Кретьєн де Труа та його роль у розвитку європейського роману

Справжнім творцем артурівського роману є видатний французький епік Кретьєн де Труа (друга половина XII ст.). Він створив новаторський у проблематичному і художньому відношенні тип роману, який найбільше задовольняв запити його часу.

Ми мало знаємо про життя епіка. Відомо, що походив він з Шампані і, можливо, був зв'язаний з феодальними дворами Пн-Сх Франції, де захоплювались куртуазною поезією. Поет пробував свої сили в різних жанрах, але найбільш повно його обдарованість проявилась у жанрі роману. Поета хвилювали головним чином морально-етичні проблеми. «Магістральний» сюжет його творів можна визначити приблизно так: «молодий герой (рицар) в пошуках моральної гармонії». Події в його творах розгортаються в королівстві Артура, час дії теж не визначений. Проте фантастичний світ романів Кретьєна співіснує з історично і реально достовірною дійсністю.

Митець створює картину сучасного йому рицарського буття і розкриває його суттєві проблеми. Детально і точно зображуються будні і свята його сучасників при дворах королів, в замках сеньйорів, у місті; є також натяки на історичні події, фігурують назви відомих міст тощо. Книги Кретьєна насичені кельтською фантастикою (це типове для бретонського роману). Точна дата написання романів невідома. Вони створювались у період з 1170 по 1191 pp. І вже у першому творі Кретьєн проявив себе новатором, його «Ерек та Еніда» є взірцем нового куртуазного роману, в якому відчутна прихована полеміка з концепцією любові, висунутою у «Трістані та Ізольді». Ще більш вираженою ця полеміка виступає в наступному творі Кретьєна - «Кліжес».

Третій роман - «Ланселот, або Рицар Воза». У романі «Івейн, або Рицар Лева» Кретьєн відходить від крайностей куртуазної любовної доктрини - він утверджує думку, що тільки осмисленість і суспільна користь подвигу властиві справжньому рицареві.

Дуже популярний твір Кретьєна де Труа «Персеваль, або Повість про Грааль», яка є однією з перших спроб обробки переказу про Грааль. Вперше в романі «Персеваль» поставлена проблема самозречення в ім'я обов'язку. Таким чином, об'єктивно в романі домінує ідеал не релігійного, а гуманістичного характеру. Традиційна для куртуазної літератури любовна тема у «Персевалі» явно на другорядному місці.

Стиль романів Кретьєна має ряд своїх особливостей:

-Автор він уникає відкритого дидактизму, вміло поєднує глибокий для того часу психологічний аналіз з динамікою дій.

- У рамках видуманого артурівського світу поет відтворює реальні взаємини і реальні картини життя, завдяки чому твір має чималу історико-пізнавальну цінність.

- Поет виробив нові прийоми віршування і створив зразок точного і гнучкого діалогу.

Отже, Кретьєн де Труа - центральна фігура у європейському куртуазному романі, його «авантюрний» (і виховний одночасно) роман виявився найбільш продуктивним взірцем у рамках цього жанру. Високий моральний ідеал, постановка ряду важливих етичних проблем, блискуча художня майстерність французького поета здійснили великий вплив на романістів наступних поколінь, викликавши величезну кількість наслідувань, перекладів у Франції та за її межами.

13. Кретьєн де Труа та його роль у розвитку європейського роману.

Кретьєн де Труа – автор артурівскього роману.

Виклад артурівського сюжету в літературі поклав Гальфрід Монмутський. Найбільший внесок зробив Кретьєн де Труа.

Саме Кретьєн де Труа показав, як складно уживаются дві головні цінності, яким поклоняється лицар: васальне почуття зобов’язання і любов до прекрасної дами.

Про життя Кретьєна де Труа нічого невідомо: сюжетика і стиль його романів свідчать про отриману автором гарну освіту — звичайна доля клериків, — а натяки і присвяти вказують на тісний зв'язок Кретьєна де Труа з дворами графині Марії Шампанської, по вказівках якої складений роман про Ланселота, і графа Пилипа Фландрського [1169—1188], для якого написаний роман про Персеваль, незакінчений через смерть автора.

Артурівський світ Кретьєна де Труа виник давно, існує дуже довго, по суті справи завжди, але існує поза зіткненням зі світом реальності, в іншому вимірі. Не випадково королівство Логр Артура не має в Кретьєна де Труа чітких границь, не локалізований географічно: Артур панує там, де існує дух лицарства. Королівство Артура стає в Кретьєна де Труа поетичною утопією, утопією не соціальною, а насамперед моральною.

У своїх романах Кретьєн де Труа відмовляється від докладного викладу всього життя героя. Він як би вибирає з вічної екзистенції артурівського світу типового героя і яскравий епізод, якому і присвячує роман. Тому в романі завжди один герой (його ім'ям звичайно і названий роман) і один конфлікт, навколо якого і концентрується вся дія. Можна, звичайно, говорити не про одного героя, а про одну любовну пару, але жінки в романах займають все ж таки підлегле місце, хоча часом вони грають дуже значну роль. Сконцентрованість сюжету навколо одного епізоду, у якому діє молодий герой, приводить до того, що король Артур, уособлення і захисник справжнього лицарства, практично не приймає участі в дії. Наскільки герой молодий, активний і здатний на саморозвиток, настільки король нескінченно мудрий, старий і, власне кажучи, статичний.

Важливою особливістю романів Кретьєна де Труа є їх атмосфера щасливої любові, що наповнює, підносить уявлення про подвиг. Осмислена любов і осмислений подвиг йдуть рука об руку, вони звеличують людину, утверджують її право на глибоко індивідуальний, неповторний внутрішній світ.

Герой Кретьєнівських романів однотиповий. Він - лицар, але не це головне; він завжди молодий. Магістральний сюжет романів Кретьєна де Труа можна сформулювати так: «...молодий герой-лицар у пошуках моральної гармонії». Такі основні особливості артурівського роману Кретьєна де Труа. Дж. Бреретон виділяє двох тем, що цікавлять Кретьєна де Труа більше всього: «обов'язок лицаря по покликанню - честь і престиж воїна - і обов'язок стосовно його дами».

Тему забуття лицарської доблесті заради любові; «Кліджес»— своєрідна переробка сюжету Тристана й Ізольди в дусі куртуазної тематики; «Лицар у візку», що затверджує в лит-рі сюжет любові Ланселота до королеви Джиніврі; «Івайн, чи лицар з левом», що знову розробляє конфлікт любові і лицарської доблесті; «Сказання про Граале, чи Персеваль», що з'єднує історію простеца

Його сюжетика виявляє явне відштовхування від релігійної поезії і героїчного національного епосу, — Кретьєн де Труа перший вводить у куртуазну літературу matiere de Bretagne (романи «Erec», «Ivain», «Lancelot», «Perceval» розігруються на тлі двору короля Артура), засвоюючи в той же час античну (які недійшли до нас перекази Овідія) і візантійську романтичну тематику: але разом з тим він відкрито полемізує з «гріховним і ганебним» сюжетом Тристана й Ізольди, з його прославлянням необмеженої моці владики-любові.

Творчість Кретьєна де Труа прагне задовольнити той ідеал ясності і розумної гармонії, яка висувається поетикою куртуазного стилю: Кретьєн де Труа дорівнює чіткості і в композиції своїх романів, і в гнучкому двовірші з восьмискладників, і в майстерній побудові періоду, і в настільки типових для розумового стилю прикрасах — алегоріях і грі слів. Разом з тим довгі міркування про переживання діючих осіб, їх монологи і міркування, що перебивають авантюрну фабулу лірико-дидактичним матеріалом, свідчать про перенесення уваги на психологічні проблеми; і Г. Паріс справедливо називає романи Кретьєна де Труа «проблемними романами».

Дата добавления: 2015-05-07