Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки

Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них.

Перемир'я — тимчасове припинення воєнних дій на умовах, узго­джених воюючими сторонами. Розрізняють місцеве перемир'я (на окремій ділянці фронту) і загальне перемир'я (по всьому фронту).

Перемир'я може укладатися на певний строк або бути безстро­ковим.

Місцеве перемир'я має тимчасовий характер, воно укладається для обмеженого театру воєнних дій, із конкретними цілями або завдан­нями місцевого значення: добір і транспортування поранених, хворих і вбитих, обмін пораненими, переговори з парламентарем та ін.

Загальне перемир'я або загальне припинення вогню повністю припиняє бойові дії воюючих. Воно, як правило, не обмежується якимось терміном і триває до укладання мирного договору або мирного врегулювання.

Суттєве порушення перемир'я однією зі сторін може бути під­ставою для поновлення воєнних дій.

Капітуляція — це припинення воєнних дій на умовах, продик­тованих переможцем.

Розрізняють просту капітуляцію (капітуляцію окремого під­розділу, об'єкта, пункту, району, наприклад, капітуляція фашист­ських військ у Сталінграді в 1943 році) і загальну капітуляцію (усіх збройних сил, наприклад, капітуляція Японії в 1945 році).

Капітуляція може бути беззастережною (без будь-яких умов із боку переможеного) або почесною (наприклад, капітуляція гарні­зону фортеці з умовою збереження зброї і стягів).

На відміну від загального перемир'я при капітуляції переможена сторона втрачає навіть формальну рівність із переможцем, за ви­нятком випадку почесної капітуляції.

Як правило, ні перемир'я, ні капітуляція не означають автома­тичного припинення стану війни. Для цього необхідно або видання акта (одностороннього або двостороннього) про припинення стану війни (наприклад, Указ Президії Верховної Ради СРСР 1955 року про припинення стану війни між СРСР і Німеччиною) або укладання мирного договору (наприклад, мирний договір між СРСР і Італією 1947 року).

У мирному договорі фіксується припинення стану війни, вирішу­ються питання про відновлення мирних відносин між державами, про долю довоєнних договорів між воюючими сторонами і т.д.

Правові наслідки закінчення війни (стану війни) настають як для воюючих, так і для нейтральних та інших держав, що не воюють.

З припиненням стану війни для воюючих держав:

— перестають діяти багато договорів воєнного часу, у тому числі закони і звичаї війни, і набувають чинності угоди, що норма­лізують відносини між державами;

— установлюються нормальні мирні відносини, у тому числі й дипломатичні;

— відновлюється дія раніше укладених міжнародних договорів і укладаються нові договори;

— повертаються усі військовополонені;

— провадиться репатріація цивільного населення;

— здійснюється виведення окупаційних військ;

— передаються карти мінних полів для їхнього тралення і зни­щення мін;

— настає політична і матеріальна відповідальність винної дер­жави і кримінальної відповідальності головних воєнних зло­чинців;

— приймаються гарантії для недопущення війни в майбутньо­му (денацифікація, розділ військових флотів переможених держав, повна або часткова демілітаризація переможених держав).

Для нейтральних держав — припиняється стан нейтралітету у війні; а для всіх інших держав, що не воюють, — ліквідується необхідність дотримання режиму зон ведення війни, відновлюються безпека міжнародної морської і повітряної навігації у Світовому океані, відбувається репатріація їхніх громадян, інтернованих під час війни і т.п.

Література

Аби-Сааб Р. Гуманитарное право и внутренние конфликты. Исто­рия и эволюция международной регламентации. — МККК, 2000.

Адельханян Р.А. Военные преступления в современном пра­ве. — М.,2003.

Арцибасов И. Л., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. — М., 1989.

Баймуратов М.А. Международное гуманитарное право. — Одес­са, 1996.

Блищенко И.П. Обычное оружие и международное право. — М., 1984.

Буше-Сольнье Франсуаз. Практический словарь гуманитарного права. — М., 2004.

Гассер Х.-П. Международное гуманитарное право. Введение. — МККК, 1999.

Давид Э. Принципы права вооруженных конфликтов. — МККК, 2000.

Дети и война. Сборник статей. — МККК, 1995.

Дмитрієв А.І. Інститут постійного нейтралітету в міжнародному праві. — К., 2005.

Дюнан А. Воспоминания о битве при Сольферино. — МККК, 1995.

Защита окружающей среды в международном гуманитарном праве. Сборник статей. — МККК, 1995.

Имплементация международного гуманитарного права. Статьи и документы. — МККК, 1998.

Кальсховен Ф. Ограничение методов и средств ведения войны. — МККК, 1994.

Котляров И.И. Международно-правовое регулирование воору­женных конфликтов. — М., 1984.

Котляров И.И. Международное гуманитарное право. — М., 2003.

Котляров И.И. Международное право и вооруженные конфлик­ты. — М.,2003.

Кремнев П.П. Правовой статус участников вооруженных конфликтов// Российский ежегодник международного права. Специальный выпуск. — 2003.

Криль Ф. Международная комиссия по установлению фактов. Роль МККК. — МККК, 1998.

Кукушкина А. В. Действие норм международного права в период вооруженных конфликтов // Государство и право. — 1994. — № 1.

Курс международного права. В 7 т. Т. 6. — М., 1992.

Международное морское право: справочник / Под ред. Г.С. Горш­кова. — М., 1985.

Мелков Г.М. Международное право в период вооруженных кон­фликтов. — М., 1989.

Международное гуманитарное право /Калугин В.Ю., Павлова Л. В., Фисенко И.В. — Минск, 1999.

Нахлик СЕ. Краткий очерк международного гуманитарного права. — МККК, 1984.

Пикте Ж. Основополагающие принципы Красного Креста. — МККК, 1997.

Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права. — МККК, 2000.

Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. — М., 1976.

Потапова Н.А. Охрана культурных ценностей (международно-правовые проблемы). — М., 2001.

Права человека и вооруженные конфликты/Отв. ред. В.А. Кар-ташкин. — М., 2001.

Пустогаров В.В. Международное гуманитарное право. — М., 1997.

Ржевська В. Право держави на самооборону і міжнародна без­пека. — К., 2005.

Русинова В.Н. Нарушения международного гуманитарного права: индивидуальная уголовная ответственность и судебное пре­следование. — М., 2006.

Свинарски К. Основные понятия и институты международного гу­манитарного права как система защиты человека. — МККК, 1997.

Соколов В.А. Правовые формы прекращения состояния войны между государствами. — М., 1963.

Тиунов О.И. Международное гуманитарное право. — М., 1999.

Ушаков Н.А. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях. — М., 1997.

Фуркало В.В. Международная защита гражданского населения в условиях вооруженных конфликтов. — К., 1986.

Шиндлер Д. МККК и права человека. — МККК, 1998.

Ярмаки В.Х. Міжнародне гуманітарне право, що застосовується в період збройних конфліктів, та імплементація його Україною// Автореферат дис.... к.ю.н. Спеціальність 12.00.11 — міжнародне право.— X., 2003.

Юридические советники в вооруженных силах. Статьи. — МККК, 1999.

Дата добавления: 2015-05-10