Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги

Засоби вирішення міжнародних спорів

Згідно зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спо­рі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити його за допомогою переговорів, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи інших мирних способів на свій вибір. Тому відразу ж слід зазначити, що перелік способів вирішення міжнародних спорів не є обмеженим і підлягає розширювальному тлумаченню.

Безпосередні переговори передбачають установлення контакту й обмін думками між державами, що сперечаються, з метою досяг­нення угоди з різних питань.

Під добрими послугами міжнародне право розуміє сукупність дій держав, що не беруть участі у даному спорі, або інших суб'єктів міжнародного права, що спрямовуються на встановлення або по­новлення прямих переговорів між тими, хто сперечається, з метою створення сприятливих умов для мирного вирішення спору.

Посередництво — це сприяння держав або інших суб'єктів міжнародного права, що не беруть участі у даній суперечці, з метою мирного врегулювання спорів.

Під міжнародною слідчою процедурою розуміється розслідуван­ня міжнародним органом конкретних обставин і фактичних даних, що покладені в основу міждержавної розбіжності. Міжнародна по­годжувальна процедура передбачає розгляд спорів в утворюваних' сторонами на паритетних засадах органах із метою вироблення

проекту угоди.

Міжнародний арбітраж (третейський суд) — це організований на підставі угоди сторін розгляд спору окремою особою (арбітром) або групою осіб (арбітрами). Причому склад арбітрів, порядок діяльності суду, а також норми права, що підлягають застосуванню, визна­чаються угодою сторін, які сперечаються; у процесі беруть участь представники сторін, процес очолює суперарбітр, що обирається сторонами; рішення арбітражу має обов'язковий характер.

Розгляд міжнародних спорів у Міжнародному суді передбачає звернення сторін, що сперечаються, у спеціально створюваний на основі міжнародних договорів постійний орган, покликаний вирі­шувати міжнародні спори шляхом судової процедури.

Можливе вирішення спорів в міжнародних організаціях, а також вирішення спорів іншими способами.

Розглянемо коротко кожен з названих мирних способів вирішен­ня міжнародних спорів.

Безпосередні переговори — це найбільш простий, зручний і по­ширений спосіб мирного вирішення спорів між державами. Зміст безпосередніх переговорів полягає в пошуку вирішення розбіжно­стей самими сторонами, що сперечаються, шляхом установлення безпосереднього контакту і досягнення угоди між ними. Таким чином, у них беруть участь зацікавлені (держави, що сперечають-

ся), які вирішують питання про метод, зміст вирішення спірної проблеми у певному місці переговорів, частіше за все на території третьої держави або в міжнародній організації, тому що повинен бути дотриманий принцип суверенної рівності сторін.

Багато держав світу при вирішенні міжнародних конфліктів стоять на позиції першочерговості безпосередніх (прямих) дипло­матичних переговорів як найбільш ефективному способі вирішення міжнародних конфліктів.

Переговори можуть вестися через звичайні дипломатичні канали або на нарадах, що спеціально скликаються. Звичайно переговори ведуться в усній формі. Можливі також письмова форма, обмін до­кументами, телеграмами й іншими засобами зв'язку.

Прямі дипломатичні переговори проходять без попередніх уль­тимативних умов, примусу, диктату або погроз. Переговори можна класифікувати:

а) стосовно предмета спору (мирні, політичні, торгові і т.д.);

б) за кількістю учасників (двосторонні і багатосторонні);

в) за рівнем представництва сторін (переговори глав держав і
урядів; переговори міністрів закордонних справ; переговори
дипломатичних представників; переговори уповноважених
або спеціальних місій).

Переговори повинні вестися на основі поваги законних прав і інтересів усіх учасників. Вступивши в переговори, учасники зобов'язані утримуватися від дій, здатних зашкодити вирішенню спору.

Одним із різновидів переговорів є консультації. Відповідно до раніше досягнутої домовленості держави зобов'язуються періодично або у випадку виникнення певного роду обставин консультуватися одна з одною для усунення можливих розбіжностей. Метою консуль­тацій є попередження виникнення міжнародних спорів.

Добрі послуги полягають в наданні стороною, яка не бере участі в конфлікті, допомоги тим, що сперечаються, у налагодженні пря­мого контакту, в організації безпосередніх переговорів. Звичайно добрі послуги пропонуються третіми державами або міжнародними організаціями самостійно. Після доведення відносин сторін, що сперечаються, до стадії переговорів функції суб'єкта, що робить добрі послуги, завершуються, тому що він у самих переговорах участі не бере. Але у разі згоди сторін він може бути присутнім при переговорах.

Посередництво передбачає активну участь посередника в пе­реговорах, включаючи внесення пропозицій з окремих аспектів питання або відносно спору в цілому. При посередництві держави, що сперечаються, обирають третю особу (державу, представника 688

міжнародної організації), що бере участь у переговорах як самостій­ний учасник. Остаточне рішення у спорі приймається учасниками спору і посередником шляхом взаємної угоди, що підписується всіма сторонами.

Добрі послуги і посередництво можуть надаватися державою, що не бере участі в спорі, міжнародною посадовою особою або при­ватними особами. Для виконання ними своїх функцій необхідна згода сторін, що сперечаються.

Добрі послуги і посередництво можуть бути зроблені з ініціативи як тих, що сперечаються, так і тих, що їх пропонують. Проте між наданням добрих послуг і посередництвом є і відмінності. Так, для здійснення посередництва необхідна попередня згода всіх учасників спору, у той час як добрі послуги можуть пропонуватися самостійно третьою особою або використовуватися лише за згодою одного учас­ника спору. Крім того, посередник є активною стороною в перегово­рах, його мета полягає не тільки в полегшенні контактів і доведенні сторін до переговорів (на чому закінчуються добрі послуги), але й в узгодженні позицій сторін: посередник може виробляти свої про­екти врегулювання спору і пропонувати їх сторонам.

Дата добавления: 2015-05-10