Костецька Т. А

Така інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності.

Право на відкриту науково-технічну інформацію, яке передбачає можливість вільного її одержання, зберігання, використання і поширення під час здійснення наукової, науково-дослідної, виробничої, громадської та іншої діяльності, що не забороняється чинним законодавством, за законом, мають усі громадяни України, юридичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у НТІ, які передбачають її збирання, аналітично-синтетичну обробку, фіксацію, зберігання, пошук і поширення, визначається як науково-інформаційна діяльність.

Передбачено, що інформаційна продукція, а також послуги органів НТІ, підприємств, установ, організацій, окремих громадян, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, можуть бути об'єктами товарних відносин.

На задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави в науково-технічній інформації спрямоване функціонування національної системи НТІ - організаційно-правової структури, за допомогою якої формується державна інформаційна політика, здійснюється координація робіт із створення, користування, зберігання та поширення національних ресурсів НТІ з урахуванням інтересів національної безпеки.

Вона складається із спеціалізованих державних підприємств, установ, організацій, державних органів науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек; підприємств будь-яких організаційно-правових форм, заснованих на приватній чи колективній власності, предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення.

Інформаційні ресурси національної системи НТІ - це сукупність довідково-інформаційних фондів із необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передання, які є у володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб НТІ, наукових і науково-технічних бібліотек, комерційних центрів, підприємств, установ і організацій.

Інформаційні ресурси НТІ, що становлять власність держави, визнаються державними ресурсами НТІ.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Екологічна інформація (інформація про стан навколишнього природного середовища) - будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про події, явища, матеріали, факти, процеси й окремих осіб у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів, природних компонентів та ландшафтів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.

Екологічна інформація - це відомості про:

> стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів -землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

• біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища;

• загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;

• екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;

• витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування; економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Основними джерелами екологічної інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, а також реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, довідки, шо видаються уповноваженими на те органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Право кожного на вільний доступ до інформації про стан довкілля (екологічної інформації), якість харчових продуктів і предметів побуту та право на її поширення є конституційним правом людини і громадянина (ст. 50 Конституції України).

Галузеві нормативно-правові акти реіулюють право на одержання інформації стосовно окремих об'єктів навколишнього природ-

¹ Більш детально про зміст екологічної інформації див.: Закон України «Про oxopOHv навколишнього природного середовища» (ст. 25).

КОСТЕЦЬКА ТЛ,

ного середовища. Так, у Водному кодексі України (ст, 11) зазначено, що громадяни, їх об'єднання, інші громадські формування у встановленому порядку мають право одержувати інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Право громадян на достовірну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про можливі і наявні фактори ризику встановлено, наприклад, в Законі України «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (ст. 4). За підприємствами, установами, організаціями закріплено право на одержання від відповідних органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, а також відповідних органів і установ охорони здоров'я інформації щодо стану здоров'я населення, санітарноГга епідемічної ситуації, законодавчих, нормативних актів з питань забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення і санітарних норм.

Доступ, наприклад, до інформації, пов'язаної з використанням ядерної енергії, правом громадян на захист та одержання від відповідних підприємств, установ, організацій повної та достовірної інформації щодо безпеки ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, за винятком відомостей, що становлять державну таємницю, гарантовано Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.

Забезпечення інформування населення про радіаційну обстановку - повноваження місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 р.

Інформація про об'єкти підвищеної екологічної небезпеки та вплив екологічно небезпечної діяльності на навколишнє природне середовище, здоров'я людей - предмет регулювання інших актів екологічного законодавства (Законів України: «Про відходи», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про пестициди і агрохімікати» таін.)*.

Чинне законодавство про екологічну інформацію базується на положеннях міжнародно-правових актів, зокрема Орхуської Конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті та

Більш детально про екологічні права та обов'язки громадян див., напр.: Екологічне право України. Академічний курс: підручник / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К., 2005. - (Розділ III).

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього природного середовища», схваленій 5 червня 1998 р.

Відносно самостійним та специфічним видом інформації, яка має загальнодержавне значення, називають геологічну інформацію.

Відомості, що її складають, за чинним законодавством України (ст. 1 Закону України «Про державну геологічну службу») є результатом геологічного вивчення надр - спеціальних робіт і досліджень, спрямованих на одержання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства.

Геологічна інформація - зафіксовані дані геологічного, геофізичного, геохімічного, аерокосмічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, умови розробки родовищ, інші якісні та кількісні параметри та особливості надр, та отримані за результатами геологорозвідувальних, геолого-екологічних, науково-дослідних, експлуатаційних та інших робіт¹.

У сучасних умовах у спеціальній літературі термін «геологічна інформація» пропонується розглядати не тільки у вузькому розумінні (тобто як відомості геологічного характеру), а як інформаційну систему — організаційно впорядковану сукупність масивів первинних і аналітичних документів, а також інформаційних технологій (інформаційних ресурсів), що зосереджуються у фондах, архівах, бібліотеках, банках даних із метою збору, обробки, нагромадження, зберігання, подальшого пошуку та надання їх споживачеві.

Геологічна, як і будь-яка інша інформація, належить до об'єктів цивільного права.

Серед нормативних актів, положення яких формують інститут геологічної інформації: Кодекс України про надра, Закон «Про державну геологічну службу», Гірничий закон України, Положення про розпорядження геологічною інформацією (від 13 червня 1995 р. № 423), постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (від 2 жовтня 2003 р, № 1540) та інші.

Реклама - інформація про особу чи товар, поширена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо такої особа чи товару.

Інформаційні відносини, пов'язані з рекламною діяльністю, регулюються Законом України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р.

¹ Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією: затв. Постановою Кабміну України 13,06.1995 р. // Зо. постанов Уряду України. -1995.-№8.-Ст.220,п.2.

Дата добавления: 2015-05-10