Облік нормативних актів

1. Досвід законодавчої й правозастосовної діяльності в Російській Федерації й закордонних країнах показує, що якість обліку нормативних актів у державних органах й установах, ступінь його налагодженості, ефективність збору й; зберігання відомостей про діючі нормативні акти, про внесення: у них зміні й доповнень багато в чому визначають юридичну культуру правотворчества, ефективність правозастосовної діяльності й правового виховання.

Чітко налагоджений облік законодавства необхідний, насамперед, для кваліфікованого застосування правових норм у повсякденній практичній діяльності виконавчих органів, адміністрації підприємств, установ, у роботі фірм, об'єднань і т.д. Особливу роль грає чіткий і повний облік законодавства в діяльності судових і прокурорських органів. Крім того, такий облік необхідний для кваліфікованої підготовки проектів законодавчих й інших правових актів, для складання різних збірників законодавства й зведених кодификационных актів, переліків актів, що підлягають зміні або визнанню утратившими чинність, для здійснення довідково-інформаційної роботи (видача довідок по законодавству, складання різного роду тематичних оглядів), підготовки висновків по проектах нормативних актів. Нарешті, без належного обліку нормативних актів неможливі ефективна правова освіта, діяльність навчальних і наукових юридичних установ.

Органи, установи й організації здійснюють облік як для задоволення своїх власних потреб, так і для забезпечення (у тому числі й на комерційній основі) правовою інформацією інших установ й осіб. У Російській Федерації звичайно підлягають обліку федеральні закони, нормативні укази Президента Російської Федерації й постанови Уряду Російської Федерації, акти федеральних органів, виконавчої влади, постанови Конституційного Суду Російської Федерації. Залежно від функцій органів й установ, що провадять облік, в інформаційний масив можуть бути включені й інші акти (наприклад, міжнародні договори, законодавство суб'єктів Федерації, акти органів місцевого самоврядування, нормативні роз'яснення вищих судових органів Росії й т.д.).

Можна намітити наступні принципи організації обліку законодавства:

1) повнота інформаційного масиву, що забезпечує фіксацію й видачу всього обсягу довідкової інформації, відсутність пробілів і недоглядів в інформаційному масиві;

2) вірогідність інформації, заснована на використанні офіційних джерел опублікування нормативних актів, а так само на своєчасній фіксації внесених змін, включених в інформаційний фонд актів;

3) зручність користування, необхідне для оперативного і якісного пошуку потрібних відомостей про право,

2. Найбільш простий вид обліку законодавства — це фіксація реквізитів нормативних актів у спеціальних журналах (журнальний облік). Такий облік може вестися по хронологічному, алфавітно-предметному або системно-предметному принципах. Хронологічний принцип означає, що всі підлягаючому обліку у відповідному органі або установі нормативні акти реєструються в журналі (журналах) по датах їхнього прийняття. Очевидно, що акти різної юридичної чинності (закони, укази, постанови й т.д.) підлягають роздільній реєстрації.

При алфавітно-предметній реєстрації, як більше зробленому виді обліку вступників в орган, установу нормативних актів, такі акти фіксуються по предметних рубриках, розташовуваним за алфавітом (наприклад, аванс, акредитив, оренда).

Найкраща форма журнального обліку - тематико-предметна, коли рубрики розділів журналу визначаються залежно від розподілу всього масиву законодавства на певні галузі, подотрасли й інститути.

Очевидно, що можливості журнального обліку досить скромні, і він використається лише там, де інформаційний масив невеликий й обмежений досить вузькою проблематикою.

3. Інша, більше зроблена форма обліку законодавства - картотечний облік. Це - створення різного ряду картотек, тобто системи карток, розташованих по певній системі. Такий облік застосовується в центральних органах законодавчої, виконавчої й судової влади, у великих установах й організаціях, які по роду своєї роботи мають справу із широким, багатогалузевим колом нормативних актів і мають потребу в разноуровневой і великий по обсязі правової інформації.

На картках можуть бути зафіксовані або основні реквізити акту (вид акту, його заголовок, дата видання, місце його офіційного опублікування), або повний текст такого акту, що представляється кращим. Рубрики картотеки визначаються на базі виробленого заздалегідь словника, або рубрикатора. Пошук відповідних карток здійснюється як ручним способом, так й у напівавтоматизованому або автоматизованому режимі (картки із крайовою перфорацією, що пересуваються полки й тиражування необхідних карток і т.д.).

Переваги картотечного обліку проявляються в тому числі й у тім, що він забезпечує можливість оперативно провадити корективи в картках відповідно до наступних змін, внесеними в поміщений на картці акт.

Картки звичайно розташовуються по хронологічному, алфавітно-предметному або предметно-галузевому принципах. Найбільш зручний останній принцип, коли облік здійснюється розташуванням всіх карток у відповідні розділи, підрозділи, відділи, пункти й інші підрозділи заздалегідь розробленого й затвердженого класифікатора, що виходить із розподілу всього масиву законодавства на галузі, подотрасли, інститути й т.д.

4. Третя форма обліку законодавства — це ведення контрольних текстів діючих нормативних актів, тобто внесення в тексти офіційних видань законів, указів, постанов й інших нормативних актів оцінок про скасування, зміну, доповненні таких актів або їхніх частин із вказівкою тих актів, на підставі яких провадяться ці оцінки. У діяльності того або іншого органа, установи можуть сполучатися різні форми обліку законодавства, що взаємно доповнюють один одного. Можливі, наприклад, ведення журнального обліку по хронологічному принципі разом зі створенням предметно-галузевої картотеки або картотечний облік й одночасний ведення контрольних екземплярів актів чинного законодавства. Таке сполучення різних форм обліку сприяє підвищенню ефективності довідково-інформаційної служби в області законодавства.

5. Нині усе більш активно використається так званий автоматизований облік законодавства на базі застосування сучасної комп'ютерної техніки й новітніх досягнень інформатики. Створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем по законодавству, безсумнівно, має ряд переваг у порівнянні з іншими видами обліку нормативних актів.

По-перше, у комп'ютерні системи можливо закласти практично необмежений обсяг правової інформації. Це - все законодавство країни {закони, укази Президента, постанови Уряду, всі види відомчих актів), включаючи й нормативні акти суб'єктів Федерації, акти органів місцевого самоврядування, нині скасовані нормативні акти, проекти майбутніх законів, законодавство закордонних держав, найважливіші рішення судових органів, анотації юридичної літератури й т.д., і т.п.

По-друге, довідки про законодавство й практику його застосування можна одержати при автоматизованому обліку по будь-якому питанню, що цікавить абонента,, у той час як, наприклад, при картотечному обліку такі довідки можна видати лише залежно від рубрик класифікатора картотеки.

По-третє, комп'ютер створює можливість одержати юридичну довідку максимально швидко, відразу ж її надрукувати в тім кількості, яке необхідно абонентові.

Уперше автоматизована система правової інформації була створена в США в 60-х рр. групою вчених й юристів під керівництвом професора Д. Хорти. Нині в США й інших західних державах створені десятки такого роду систем. Одні з них входять до складу апарата органів законодавчої, виконавчої й судової влади, інші носять приватний характер й обслуговують на договірній основі приватні фірми, організації, адвокатів, юрисконсультів. Існує єдина система правової інформації для всіх західноєвропейських держав, що містить у собі приблизно 150 тис. одиниць правових документів.

У Російській Федерації такого роду автоматизовані системи нині створені в апаратах Державної Думи, Ради Федерації, Президента Російської Федерації, Уряду Росії, у Міністерстві юстиції й у ряді інших федеральних органів. Створено й розвертає свою діяльність і ряд комерційних автоматизованих інформаційно-пошукових систем законодавства ("Плюс^-Плюс-консультант-плюс", "Гарант", "Кодекс" й ін.).

Дата добавления: 2015-05-10