Право на розповсюдження - це виключне право на введення в цивільний оборот товару, в якому втілені об'єкти інтелектуальної власності

Принцип обмеження права інтелектуальної власності.

Поняття інтелектуальної власності. Роль цивільного права в охороні та використанні її результатів.

У сучасній правовій літературі під терміном «інтелектуальна власність» розуміють сукупність норм права, котрі об'єднуються в авторське право та право промислової власності

ІВ є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо)

Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність.

Принципи права інтелектуальної власності:

- принцип дуалізму інтелектуальної власності;

- принцип вичерпності права на розповсюдження об'єктів интелектуальної власності;

1) Принцип дуалізму інтелектуальної власності це - співіснування особистих немайнових і майнових прав. Нематеріальні об’єкти І.В. об’єктивно існують тільки втіленими в матеріальних об’єктах, зокрема в товарах. Іншими словами, усе створене людиною втілене в матеріальних об'єктах і тільки таким чином воно існує об'єктивно і доступно іншим людям. Наприклад, немає знання як такого, а є знання, виражене у більшості літератури.

Виключне право -це право на використання об'єкта ІВ, яке включає два основних права: право на відтворення і право на розповсюдження об'єктів ІВ Ці права взаємопов'язані.

Право на відтворення - це виключне право на копіювання, у тому числі і на зміну товару, в якому втілені об'єкти ІВ. ( Наприклад, багато товарів, в яких втілені об'єкти авторського права чи суміжних прав, легко копіюються. Досить нагадати про запис телевізійних передач, про копіювання компакт-дисків з музичними творами, кінофільмами, комп'ютерними програмами. За допомогою сучасної техніки легко отримати цифрову або аналогову копію майже будь-якого об'єкта авторського права і суміжних прав. Що, як ви розумієте є незаконним. Право на відтворення існує весь термін дії авторського права на об'єкт ІВ.

Приклад. Коли автор уклав договір з видавництвом, він передав йому виняткове право на створений твір. Це означає, що він дозволив видавництву відтворити твір, втілений в рукописи, у вигляді товарів, які будуть реалізовані торгівлею. Іншими словами, автор дає дозвіл не лише на створення товару (книги), в якому втілений його твір, але і на поширення цього товару. Ніяких обмежень на подальше поширення товару (книг) в договорі між автором і видавництвом немає. Більше того, розмір гонорару автора визначається об'ємом поширення (реалізації) товару (книги

2) Принцип вичерпності права на розповсюдження - після введення в цивільний оборот товару, в якому втілені об'єкти інтелектуальної власності, для подальшого поширення товару не потрібна згода правовласників об'єктів інтелектуальної власності, втілених у цьому товарі.

Відповідно до цього принципу після введення в цивільний оборот товару за допомогою його продажу або іншої передачі на нього права власності, товар залишається об'єктом цивільного обороту.

Приклад, власник товару може його продати, подарувати або просто передати іншим людям. Причому для знаходження товару в цивільному обороті згоди правовласників інтелектуальної власності, втіленої в товарі, не потрібно.

Обмеження права інтелектуальної власності - це дозволене вільне використання об'єкту інтелектуальної власності, яке не вимагає згоди правовласника і не є порушенням законодавства.

В об’єктивному розумінні право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, використання й охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

В суб’єктивному розумінні право інтелектуальної власності - це право особи на володіння, користування та розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної, творчої діяльності.

3.Зміст права інтелектуальної власності.

Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права та (або) майнові права інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Право ІВ= Особисті немайнові права + Майнові права

Особисті немайнові права це - різновид цивільних прав, які виникають із приводу нематеріальних благ, є невід'ємними від особи та не мають економічного змісту (глава 15 ЦК України).

Майнові права це -суб'єктивні права, які пов'язані з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, а також із тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин із приводу використання об'єктів права інтелектуальної власності (наприклад, право авторів та винахідників на винагороду).

Особисті немайнові права не мають матеріального виразу, належать тільки фізичній особі, є невід’ємними і діють без обмежень у часі:

- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) – право авторства;

- право перешкоджати будь-якому посяганню, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця (право на недоторканість твору);

- інші особисті немайнові права, встановлені законом (на назву твору; вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, обирати псевдонім).

Майнові права мають вартісний вираз, можуть належати як творцю, так і іншим фізичним та юридичним особам, є віддільними від автора і від інших фізичних і юридичних осіб, мають часові та територіальні обмеження:

- право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності;

Дата добавления: 2015-05-10