Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Міжособистісні стосунки у групі та методи їх виявлення




Кожна людина в групі, колективі займає певне положення, яке визначається міжособистими стосунками. Від них залежить емоційне благополуччя, задоволеність чи незадоволеність людьми перебуванням в даній спільності, а також згуртованості групи, колективу, здібність вирішувати встановленні завдання.

Важливим аспектом у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на ґрунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зу­силля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визна­чають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосун­ки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об'єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівниц­тва, стосунки, що склалися між членами групи), а й суб'єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).

При вивченні груп використовують такі методи, як спостереження, бесіду, опитування, інтерв'ю, анкету, експеримент, соціометрію, референтометрію (використання методів залежить від конкретного завдання і умов, в яких здійснюється вивчення).

Основним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спо­стереження. Воно дає можливість всебічно з'ясувати змістовний бік життя групи, її структуру, рівень розвитку, статус окремих членів. Плідними при вивченні колективів є також різні форми анкетування, опитування, інтерв'ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, думки її членів про різні аспекти життя певної спільноти.

Ефективним інструментом оперативного вивчення міжособистісних стосунків є запропонований американським психологом і мікро-соціологом Дж. Морено методсоціометрії. Засадовим стосовно нього є принцип синтонності — емоційних потягів і симпатій, які виявля­ються у стосунках між членами групи і визначають їх характер. Про­цедура соціометричного дослідження полягає в тому, що кожному члену групи пропонується відповісти на запитання "З ким би ти хотів..?". Воно може стосуватися будь-якої царини людських вза­ємовідносин. Критерії вибору можуть бути сильними та зорієнтовани­ми на істотні психологічні якості особистості — її моральні принципи, силу характеру, вольові та інтелектуальні якості, наприклад: "З ким би ти пішов у розвідку?", "До кого б ти звернувся по допомогу при розв'язанні конфліктної ситуації?" тощо. Критерії можуть бути слаб­кими, коли вони стосуються вибору партнера для розваг, відпочинку або ж для забезпечення психологічного комфорту. Такими можуть бути запитання "З ким би ти хотів проводити своє дозвілля?", "З ким би ти хотів сидіти за однією партою?". При цьому надається мож­ливість виявити міру бажаності партнера, який обирається, через послідовний потрійний вибір за принципом: "дуже бажаний", "бажа­ний", "менш бажаний". Результати одержаних виборів занотовуються у соціометричну матрицю й аналізуються шляхом підрахування кількості виборів, зроблених щодо кожного члена групи.

Інформація може бути математично оброблена і виражена графічно у вигляді соціограми. Популярність членів групи, їх статус має такий ха­рактер: «зірки» — ті, кого обирають найчастіше; їм поступаються "бажані", які мають по три-чотири вибори; менш популярних нази­вають "малобажані" — один-два вибори; поза вибором залишаються "ізольовані", з якими ніхто не виявляє бажання співпрацювати. Пред­ставники останньої підгрупи становлять собою контингент підвищено­го соціально-психологічного ризику й потребують до себе особливої уваги та розуміння.

Психологи дослідили диференціацію в класних колективах і виявили причини популярності одних учнів та непопулярність інших. Так, статус «зірки» зумовлений деякими обставинами:

1. вмінням встановлювати контакти з однокласниками; вони розуміють і оцінюють стан однолітків, входять в їх положення;

2. складом характеру (як правило, ці школярі товариські, ініціативні, наполегливі),

3. «зірки» являються носіями знань, вони готові поділитися знаннями з однолітками,

4. фізичний фактор(приваблива зовнішність дівчини, фізична сила хлопчика.

Іноді в класних колективах «зіркою» виявляється учень з сумнівною поведінкою та особистими якостями, які не відповідають високим нормам. Це буває в тих випадках, коли виховна робота і колективні справи в занедбаному становищі.

" Малобажані" та"ізольовані" також мають свої причини:

1. байдужість до власного навчання та успішності друзів; для них навчання-справа обов'язкова, але не цікава; це помічають однолітки;

2. непопулярні ті, хто нецікавий в спілкуванні: вони не можуть запропонувати що-небудь забавне, захоплююче, в них для цього не вистачає ініціативи та вигадки;

3. в'ялість, бездіяльність в налагодженні контактів та відношень; такі діти бажали би приймати участь в спільних стравах, але не знають, як залучитися до них.

4. сприяє ізольованості неохайний зовнішній вигляд (брудні руки та одяг, нестрижені нігті).

Проте результати соціометрії не є повністю інформативними і не за­вжди розкривають справжні мотиви, якими керуються члени групи, обираючи одних партнерів та ігноруючи інших. Модель групи як емоційно-психологічного утворення, що є засадовою щодо соціометричних досліджень, не дає змоги належно проаналізувати міжосо­бистісні стосунки людей на основі суспільно визначених норм, ціннісних орієнтацій, оцінок. У цьому зв'язку актуальною стає пот­реба з'ясувати мотиви, керуючись якими особистість здійснює свій емоційний (а також діловий) вибір, коли вона віддає перевагу одним членам групи і не приймає інших

Важливе завдання, яке повинно вирішитись в ході соціометричного дослідження - це виявлення мотиваційного ядра в міжособистісних стосунках, тобто виявлення мотивів, за якими особистість готова здійснювати емоційний і діловий контакт з одними членами групи і відхиляти інших. Експериментально доведено, що зміст мотиваційного ядра вибору партнера у структурі міжособистісних стосунків може правити за показник того рівня, яко­го досягла група у своєму розвитку як колектив. На початкових стадіях формування групи вибір характеризується безпосереднім емоційним забарвленням, а орієнтації вибору спрямовані переважно на зовнішні переваги партнера — зовнішню привабливість, манери, контактність та ін. Вибір у групах більш високого рівня розвитку здійснюється не лише на основі почуттів, що виникають при першому враженні, а й ви­ходячи з оцінки глибших особистісних якостей, що виявляються у спільній діяльності, у значущих для особистості вчинках, світоглядних установках, переконаннях.

Під керівництвом А.В. Петровського був розроблений особливий методичний прийом для виявлення факту референтної переваги. У вітчизняній психології референтність розглядають як особливу якість особистості суб’єкта, що визначається її значущість для іншої людини чи групи людей.

Референтометрія – це методика опосередкованого виявлення референтності учасників групи для кожного з індивідів, які до неї належать. Референтометрія здійснюється у два етапи: 1. за допомогою опитувального листа експериментатор виявляє ставлення кожного з членів групи до певного значущого для них об’єкта (людини); 2. Виявляють осіб, позиція яких відображена в опитувальном листі і викликає найбільший інтерес для інших членів групи. Це змушує дослідженого виявляти високий ступінь вибірковості до кола осіб, чия думка й оцінка для нього є найбільш вагомими. На основі референтометрічної процедури встановлюється існуюча в групі система переваг і виборів, основою якої є ознака референтності. Ця система зв’язків має ті ж формальні характеристики, що і соціометрія. Але на відміну від соціометрічної підставою вибору є не симпатії й антипатії, а ціннісний фактор, а це більш змістовна характеристика групової диференціації в порівнянні із соціометрічною.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 6228; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.