Цілі управлінського планування

Складові процесу контролю поведінки робітників в організації.

Контроль поведінки робітників в організації

1. Стандарти діяльності робітників. Будь-яка робота, яку належить виконати в організації, описується за допомогою певних стандартів.

2. Вимірювання реального виконання. В процесі вимірювання реального виконання принципово важливим є правильний вибір відповідного методу оцінки виконання.

Виділяють 3 основних підходи до оцінки діяльності виконавців в організації:

1) оцінка за абсолютними стандартами;

2) оцінка за відносними стандартами;

3) оцінка за критерієм ступеня досягнення цілей діяльності.

3. Прямий управлінський контроль поведінки робітників в організації. Складовими прямого управлінського контролю поведінки робітників є:

– винагородження;

– підвищення кваліфікації підлеглих;

– підсилення мотивації;

– дисциплінарний вплив.

Винагородження. Якщо поведінка підлеглого відповідає встановленим стандартам або перевищує їх, менеджер має позитивно на неї реагувати та підсилювати шляхом винагородження.

4. Непрямий управлінський контроль поведінки робітників в організації (замінники прямого управлінського контролю). В практиці управлінської діяльності часто виникають ситуації, за яких прямий управлінський контроль доповнюється іншими засобами, так званими замінниками прямого управлінського контролю поведінки робітників. 1) ефективна селекція (підбір кадрів);

2) сприйняття та використання феномену організаційної культури;

3) формалізаціїя процедури прийому на роботу;

4) навчання робітників (тренінг).

Мета - це кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому (ідеальне уявлення про майбутні рубежі фірми).

Правильно сформульовані організаційні цілі мають відповідати наступним вимогам:цілі мають бути конкретними та вимірюваними;цілі мають бути зорієнтованими у часі;цілі мають бути реалістичними, досяжними, такими, що не перевищують можливостей організації;цілі мають бути не суперечливими, узгодженими, взаємопов'язаними;цілі мають бути сформульованими письмово. Цілі, сформульовані з урахуванням зазначених вимог, виступають своєрідними нормативами, за допомогою яких менеджер може робити висновки про ефективність своєї майбутньої практичної діяльності. Будь-яка організація має багато різноманітних цілей, сукупність яких утворює складну структуру. Це передбачає необхідність класифікації цілей. Цілі організації можна класифікувати за кількома критеріями.

Глобальна мета - характеризує погляд на причину існування організації з точки зору суспільства. Глобальна мета - це уявлення про суспільне призначення організації.

Місія організації - характеризує погляд на причину існування організації з точки зору самої організації. Місія деталізує статус організації, надає орієнтири для визначення її задач.

Задачі організації - це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію.

Встановлення цілей є першою фазою в процесі планування. Тому ефективність планування багато в чому залежить від якості реалізації цієї фази. Будь-яке управління передбачає досягнення цілей - і в цьому контексті є цільовим. Цільовий підхід до управління знайшов вираз у декількох концепціях: "управління за результатами", "програмно-цільове управління", "стратегічне управління" тощо.

Одним з широко розповсюджених на практиці способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників є так зване "управління за цілями" (MBO). Отже, сутність концепції МВО полягає у тому, аби: для кожного співробітника організації визначити мету його діяльності;забезпечити взаємозв'язок таких цілей; забезпечити досягнення кожним виконавцем встановленої для нього мети.

Переваги МВО: Процес МВО робить більш зрозумілою організаційну структуру управління організацією. Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей.

Недоліки МВО: Керівникам іноді важко встановлювати кількісно визнічені цілі діяльності для кожного підлеглого. Вищим керівникам не завжди вигідно доводити цілі до кожного підлеглого.

МВО вимагає:встановлення короткострокових цілей;значної бюрократії;високої кваліфікації персоналу.

3. поняття, основні елементи та рівні стратегії

Стратегія — це модель узагальнення дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координування і розподілу ресурсів фірми, тобто розробка стратегії фірми полягає в розробленні планів досягнення цілей, в якому передбачені можливості фірми. Під час розробки стратегії фірми користуються певними показниками. У практиці менеджменту якісні показники називають орієнтирами, а кількісні — завданнями. Між орієнтирами, цілями та завданнями є тісний взаємозв'язок. Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії. Вирізняють дев'ять елементів стратегії, поєднавши які можна визначити, наскільки вдало підприємство концентрує та використовує ресурси. Зазначимо їх перелік та стисло охарактеризуємо.

1. Корпоративна місія, що визначається ясністю її стратегії.

2. Конкурентні переваги формулюються чітко з визначенням цінових та нецінових чинників.

3. Культура та компетентність управління визначаються такими чинниками: ставлення до підприємницького ризику, проблеми якості, прагнення вести справу на професійному рівні, ставлення до персоналу підприємства, покупців, роботи, успіхів і невдач.

4. Ринки визначаються географічними чинниками й особливостями застосування продукції.

5. Ресурси — це інвестиції та поточні витрати.

6. Програми розвитку пов'язують з діловою активністю і, зокрема, інвестиційною політикою.

7. Продукція має відповідати структурі запитів споживачів.

8. Організація справи характеризується способом поділу підприємства на підрозділи.

9. Структурні зміни — придбання або продаж підприємств.

Елементами стратегії розвитку фірми вважаються:

1) система цілей;

2) пріоритети розвитку фірми (передусім розподіл ресурсів);

3) правила організації управлінських дій:

Види стратегій. У сучасному менеджменті розробляються різні стратегії фірми залежно від конкретних ситуацій та обраних цілей.

1. Портфельна стратегія пов'язана з придбанням цінних паперів у нових галузях або поступовим виходом з певних галузей.

2. Фундаментальна стратегія використовується з метою визначення діяльності певного підрозділу організації в рамках місії фірми.

3. Конкурентна стратегія полягає в тому, що організація намагається отримати певні переваги на ринку стосовно своїх конкурентів.

4. Загально корпоративна (універсальна) стратегія. У межах цієї стратегії вирізняють базові стратегії: лідерство у зменшенні витрат виробництва; диференціація продукту.

Після вибору загальної стратегії бізнесу починається етап її реалізації.

Важливим механізмом стратегії є розробка планів та орієнтирів розвитку: тактики, політики, процедур і правил.

4.послідовність здійснення процесу формулювання стратегії.

Загальну структуру процесу стратегічного маркетингового планування можна подати наступним чином: ЕТАП 1. Формулювання місії фірми. ЕТАП 2. Визначення мети фірм. ЕТАП 3. Маркетинговий аудит. ЕТАП 4. SWOT-аналіз. ЕТАП 5. Визначення маркетингової мети. ЕТАП 6. Формування маркетингової стратегії. ЕТАП 7. Програма маркетингу. ЕТАП 8. Організація і реалізація маркетингу. ЕТАП 9. Контроль маркетингу.

Процес СМП розпочинається з визначення місії фірми. Місія – головний критерій підприємства (організації, корпорації), який впливає на стратегію, структуру та культуру цього підприємства. Наступний етап – трансформація місії фірми в стратегічні цілі, які конкретизуються на кожному рівні, тобто визначають: корпоративні цілі; бізнес-цілі; функціональні або продуктові цілі. Маркетинговий аудит передбачає здійснення аналізу маркетингового середовища підприємства, до якого відносять маркетингове макросередовище і маркетингове. SWOT-аналіз –дозволяє визначити сильні й слабкі аспекти діяльності фірми, а також її можливості та загрози. SWOT-аналіз відбувається на базі даних, які отримано під час проведення маркетингового аудиту: сильні та слабкі аспекти визначаються на основі аналізу внутрішнього середовища, можливості та загрози – на основі аналізу мікро- та макросередовища.

На основі результатів SWOT-аналізу можна сформувати чотири різновиди стратегії:

– стратегія, яка використовує сильні аспекти діяльності фірми для реалізації можливостей;

– стратегія, яка використовує сильні аспекти фірми для усунення загроз;

– стратегія, спрямована на мінімізацію слабких аспектів фірми за допомогою наявних можливостей;

– стратегія, спрямована на мінімізацію слабких аспектів фірми та усунення загроз.

Визначення маркетингових цілей. Загальні цілі організації можуть бути досягнуті за допомогою стратегій, реалізація яких знаходиться в компетенції різних служб підприємства:

– виробничої (основна мета – ефективне використання виробничих потужностей)

– маркетингової (вибір ринків та продуктів);

– фінансової (визначення потреб у фінансових ресурсах).

Маркетингові цілі – це конкретні якісні та кількісні зобов’язання фірми в показниках обсягу продажу, частки ринку або прибутку, яких можна досягти за певний час.

5. SWOT – аналіз.

SWOT-аналіз — аналіз в стратегічному плануванні, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії:

Сильних

слабких сторін проекту,

можливостей, що відкриваються при його реалізації,

та небезпек, пов'язаних з його здійсненням.

Оскільки SWOT аналіз в загальному вигляді не містить економічних категорій, його можна застосовувати до будь-яких організацій, окремих людей і країн для побудови стратегій в найрізноманітніших областях діяльності.

SWOT-аналіз дозволяє визначити сильні й слабкі аспекти діяльності фірми, а також її можливості та загрози. SWOT-аналіз відбувається на базі даних, які отримано під час проведення маркетингового аудиту: сильні та слабкі аспекти визначаються на основі аналізу внутрішнього середовища, можливості та загрози – на основі аналізу мікро- та макросередовища.

На основі результатів SWOT-аналізу можна сформувати чотири різновиди стратегії:

– стратегія, яка використовує сильні аспекти діяльності фірми для реалізації можливостей;

– стратегія, яка використовує сильні аспекти фірми для усунення загроз;

– стратегія, спрямована на мінімізацію слабких аспектів фірми за допомогою наявних можливостей;

– стратегія, спрямована на мінімізацію слабких аспектів фірми та усунення загроз.

Дата добавления: 2015-05-10