Одностороння відмова від зобов'язання

Стаття 520. Заміна боржника у зобов'язанні

Заміна боржника у зобов'язанні

1. Боржник у зобов´язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

На відміну від заміни кредитора (ст. 512-520 ЦК) заміна в зобов´язанні боржника завжди є небайдужою кредитору: адже новий, невідомий йому боржник може виявитися несправним, неплатоспроможним і т.п. Тому ЦК передбачає обов´язкову згоду кредитора на заміну боржника, що становить вирішальну її умову. Подібне обмеження зроблено законодавцем з урахуванням безспірної презумпції: від особи боржника залежить можливість реального й належного виконання зобов´язання (додатково див. ст. 527 ЦК та коментар до неї).

У зв´язку з цим переведення боргу можна вважати багатостороннім правочином (договором), в силу якого первісний боржник по зобов´язанню за згодою кредитора переводить свій обов´язок на нового боржника (вибуваючи, таким чином, з цього зобов´язання).

Переведення боргу, як і заміна кредитора у зобов´язанні, опосередковує зміну суб´єктного складу зобов´язання, але залишає незмінним його зміст.

Правове регулювання заміни боржника у зобов´язанні здійснюється на підставі ст.ст. 520-523 ЦК.

Зміна або розірвання договору, за загальним правилом, допускаються лише за згодою сторін (ст. 652 ЦК України). При цьому правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом і не випливає зі звичаїв ділового обороту. Від розірвання (зміни) договору слід відрізняти односторонню повну або часткову відмову від договору, яка можлива лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Так, наприклад, відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду і вимагати відшкодування збитків.

У разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір вважається, відповідно, розірваним або зміненим.

Одностороння відмова від договору можлива тільки у випадках, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. У чинному Цивільному законодавстві норми, в яких закріплено право на односторонню відмову від договору, непоодинокі. При цьому право сторони на односторонню відмову від певного виду договору зумовлено різними чинниками. По-перше, одностороння відмова від договору може бути правовим наслідком порушення договору (наприклад, відмова наймача від договору найму, якщо наймодавець не передає йому майно — ст. 766 ЦК). По-друге, право сторін на односторонню відмову від договору може зумовлюватися характером самого договору (наприклад, право довірителя та повіреного на відмову від договору доручення — ч. 2 ст. 1008 ЦК). По-третє, можливість односторонньої відмови від договору може залежати від порядку визначення строку договору (наприклад, при укладенні договору найму на невизначений строк — ч. 2 ст. 763 ЦК).

Дата добавления: 2015-05-07