Право спільної власності на землю

Стаття 86. Спільна власність на землю

1.Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

2.Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи.

3.Суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради.

4.Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

В даному випадку, під правом спільної власності на земельну ділянку слід розуміти право власності двох або декількох осіб на одну і ту ж саму земельну ділянку. Тобто, спільна власність характеризується єдністю об'єкта та множинністю суб'єктів, тому що співвласники єдиної земельної ділянки не створюють єдиного суб'єкта права — юридичну особу.

У випадку спільної власності кожному співвласнику належить право власності на всю земельну ділянку. Те ж право належить всім іншим особам спільної власності. Таким чином, можна вважати, що кожному співвласнику належить обмежене право власності на спільну земельну ділянку. (Див.: Гражданский кодекс Украиньї (научно-практический коммента-рий).— X.: 000 «Одиссей», 1999.— С. 185-188).

Стаття розрізняє два види власності: спільна часткова власність (з визначенням частки) та спільна сумісна власність (без визначення частки).

Спільна часткова власність характеризується тим, що кожному співвласнику належить вже визначена частка в праві власності на спільну земельну ділянку. Ця частка не відокремлюється в натурі, на місцевості. Вона може бути виражена у вигляді відсотків або дробу права спільної власності. Розмір частки визначається залежно від умов набуття права власності на спільну земельну ділянку, наприклад, у разі успадкування, спільного придбання за договором купівлі, дарування та ін. Тому частки у спільної земельної ділянки можуть бути нерівними, а можуть бути і рівними. Але, незалежно від розміру частки, кожен співвласник користується рівним обсягом прав до спільної земельної ділянки.

У спільній сумісній власності частка кожного співвласника не визначена. Ця форма спільної власності характерна, як правило, для сімейних і сімейно-трудових утворень, тому що майнові права співвласників земельної ділянки обумовлені особисто-правовими зв'язками між ними. Співвласниками спільної сумісної власності можуть бути тільки фізичні особи, тому ця правова форма притаманна лише праву приватної власності.

На відміну від цивільного, земельний кодекс передбачає обмежений круг суб'єктів права спільної часткової власності залежно від форми власності. Відносини спільної часткової власності виникають окремо серед суб'єктів права приватної власності — фізичних та юридичних осіб відносно земельних ділянок, які їм належать, і серед суб'єктів права комунальної власності відносно земельних ділянок, які належать на праві власності територіальним громадам. Таким чином, інститут спільної часткової власності на землю може застосовуватися тільки окремо до відносин приватної або комунальної власності. Держава не може виступати суб'єктом права спільної власності на землю.

Дата добавления: 2015-05-10