Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

1. Право ІВ - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права ІВ, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2. Право ІВ становлять особисті немайнові права ІВ та (або) майнові права ІВ, зміст яких щодо певних об'єктів права ІВ визначається цим Кодексом та іншим законом.

3. Право ІВ є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права ІВ чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Законодавство ряду країн світу авторські і патентні права зараховує до права власності, а самі об’єкти інтелектуальних прав – до рухомого майна. (А у нас??)

У Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), укладеній 14 липня 1967 р. у Стокгольмі, зазначається, що ІВ містить права, які стосуються:

1) літературних, художніх та наукових творів;

2) виступів виконавців, фонограм та програм ефірного мовлення;

3) винаходів у всіх сферах людської діяльності;

4) наукових відкриттів;

5) промислових зразків;

6) корисних моделей;

7) товарних знаків, знаків обслуговування і торгових назв та позначень, найменування місця походження;

8) припинення недобросовісної конкуренції, а також всіх інших результатів інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, літературній або художній сферах.

Засоби захисту права власника результатів інтелектуальної діяльності називаються виключними правами інтелектуальної власності.

Основні правові теорії інтелектуальної власності:

1. Пропрієтарна теорія (теорія власності) – виникла у Франції, закріпила право власності автора на винахід чи відкриття (1791 р.);

2. Теорія виключних прав (теорія квазівласності) – отримала розвиток у Німеччині, побудована на тому, що особи, які виробляють матеріальні предмети, зацікавлені в тому, щоб забороняти копіювання або виготовлення цих предметів іншими особами. Право заборон і є виключним правом автора або власника таких прав.

Пропрієтарна теорія виникла у Франції, В офіційних документах Всесвітньої організації інтелектуальної власності вживається термін “володіння авторським правом”. Володільцем авторського права, стверджується в цих документах, на твір, принаймні з початку його створення, є його творець, тобто автор твору. Тобто твори літератури, науки і мистецтва, а також об'єкти промислової власності можуть бути у фактичному володінні автора. Автор позбавляється свого володіння лише тоді, коли твір гине, тобто перестає існувати фізично, або він уступає його іншим особам. Автор зберігає за собою володіння навіть тоді, коли твір, матеріалізований у певному носії, переходить до третіх осіб. Скульптура, картина, фотографія та інші подібні твори, якщо власниками їх є інші особи, ідеї, символи, бачення, світогляд, закладені в цих творах, завжди залишаються і у власності, і у володінні їх авторів.

Теорія виключних прав. (Заборона виготовлення товарів т.м. Adidas (adibas), дитячі іграшки Lego (Brik)

Дата добавления: 2015-05-10