Які колегії функціонували в Україні?

Після Берестейської унії (1596 р.) Річ Посполита посилює вплив та утиски щодо української культури. Щоб покатоличити молодь на Правобережжі, Закарпатті та Буковині, відкриваються єзуїтські та уніатські колегії: спочатку у Львові, Вінниці, Барі, Кам'янці-Подільському, а згодом у всіх великих містах.

На землях Лівобережної України середню освіту давали колегії у Чернігові (заснована 1700 р.), Харкові (1721 р.), Переяславі (1738 р.), Луцьку, Вінниці, Кам'янці, Немирові та ін.

Навчальні програми колегій передбачали вивчення рідної та іноземних мов: французької, німецької, італійської. Обов'язковими були історія, географія, малювання.

41.Харківська колегія — центр освіти Слобожанщини. У 1765 р. тут відкрилися додаткові класи, де викладали інженерну справу, артилерію, архітектуру, геодезію, географію.Випускники колегій могли продовжувати навчання у Києво-Могилянській Академії, яка була першим вищим навчальним закладом у слов'янському світі.

42.Які були перші шкільні підручники?

Перший шкільний підручник української мови — "Буквар " Івана Федорова, виданий у Львові 15лютого 1574 р. Ця дата знаменна у культурному розвитку України й варта пошанування: український народ одержав першу нормативну граматику.

Цей підручник, навіть для того часу був незвичайний. У ньому розроблена струнка система засвоєння граматики церковно-слов'янської, а коли бути зовсім точним, словеноруської мови.

Перша сторінка — це абетка. Напевно, розташування літер подано в усталеній традиції того часу, але дякуючи цьому виданню вона стала традиційною для всіх наступних граматик, які базуються на кирилиці. Згідно з нормами того часу абетка подається також у зворотному порядку і впереміж, для кращого засвоєння учнями. Наступний розділ — дво- і трилітерні сполуки. Це доцільна методика для засвоєння складів.

Іван Федоров не обмежується суто букварним матеріалом. Він виділяє три невеликі розділи так, щоб полегшити підготовку дітей до вивчення систематичної граматики. У першому розділі подаються зразки відмінювання в теперішньому часі різних дієслів, однина, двоїна, множина, що починаються з певної літери алфавіту. Кінець розділу пропонує зауваження про форми дієслова "биті" (бути) пасивного стану в різних часах — минулому, теперішньому, майбутньому.

Чи був якийсь аналог цьому "Букварю"? За свідченням самого Федорова, він користувався книгою Іоанна Дамаскіна "Букви словенскія". Але науковці стверджують, що найдавніші списки книги Дамаскіна відомі лише з XVI ст. Виходячи з аналізу обох видань, можна припустити, що І.Фсдоров взяв за основу книгу Іоанна, грунтовно її переробив і доповнив, отже, зробив досконалішу редакцію.

У другій частині букваря наводяться тексти для читання та заучування напам'ять. Це традиційна методика навчання у південних і східних слов'ян. Книжка закінчується сентенціями, де йдеться про користь навчання, подаються уривки з книги притчей Соломонових та звернення до батьків про значення виховання дітей. Усе це обґрунтовується уривками послань апостола Павла. Отже, буквар був розрахований і на дорослих.

Наступний підручник, що за своїм значенням не поступається "Буквареві" Федорова, — "Граматика словенська", укладена Лаврентієм Зи- занієм і видру кована 1596 р. у м.Вільно. Автор був високоосвіченою людиною. Невідомо, де він здобув освіту, можливо, навчався в Ярославській єзуїтській колегії, після викладав у Львівській і Брестській братських школах, працював у Віденській, ректором якої був його брат Стефан. "Буквар" Федорова вже не задовольняв вимог, що постали перед суспільством, і Зизаній, спираючись на свій педагогічний досвід, зробив систематизацію церковно-слов'янської мови. У підручнику дістали відображення риси живої народної мови XVII ст. "Граматика словенська" стала значним кроком уперед у слов'янській філології.

З плином часу розвиваються і вдосконалюються уявлення про світ, систематизуються методики у всіх галузях знань. Наука про мову входить у нормативне русло, на рівні з часом йшла і українська філологія. Потрібен був підручник, який би узагальнив набутки слов'янських мов, досвід попередніх граматик і відобразив сучасний стан мовознавства. Цю важку, але почесну місію взявся виконати Мелетій Смотрицький. Його "Граматика" вийшла у світ 1619 р. Вона знаменувала цілу епоху в унормуванні слов'янських мов: української, російської, білоруської, була єдиним підручником в Україні, Росії, Білорусії протягом тривалого часу.

Початки освіти М.Смотрицький здобув у Острозькій школі. По закінченні її князем К.Острозьким направлений до Віленської академії. Потім він слухав лекції у Лейпцігському, Віттенберзькому та Нюрнберзькому університетах. Напевно, в одному з них він дістав ступінь доктора медицини. Приблизною 1600 р. працював у Віденській місцевій братській школі, активно виступав як полеміст. За своє волелюбне слово був підданий репресіям. Смотрицький був одним з перших ректорів Київської братської школи. Після Києва знову Вільно — місто, де він створив свою "Граматику".

"Граматика" М.Смотрицького — один з найвизначніших творів слов'янського мовознавства. Несприятливі умови, в яких йому довелося працювати, не позначилися на якості. Шкільництво дістало гідну подиву капітальну працю; "Граматика" була адресована насамперед викладачам. Вона велика за обсягом, насичена різними прикладами, поясненнями, винятками з правил, вказівками. В передньому слові автор звертається до вчителів і учнів, говорить про велике значення граматики у вивченні мови, складанні тексту "писания и письма вьірозумения". Не позбавлені доцільності методичні вказівки по викладанню мови. Це важливий документ педагогічної і методичної думки XVII ст. Він наголошує, що вчителі відповідальні за те, щоб діти "часу даремно не витрачали, поглиблювали свої знання".

Дата добавления: 2015-05-09