І методологію мікроек. .Нормативна та позитивна мікроекономіка

Проаналізуйте економічні аспекти глобальних проблем.

Глобальні проблеми — проблеми, пов'язані з при­родними, природно-антропогенними, суто антропо­генними (у т.ч. економічними, соціальними) явища­ми, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілі­зації і мають загальнопланетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирі­шення, а тому потребують координації зусиль усьо­го світового співтовариства.

I. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

— надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;

— раціональне природокористування і збереження нав­колишнього природного середовища;

— раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору;

— утилізація відходів життєдіяльності тощо.

II. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовід­носин:

— відвернення світової термоядерної війни і забезпе­чення стабільного миру;

— подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;

— попередження локальних, регіональних та міжнарод­них конфліктів;

— ліквідація наслідків світових та локальних криз;

— роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.

III. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього:

— пристосування людини до умов природного і соціаль­ного середовища, що змінюється під впливом НТР;

— подолання епідемій, тяжких захворювань (серцево-судинних, онкологічних, СНІДу, наркоманії);

— культурно-моральні проблеми втрати довіри до со­ціальних інститутів, нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь;

— боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом;

— проблеми демократизації та охорони прав людини тощо.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем — розгляд їх у взаємопов'язаній цілісності, тісному переплетінні економічних, політичних, соціальних, куль­турних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів.

1. Визначте місце мікроек/системі екон/ наук Дослідіть пред/

Будь-яка економічна система стикається з обмеженістю, рідкістю ресурсів та необмеженістю потреб економічних суб’єктів. Економічна наука відповідає на три основних питання – Що виробляти (як задовольнити суспільні потреби)? Як виробляти (яким чином використовувати обмежені ресурси)? Для кого виробляти (хто отримає вироблений продукт)?

Система економічних знань під загальною назвою “економіка” традиційно поділяється на два головних розділи - мікроекономіку і макроекономіку.Макроекономіка вивчає народне господарство в цілому. Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних одиниць – споживачів, працівників, інвесторів, землевласників, окремі компанії, які намагаються максимізувати корисність (або прибуток), використовуючи обмежені ресурси при безмежних потребах. Таким чином, мікроекономіка виходить на проблеми макроекономіки, в основі яких лежить аналіз поведінки окремих економічних одиниць. У центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна ринкова рівновага тощо.

Діяльність ек суб’єктів розглядається як процес прийняття та реалізації ек рішень щодо розпорядження обмеженими ресурсами з найбільшою користю. Хоча поняття “користь” як у кількісному, так і в якісному відношенні суб’єктивне, в мікроекономіці прийнято вважати, що економічні суб’єкти діють раціонально, тобто основним мотивом їх діяльності є максимізація матеріальної вигоди, що вимірюється для фірми – в показниках прибутку, для покупців – споживчого надлишку, для інвесторів – віддача від вкладень. Раціональними вважаються всі економічні дії, що приводять до зменшення витрат або до збільшення зиску.

Таким чином, основними суб’єктами мікроекономіки є: індивіди, домогосподарства, підприємства (фірма), ринки окремих товарів, галузі, держава.

Для пізнання соціально-економічних процесів мікроекономіка використовує філософські, загальнонаукові та спеціальні методи.

Важливого значення має метод наукової абстракції. За допомогою цього методу формуються наукові категорії, що виражають сутнісні сторони досліджуваних об'єктів, і будуються економічні моделі (модель недосконалої конкуренції, модель чистої монополії).

Мікроекономічний аналіз – це сукупність аналітичних засобів пізнання факторів, які впливають на розмір прибутку та інші показники ефективності суб’єкта господарювання. Він полягає у розчленуванні господарчої діяльності на складові частини з метою їх вивчення та забезпечення ефективності.

Моделювання є одним із основних методів економічного аналізу. Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат.

За способом побудови логічних конструкцій економічний аналіз буває позитивним та нормативним. Позитивний метод спирається на філософію позитивізму та являє собою процес формування знань про економіку, категорії та закони розвитку економічного середовища на основі опису та систематизації чинників, досвіду, ринкового спостереження тощо. Є два головних принципи позитивізму: верифікація (перевірка) гіпотези, теорії. фальсифікація (заперечення) гіпотези, теорії.

Нормативний метод, що спирається на філософію прагматизму, досліджує практичну діяльність людей, спрямовану на досягнення максимальної ефективності. Завдання науки полягає в тому, щоб знайти шляхи забезпечення максимально можливого ступеня ефективної діяльності людини.

В мікроекономіці також використовуються такі методи аналізу: граничний, функціональний та графічний. Граничний аналіз (маржиналізм) – спосіб аналізу економічних показників, що припускає дослідження їх динаміки – приросту, скорочення, зміни. Функціональний аналіз – дослідження залежності одних економічних величин від інших. Цей метод використовується спільно з іншими методами економічного аналізу.

2.Дослідіть корисність в економічній теорії. Сукупна та гранична корисність. Функція корисності. Корисність, ціна і дохід – складові теорії споживання.

Корисність – це здатність економічного блага задовольняти потреби. Це поняття відбиває суб’єктивну оцінку індивідом ступеня бажаності того чи іншого блага незалежно від того, чи сприяє його споживання об’єктивно розвитку певного суб’єкта чи завдає йому шкоди. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага – блага, що набуває негативної корисності (забруднене повітря). Разом з тим корисність формується під впливом об’єктивних обставин. Корисними можуть бути лише доступні для споживача блага. Головною метою споживача є максимізація корисності. Визначають два основні підходи до формалізації вибору споживачів – кількісний (кардиналістський) та порядковий (ординалістський) підходи.

Аналіз поведінки споживача виходить з того, що між корисністю та кількістю споживчих продуктів існує певний функціональний зв’язок. Його відображає функція корисності, яка являє собою залежність максимально можливого рівня корисності від спож. певної кількості благ: U = f (x₁, …, x_n) де x₁... x_n – обсяги спож. благ 1...n.

Ступінь корисності може виражатися в різних показниках. Сукупна корисність (TU) – величина, що відбиває загальне задоволення індивіда споживанням визначеної кількості благ. Сукупна корисність зі збільшенням блага постійно зростає, гранична корисність зменшується. Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана за рахунок збільшення споживання даного блага на одну одиницю MU =∆TU /∆Q

Максимум задоволення сукупної корисності досягається у точці А, коли гранична корисність дорівнює нулю (рис. 2.1.). Це означає, що благо повністю задовольняє потребу.

max

TU MU

В

А

В

А

0- Q_х 0 Q_х

а) б)

Рис. 2.1. Сукупна (а) та гранична (б) корисність

За умови, що споживання інших благ не змінюється, а благом Х споживач насичується, задоволення від споживання наступної одиниці цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага Х знижується. У сучасній теорії споживчого вибору припускається, що: 1) грошовий дохід споживача обмежений; 2) ціни не залежать від кількості благ, що купують; 3) всі споживачі уявляють собі граничну корисність усіх продуктів; 4) споживачі прагнуть до максимізації сукупної корисності.

Яку ж кількість благ придбає споживач? Вибір споживача – це вибір, який максимізує функцію корисності раціонального споживача в умовах обмеженості ресурсів (грошового доходу). Функція корисності максимізується в тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що остання гривня (долар, марка, євро тощо), витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність (другий закон Г.Госсена): де MU₁, MU₂ – гранична корисність блага 1 та 2, ютиль; Р₁, Р₂ – ціна благ, грош. один.

Це рівняння означає досягнення стану рівноваги споживачем. Звідси можна зробити висновок, що за зміни ціни одного з благ і незмінності доходу споживача та цін на інші блага, вказана рівність порушується.

Дата добавления: 2015-05-09