характеризують особу підсудного; 4) аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину; 5) питання, пов'язані із застосуванням покарання або звільнення від нього; б) питання, пов'язані з вирішенням цивільного позову. Головна увага в захисній промові приділяється тому, що спростовує обвинувачення або свідчить про його недоведеність, непідтвердження будь-якої його частини, необхідності зміни кваліфікації діяння на статтю про менш тяжкий злочин; про наявність обставин, що пом'якшують відповідальність, про необхідність призначення підзахисному мінімального покарання. Обґрунтовуючи недоведеність обвинувачення підсудного, захисник має право як наводити докази, які підтверджують невинуватість, так і обмежитись з огляду на презумпції невинуватості посиланням на те, що фактичні дані, покладені в основу обвинувачення, є сумнівними, недостовірними або недостатніми. Промова захисника, як заперечення на обвинувальну промову прокурора, може бути побудована на тому, що обвинувачу не вдалося довести свої твердження і що, відповідно, підсудний є невинуватим, адже всі сумніви у винуватості тлумачаться на його користь. Звичайно, це не означає, що захисник не повинен використовувати всі можливості для спростування обвинувачення. Обираючи лінію захисту, наводячи обставини, які свідчать на користь підсудного, захисник пов'язаний однією умовою, а саме — якщо підсудний не визнає свою вину, захисник не вправі вважати це необґрунтованим і пропонувати суду лише змінити обвинувачення або призначити більш м'яке покарання. Інакше захисник фактично не захищав би, а звинувачував підсудного та позбавив його захисту.
Незалежно від ступеня доведеності обвинувачення, правильності кваліфікації злочину, а також наявності обставин, які негативно характеризують особу підсудного, захисник не має права відмовитися від захисту і зобов'язаний виступити із захисною промовою. У своїй промові підсудний має право висловлюватись з будь-яких питань, що вирішуються судом при постановленні вироку. Він може відмовитися від виступу в судових дебатах. Після проголошення промов всі учасники судових дебатів можуть виступати ще один раз з реплікою. Репліка — це коротке висловлення учасника судових дебатів щодо позиції або окремих її елементів сторони в справі. Після закінчення судових дебатів головуючий опитує учасників дебатів, чи бажають вони обмінятися репліками. Користуватися реплікою, щоб доповнити або змінити свій виступ у дебатах, недопустимо. Право на репліку мають всі суб'єкти судових дебатів, право останньої репліки закон надає захиснику і підсудному. У судових дебатах та репліках сторони можуть посилатися лише на докази, які були досліджені в судовому слідстві. Якщо учасник судових дебатів вважає, що в обґрунтування своїх доводів йому необхідно навести докази, які не були предметом розгляду в суді, він має право клопотати перед судом про відновлення судового слідства. Дане клопотання розв'язує суд, заслухавши думку інших учасників судового розгляду. Суд зобов'язаний буде відновити судове слідство, якщо під час дебатів у сторін виникне необхідність подати нові докази. До нових доказів належать фактичні дані, які судом раніше в судовому слідстві не досліджувалися, незалежно від дослідження обставин, якими ці дані встановлюються або спростовуються. Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Обмеження тривалості судових дебатів шляхом встановлення певного часу на виступ сторін, або шляхом переривання виступу у зв'язку із закінченням певного часу, або іншим способом не допускається. Головуючий має право зупинити учасника судових дебатів тільки у разі, якщо він у своїй промові виходить за межі справи, яка розглядається, тобто торкається обставин, що не входять до предмета доказування в даній справі. Після закінчення виступів і реплік головуючий оголошує судові дебати закінченими. Короткий зміст судових дебатів і реплік фіксується в протоколі судового засідання. Сторони вправі надати суду в письмовому вигляді запропоновані ними формулювання рішень з питань, які мають бути вирішені судом. Ці формулювання, як і усно висловлені сторонами думки, не мають для суду обов'язкового значення, але вони можуть допомогти суду краще проаналізувати й врахувати позиції сторін при постановленні вироку. Обов'язковою частиною судового розгляду відповідно до ст. 319 КПК є останнє слово підсудного, до якої суд зобов'язаний перейти після закінчення судових дебатів. Проголошення підсудним останнього слова є його правом, а не обов'язком, у зв'язку із чим він може відмовитися від останнього слова, про що робиться відповідний запис у протоколі судового засідання. Ненадання підсудному останнього слова є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і тягне скасування вироку. Не є порушенням законодавства ненадання останнього слова підсудному у разі, якщо справа розглядається за його відсутності, або коли він був видалений із залу судового засідання до кінця судового розгляду. Останнє слово підсудного полягає в його виступі, в якому він звертається до суду із заявами, проханнями, клопотаннями, які можуть стосуватися його ставлення до пред'явленого йому обвинувачення, про доведеність його вини у вчиненому злочині, про можливий вид і міру покарання, яка може бути до нього застосована (наприклад, із проханням не застосовувати до нього покарання, пов'язане з обмеженням або позбавленням волі), відшкодуванні збитків, завданих злочином. Під час останнього слова підсудного забороняється задавати йому питання, переривати його. Однак головуючий має право вказати підсудному на те, що у своєму останньому слові він виходить за межі даної кримінальної справи. Головуючий має право зупинити підсудного, якщо він в останньому слові вживає нецензурні слова, допускає образи на адресу суду або учасників судового розгляду, і попереджає його про наслідки такої поведінки. При повторному порушенні підсудним порядку проголошення ним останнього слова він за ухвалою (постановою) суду може бути не тільки позбавлений останнього слова, але й видалений із залу суду. Обставини, викладені підсудним в останньому слові, не розцінюються як доказ у справі, і суд не може посилатися на них у вироку. Суд зі своєї ініціативи, а також за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду зобов'язаний відновити судове слідство, якщо підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, що мають істотне значення для справи. Зокрема, судове слідство може бути відновлено, якщо, наприклад, у своєму останньому слові підсудний, який раніше відмовлявся давати показання, повідомляє відомості що мають відношення до справи; якщо у своєму останньому слові підсудний, що раніше не визнавав пред'явлене йому обвинувачення, визнав свою вину, або, навпаки, заявив про відмову від раніше даних показань у зв'язку із самообмовою. Зміст останнього слова фіксується в протоколі судового засідання. Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання. Негайне видалення суду в нарадчу кімнату після останнього слова вказує на неможливість будь- якої перерви між останнім словом і постановленням вироку, що спрямовано на виключення можливості будь-якого впливу на суддів і спілкування суддів з учасниками судового розгляду та іншими особами до постановлення вироку. Крім того, ця вимога закону спрямована на збереження в суддів у пам'яті найбільш повної інформації про докази, які досліджені у судовому засіданні, і обставини, що встановлені в ньому. Якщо підсудних кілька, суд має право вийти на перерву перед останнім словом останнього з виступаючих підсудних. Про видалення в нарадчу кімнату головуючий повідомляє присутнім у залі судового засідання, що фіксується в протоколі судового засідання і вказується час видалення суду. Головуючий повідомляє також, коли в справі передбачається оголосити рішення.
Дата добавления: 2015-05-07; Просмотров: 1419; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |