Тема № 35. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Вступ.

Тема № 33. Призначення покарання за кримінальним правом України: загальні засади та види

Орієнтовний план:

1. Інститут призначення покарання у галузі кримінального права України: кримінально-правова характеристика та вплив на злочинність.

2. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України:

· призначення покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за скоєний злочин;

· значення положень Загальної частини кримінального законодавства для призначення покарання;

· врахування при призначенні покарання характеру та ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину та особи винного;

· обставини, що обтяжують та пом’якшують відповідальність та їх значення для призначення покарання.

3. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.

4. Призначення більш м’якого покарання.

5. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

6. Призначення покарання за сукупністю вироків.

Висновки.

Методичні вказівки:

При викладенні першого питання теми слід розглянути історію розвитку інституту загальних засад призначення покарання. Особливу увагу слід приділити характеристиці статті 65 КК України, що визначає загальні засади призначення покарання. Слід розглянути питанні про відмежування загальних засад призначення покарання від принципів призначення покарання. Слід враховувати, що загальні засади призначення покарання, як їх закріплено в законі, складаються в своїй сукупності з наступних трьох критеріїв:

а) суд визначає покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за цей злочин;

б) суд визначає покарання у відповідності до положень Загальної частини КК України;

в) суд визначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При характеристиці першого критерію слід розкрити значення призначення судом покарання лише в межах (рамках) санкції статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковано діяння винного. Необхідно показати вияв цієї тенденції в структурі санкцій. Слід мати на увазі, що в чинному кримінальному законодавстві існують відносно-визначені санкції, альтернативні санкції та кумулятивні санкції статей Особливої частини КК. В роботі слід коротко їх проаналізувати та особливу увагу необхідно приділити характеристиці мінімумів та максимумів санкцій.

При розгляді другого критерію важливо вказати, які принципові положення, що відносяться як до злочину, до умов відповідальності за нього, так і до призначення покарання, видів покарання та звільненню від покарання, необхідно враховувати в якості передумови застосування покарання. Слід також детально проаналізувати ці передумови застосування покарання.

При висвітленні третього критерію загальних засад призначення покарання особливу увагу слід приділити тяжкості злочину (характер та ступінь суспільної небезпеки). Необхідно розкрити зміст понять «характер» (якісна характеристика) та «ступінь» (кількісна характеристика) суспільної небезпеки діяння, а також назвати об’єктивні та суб’єктивні обставини, що впливають на характер та ступінь суспільної небезпеки злочину.

Далі слід розглянути обставини, які характеризують особу винного. Необхідно звернути увагу на те, що в ст.65 КК України говориться про врахування особи винного, а не її суспільної небезпеки. Подібна термінологічна розбіжність не є випадковою, а відображає той стан, коли при призначенні покарання враховується більш широке коло обставин, що характеризують особу винного, ніж дані про його суспільну небезпеку. В роботі слід проаналізувати дані про особу винного, які враховуються судовою практикою при призначенні покарання у відповідності до загальних засад призначення покарання.

При відповіді на шосте питання теми необхідно виходити з того, що ст.65 КК України, окреслюючи загальні засади призначення покарання, включає до них в якості складового елементу обов’язкове врахування судом обставин справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Слід мати на увазі, що в літературі пропонувались різні найменування цих обставин. Враховуючи, що закон пов’язує з пом’якшуючими та обтяжуючими обставинами серйозні правові наслідки потрібно дати визначення таких обставин та з’ясувати їх кримінально-правове значення. Необхідно також перерахувати пом’якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини, що враховуються судом при призначенні покарання. При вивченні даного питання слід зупинитися на двох моментах: про вичерпний та невичерпний перелік обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, та про врахування цих обставин у випадку, коли їх включено законодавцем в якості ознаки складу злочину. Розглядаючи питання про врахування судом пом’якшуючих та обтяжуючих обставин при призначенні покарання, необхідно показати сам «механізм» такого врахування. При цьому особливу увагу слід приділити мотивуванню покарання у вироку. На завершення, необхідно обґрунтувати положення про те, що обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання повинні розглядатись не ізольовано, а в єдиній сукупності, де одні з них підкріплюються взаємно, другі - нейтралізуються, треті - виступають як більш значні і т.д. Слід також розглянути проблему доповнення переліків пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин деякими іншими найбільш типовими обставинами, що зустрічаються в судовій практиці та проблему надання права суду з урахуванням характеру скоєного злочину не визнавати деякі обставини, зазначені в законі, в якості обтяжуючих відповідальність.

Нормативні акти: [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Рекомендований перелік літератури до теми № 33: [16, 49, 50, 60, 67, 100, 139, 187, 191, 197, 236, 238, 270, 275].

Тема № 34. Звільнення від покарання та його відбування: юридична природа, кримінально-правовий зміст та види

Орієнтовний план:

1. Звільнення від покарання та його відбування як окремий інститут Загальної частини кримінального права України: юридична природа, основний юридичний зміст, відмінність від звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Проблеми систематизації окремих видів звільнення від покарання та його відбування у чинному КК України і в теорії кримінального права.

3. Звільнення від покарання: специфічний кримінально-правовий зміст, основні різновиди.

4. Звільнення від відбування покарання: специфічний кримінально-правовий зміст, основні різновиди.

5. Заміна покарання більш м’яким: специфічний кримінально-правовий зміст, особливості застосування.

6. Особливості звільнення від покарання та його відбування на підставі Закону України «Про застосування амністії в Україні» (в ред. Закону від 02.06.2011 р. № 3465-VI) та Указу Президента України «Про Положення про порядок здійснення помилування» № 902/2010 від 16.09.2010 р.

Методичні вказівки:

У першому пункті плану слід розкрити поняття звільнення від кримінального покарання та його відбування: розкриття юридичної природи, основний юридичний зміст, відмінність від звільнення від кримінальної відповідальності.

У другому питанні теми необхідно проаналізувати проблеми систематизації окремих видів звільнення від покарання та його відбування у чинному КК і в теорії кримінального права.

Третє питання припускає з’ясування змісту, основних різновидів звільнення від покарання.

У четвертому питанні необхідно розкрити специфічний кримінально-правовий зміст. та види звільнення від відбування покарання.

Аналіз п’ятого питання припускає дослідження підстав і порядку застосування ст.. 69 КК, і види покарань, що призначаються за цією статтею. Тут варто відзначити, що питання заміни покарання більш м’яким деякими науковцями розглядається не в межах інституті звільнення від покарання та його відбування, а в контексті інституту призначення покарання.

Останній пункт плану припускає з’ясування особливостей звільнення від покарання та його відбування на підставі на підставі Закону України «Про застосування амністії в Україні» (в ред. Закону від 02.06.2011 р. № 3465-VI) та Указу Президента України «Про Положення про порядок здійснення помилування» № 902/2010 від 16.09.2010 р.

Завершити роботу необхідно загальним висновком із ключових питань теми.

Нормативні акти: [1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9].

Рекомендований перелік літератури до теми № 34: [201, 229, 233, 234, 240, 246, 263, 285, 286].

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття віку кримінальної відповідальності. Особливості встановлення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Критерії встановлення в законі віку кримінальної відповідальності.

2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

3. Особливості призначення покарання неповнолітнім. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування за КК України.

5. Особливості погашення та зняття судимості з осіб, що вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

Висновки.

Методичні вказівки:

Формулюючи відповідь на перше питання теми, необхідно звернутись до визначення суб’єкта злочину, розкрити всі його ознаки. Необхідно з’ясувати чи існує юридичне визначення такої категорії як „неповнолітній”, в якому нормативному акті воно розміщене? Далі, необхідно дослідити співвідношення категорій „неповнолітній” і „суб’єкт злочину”, розкривши їх ознаки. Більш детально зупинитися на останній ознаці суб’єкта – віці з якого можливе настання кримінальної відповідальності. В цьому розділі можлива дискусія щодо висловлених у літературі пропозицій щодо зрівняння віку повноліття і загального віку кримінальної відповідальності. Обов’язковим є аналіз ст. 22 КК України. При цьому слід загострити свою увагу на питанні про особливості встановлення віку кримінальної відповідальності осіб за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Також при висвітлені цього першого питання потрібно звернути увагу на проблему формування особи-підлітка в умовах реальної дійсності.

Характеризуючи критерії встановлення в кримінальному законі віку з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх необхідно звернути увагу на те, що соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачає з'ясування того, на якому етапі свого розвитку особа, що формується, набуває здатності нести цей вид відповідальності, тобто стає відповідальною з точки зору закону про кримінальну відповідальність. Для правильної відповіді на перше питання теми необхідно виділити і описати три основних критерії встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності. Це такі критерії: 1) рівень розумового розвитку свідомості особи, який свідчить про те, що вже в 14-річному віці особа усвідомлює суспільну небезпечність та протиправність діянь, передбачених у частині 2 ст. 22 КК України; 2) значне поширення цих злочинів серед неповнолітніх; 3) висока суспільна небезпечність більшості з цих злочинів. На завершення висвітлення цього питання потрібно проаналізувати і виказати свою думку щодо питання встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності саме з 14 років.

Третє питання присвячене особливостям звільнення неповнолітніх, винних у вчинені злочину від кримінальної відповідальності. Для того, щоб правильно відповісти на це питання необхідно, по-перше, звернутись до поняття кримінальної відповідальності і по-друге, загального поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Лише після цього можна перейти до аналізу особливостей звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Слід зауважити, що законом про кримінальну відповідальність передбачається лише два види звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України. Необхідно приділити увагу підставам та умовам звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Потрібно охарактеризувати кожний з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Також при відповіді на це питання обов’язково ознайомитись та використати Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. за № 6 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.

Висвітлюючи четверте питання необхідно звернутись до загального визначення в КК України поняття покарання, яке закріплене статтею 50. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, які вчинили злочин. До них належать: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк та 6) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи те, що зазначені кримінальні покарання застосовують до неповнолітніх, то вже в самому змісті, умовах застосування цих видів покарань існують певні особливості, порівняно з аналогічними покараннями при їх застосуванні до повнолітніх засуджених. В чому саме полягають особливості закріплених в статті 98 чинного КК потрібно розібратись і закріпити висновки на папері.

Призначення покарання неповнолітнім також має певні особливості. Наявність таких особливостей викликана, насамперед, тим, що суд при призначені покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання дорослими, рівень розумового розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Відповідь на третє питання повинна закінчуватись висновком стосовно видів покарання та особливостей призначення покарання неповнолітнім особам, які є винними у вчинені злочинів із вказівкою на якісь свої рекомендації щодо поліпшення чинного кримінального законодавства, а також інші пропозиції.

Відповідаючи на п’яте питання запропонованої теми, яке стосується особливостей звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, необхідно насамперед проаналізувати відповідні кримінально-правові норми з цього питання. В результаті аналізу можна виявити певні особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, що безумовно відмежовує його від аналогічного звільнення, яке застосовується до повнолітніх засуджених. Потрібно виділити види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття та охарактеризувати кожний із зазначених видів. Далі, в цьому ж питанні, проаналізував ч. 2 ст. 105 КК України потрібно зробити висновок про види примусових заходів виховного характеру, цілі застосування примусових заходів виховного характеру і чому не можна прирівнювати зазначені заходи до кримінального покарання та доцільність діючої системи примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх. Також, висвітлення цього питання було б неповним без характеристики умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніми. Тут необхідно зупинитись на особливостях застосування цього виду звільнення від відбування покарання, а також підставах та умовах застосування звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

Для відповіді на заключне питання теми потрібно звернутись до інституту погашення та зняття судимості. По-перше, необхідно дати визначення та розгорнуто охарактеризувати погашення судимості. По-друге, треба визначити поняття і також дати характеристику зняття судимості. Обов’язковим в цьому питанні є закріплення співвідношення погашення і зняття судимості, їх відмінність. Також потрібно детально описати умови та порядок погашення і зняття судимості для неповнолітніх.

На завершення роботи потрібно зробити загальний висновок відносно актуальності теми дослідження та перспектив подальшого розвитку такого кримінально-правового інституту як особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а також можливі пропозиції щодо поліпшення відповідних кримінально-правових норм.

Нормативні акти: [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Рекомендований перелік літератури до теми № [9, 39, 76, 106, 147, 178, 211, 230, 236, 282, 295, 302].

Дата добавления: 2015-05-10