Захист права власності

Право інтелектуальної власності.

Право власності на землю (земельну ділянку).

4. Законодавство, що регулює право власності в Україні. Провідні нормативно-правові акти Україні щодо питань власності; Конституція України, Цивільний та Господарський кодекси України.

Ключові поняття теми: право власності, право володіння, право користування, право розпорядження, право приватної власності, право власності Українського народу, право державної власності, право комунальної власності, право спільної власності, право власності на землю (земельну ділянку), право інтелектуальної власності, позовна давність.

1. Поняття власності та права власності.

Право власності – центральний інститут цивільного права. Він являє собою систему правових норм, що врегульовують відносини власності.

Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які регулюють економічні відносини власності.

Право власності в суб'єктивному розумінні - це ви­значена і забезпечена об'єктивним правом сукупність повноважень власника, що забезпечує можливість викори­стовувати належне йому майно своєю владою і у власних інтересах.

Поняття „власність” розглядається в економічному і юридичному значеннях.

Як економічна категорія „власність ” – це суспільні відносини, що виникають з приводу володіння, користування і розпорядження певними соціальними цінностями.

Соціальні цінності – це об’єкти, які служать для задоволення матеріальних і духовних потреб людини.

Згідно з цим розрізняють матеріальні та духовні цінності, а також об’єкти матеріальної та об’єкти інтелектуальної власності.

Матеріальні об’єкти власності – це матеріальні цінності, якими є засоби виробництва та предмети споживання і які охоплюються поняттям речі або майно.

Розрізняють також рухоме і нерухоме майно.

Об’єктами інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, результати науково – дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці.

В юридичному значенні категорія „власність ” трактується як право суб’єктивне, зміст якого утворюють засновані на законі повноваження конкретної особи – власника володіти, користуватися і розпоряджатися конкретними благами (цінностями) у межах, визначених законом.

Зміст права власності включає три повноваження:

- право володіння;

- право користування;

- право розпорядження

Право володіння – це заснована на законі можливість фактичного утримання конкретною особою конкретної цінності у своєму господарстві і здійснення фактичного панування на нею.

Право володіння повинне мати належну правову підставу – титул, а тому розрізняють володіння законне і незаконне.

Правовою підставою права володіння власника є його право власності, яке підтверджується відповідними документами або іншими доказами.

Для інших осіб – не власників – такими підставами можуть бути договори (найму, прокату тощо), адміністративні акти (наприклад, наказ керівника підприємства або виділення службового автомобіля, житла) тощо.

Якщо особа фактично володіє цінностями без належної правової підстави, то таке володіння є незаконним і може бути оспорене, а внаслідок цього припинене.

Залежно від ставлення володільця до цінностей, якими він володіє, розрізняють добросовісне і недобросовісне володіння.

Право користування полягає у законній можливості володільця використовувати корисні властивості конкретних цінностей, які дають можливість задовольняти його відповідні потреби, тобто господарської експлуатації цінності.

Право розпорядження – це законна можливість визначення фактичної або юридичної долі цінності шляхом її безпосередньої реалізації (споживання), відчудження (продажу, дарування, обміну) або здійснення інших угод з приводу неї (здавання в найом тощо).

Тільки власник має всі три повноваження, тобто право володіння, право користування, право розпорядження. Інші особи – не власники, можуть володіти і користуватися цінностями, але розпоряджатися ними вони не вправі.

Отже, право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження власником належним йому майном.

Основні положення права власності врегульовані в статті 13,14,41 Конституції України, а також в Законі України від 7 лютого 1991 року “Про власність” та книгою третьою Цивільного Кодексу України.

Дата добавления: 2015-05-10