Поняття принципу права

Слово "принцип" у перекладі з латинського означає буквально основу, першооснову, що керує ідею, вихідне положення якого-небудь явища (навчання, організації, діяльності й т.п.). Ще древні звертали увагу на те, що "принцип є найважливіша частина всього"

По-перше, у правознавстві виділяються принципи, сформульовані вченими-юристами, такі принципи виступають у вигляді фундаментальних ідей й ідеалів, що відображають досягнення правової думки, практичного досвіду, об'єктивні закономірності розвитку суспільства, Зазначені принципи становлять найважливішу частину наукової й професійної правосвідомості, юридичної політики й не є обов'язковими для суб'єктів права.

По-друге, у вигляді щодо самостійних елементів у системі права відокремлюються принципи правий, під якими варто розуміти вихідні нормативно-керівні початки (імперативні вимоги), що визначають загальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин. Про їх в основному й піде мова.

По своїй суті, джерелам принципи права теж являють собою певні фундаментальні ідеї й ідеали, які сформульовані на основі наукового й практичного досвіду. У цьому плані вони разом із принципами правосвідомості є найважливішими компонентами пануючої юридичної ідеології. Однак різноманітні юридичні ідеї й ідеали тільки тоді стають принципами права, коли вони безпосередньо (легально) виражені в нормативно-правових актах або інших формах права.

На рівні національних правових систем принципи права найчастіше закріплюються в конституціях, конституційних або інших фундаментальних законах. "Усі рівні перед законом і судом", — записано, наприклад, у ч, 1 ст. 19 Конституції Російської Федерації (див. також: ст, 14 Конституції Іспанії, ст. 22 Конституції Республіки Бєларусь, ст. 1 Конституції Республіки Казахстан й ін.). Принципи діяльності Конституційного Суду Росії (незалежність, колегіальність, гласність, змагальність, рівноправність сторін й ін.) знайшли відбиття а ст. 5, 7, 13, 14, 15, 29, 35 й інших Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації". Зміст принципів справедливості й гуманізму в карному праві розкривається відповідно в ст. 6 й 7 КК РФ,

В відмінність від юридичних ідей (ідеалів), що становлять частини наукової й професійної правосвідомості, принципи права завжди виступають у вигляді загальнообов'язкових вимог й є найважливішими елементами системи права.

Кожний із принципів права має досить складну будову. Він складається з різноманітних юридичних імперативів, які тісно взаємозалежні й взаємодіють між собою. Так, принцип законності (строгого й неухильного дотримання законів) у російській правовій системі утворять наступні імперативи: а) Конституція Російської Федерації має вищу юридичну чинність; б) закони й інші правові акти не повинні суперечити Конституції Росії; в) Конституція Російської Федерації, федеральні конституційні закони й федеральні закони мають пряма дія на всій території Федерації; г) федеральні закони не можуть суперечити федеральним конституційним законам; д) суб'єкти правотворчества й реалізації права, всі громадяни й посадові особи зобов'язані дотримувати Конституції Росії, закони й засновані на законах правові акти; і т.д.

Як і норми.права, вихідні фундаментальні положення — найважливіший елемент змісту права. Тому принципам права властиві багато рис, характерні для права в цілому. Від норм права вони відрізняються тим, що не містять санкцій, а нерідко й інших елементів структури норми (гіпотезу або диспозицію). Вони мають досить високий рівень узагальнення й абстрагування нір-; мативных приписань й, як правило, вимагають конкретизації й деталізації в процесі впливу на поводження людей. Треба,'; однак, помітити, що деякі норми права в чинність своєї соціально-правової значимості й фундаментальності можуть виступати одночасно і як принципи права. У цьому випадку необхідно говорити про норми-принципи. У такий спосіб сформульований, наприклад, принцип незалежності суддів арбітражних судів. У п. 1 ст. 5 АПК РФ говориться: "При здійсненні правосуддя (гипоте за, — В. К.) судді арбітражного суду незалежні, підкоряються тільки Конституції Російської Федерації й федеральному закону (диспозиція, — В. /С.)". Однак по своїй природі, логічним, граматичним й юридичним способам і коштам вираження, принципи найчастіше являють собою відносно самостійний елемент змісту права. Важко, наприклад, віднести до норми права наступне положення, що втримується в ст. 23 Конституції Литовської Республіки: "Власність недоторканна".

В відмінність від норм принципи права мають значно більшу стабільність і стабільність, носять фундаментальний характер. Вони виражаються, як правило, у максимально загальному й універсальному нормативному приписаннях. На їхній основі формуються т. е або інші системи, галузі або інститути права. Так, презумпція невинності, принципи здійснення правосуддя тільки судом, на засадах рівності громадян перед законом і судом, всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи (об'єктивної істини), гласності судового розгляду й інші є вихідною базою для галузі карно-процесуального права. Разом із предметом і методом правового регулювання вони грають, таким чином, важливу системообразующую роль у системі права й правовій системі суспільства.

Вихідні нормативно-керівні початки забезпечують істотний, стійкий, регулярний зв'язок між різноманітними нормами права й інших нормативно-правових приписань, виступають як важливі орієнтири в правотворчестве й систематизації, тлумаченні й реалізації права. Наприклад, при виданні, зміні або скасуванні нормативних актів законодавець зобов'язаний ураховувати діючі принципи національного й міжнародного права. У випадку виявлення невідповідності тих або інших норм принципам права він повинен скасувати зазначені норми або змінити їхній зміст, привести у відповідність із діючими нормативно-керівними положеннями.

Принципи, як і право в цілому, мають об'єктивно-суб'єктивні якості. Вони об'єктивні в чинність обумовленості їх реально існуючими економічними й соціальними, національними й іншими суспільними відносинами. Але оскільки принципи права й закріпляючі їхні формально-юридичні джерела (закони й т.п.) є результатом свідомої, вольової діяльності, правотворчества, те в цьому плані вони суб'єктивні. Для того, щоб бути реально діючими нормативно-правовими приписаннями, а не благими побажаннями й гаслами, принципи права повинні досить повно, правильно й всебічно відображати існуючу дійсність й основні закономірності розвитку суспільства.

Разом із правовими нормами принципи права роблять значне інформаційне, ориентационное й регулятивний вплив на свідомість і поводження людей. Так, принцип провини в карному праві орієнтує органи дізнання, слідства, прокуратури й судна на те, що особа підлягає кримінальній відповідальності тільки за такі суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, що наступили, у відношенні яких установлена його провина у формі прямого або непрямого наміру, злочинного легкодумства або недбалості (ст. 5, 24-28 КК РФ).

.Від грамотного використання принципів права у великому ступені залежать якість й ефективність правотворческой і правозастосовного, судового й іншого різновидів юридичної практики. Вони в цьому випадку служать не тільки певним орієнтиром для законодавців і правоприменителей, інших суб'єктів права, але й критерієм оцінки їхньої діяльності. Порушення, наприклад, принципів змагальності, рівноправності сторін, гласності при розгляді цивільних справ може служити підставою до скасування рішення суду.

Нерідко принципи є важливими коштами встановлення пробілів, протиріч й інших недоліків у праві. Наприклад, Конституційний Суд Російської Федерації з посиланням на ст. 19 Конституції Російської Федерації (установлює юридична рівність людей) визнав дискримінацією ті положення трудового й адміністративного законодавства, згідно яким можна було з ініціативи адміністрації підприємства (організації) звільняти з роботи громадян, що досягли пенсійного віку й мають право на одержання відповідної пенсії, без їхньої згоди й бажання, а також захистив право на збереження житлової площі й право на одержання пенсії громадянами, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Істотну роль грають принципи в процесі заповнення пробілів у праві. Необхідність їхнього використання у випадку застосування аналогії права закріплена як у матеріальному праві (ст. б ГК РФ, ст. 5 СК РФ), так й у процесуальних галузях права (ст. 10 ЦПК РСФСР, ст. 11 АПК РФ). У ст. 5 СК РФ, наприклад, говориться: "У випадку, якщо відносини між членами родини не врегульовані сімейним законодавством або угодою сторін, і при відсутності норм цивільного права, прямо регулюючі зазначені відносини, до таких відносин, якщо це не суперечить їхній істоті, застосовуються норми сімейного й (або) цивільного права, що регулюють подібні відносини (аналогія закону). При відсутності таких норм права й обов'язки членів родини визначаються виходячи із загальних початків і принципів сімейного або цивільного права (аналогія права), а також принципів гуманності, розумності й справедливості".

Виключення з тієї або іншої загальнообов'язкової вимоги або обмеження дії принципу права в тій або іншій сфері громадського життя можливо тільки на основі відповідного закону. Наприклад, АПК РФ закріпив принцип гласності розгляду справ в арбітражних судах. Разом з тим законодавець установив і певні виключення із зазначеного права, а саме: "Слухання справи в закритому засіданні допускається у випадках, передбачених федеральним законом про державну таємницю, а також при задоволенні судом клопотання особи, що бере участь у справі, що посилається на необхідність збереження комерційної й іншої таємниці, і в інших випадках, установлених федеральним законом" (ст. 9).

Грамотне використання (дотримання, застосування й т, п.) громадянами й посадовими особами принципів права у своїй практичній діяльності свідчить про високий рівень їхньої правосвідомості й правової культури. Тому не тільки норми, але й принципи права повинні бути досить чітко і ясно сформульовані в законодавстві.

Дата добавления: 2015-05-10