Співвідношення права і закону

Існують різні точки зору на співвідношення права і закону.

Одна з них зводиться до тотожності права і закону. Основний аргумент її прихильників: право здобуває життєвість, лише стаючи законом, отже, поза законом право бути не може.

Інша точка зору полягає в твердженні, що право не можна зводити лише до норм, оскільки воно включає і природне право, що не обов'язково фіксується в законах.

Третя точка зору наполягає на тому, що, оскільки право – це продукт суспільства, а закон – продукт держави, право не буває неправим, тоді як закон може бути і правим, і неправим, і залежить, перш за все, від державної влади.

Розмежування права і закону має глибокий гуманістичний сенс, оскільки дозволяє констатувати, що право як зміст закону виступає критерієм його якості. Завдяки праву ми маємо можливість відрізняти закони правові від неправових, справедливі від несправедливих, гуманні від антигуманних.

Основою і джерелом юридичного закону служить право. І саме тому дія закону має загальний характер, поширюється на кожного.

Право виступає «духом» закону, його глибинною суттю. Саме право, за допомогою закону, сприяє встановленню і охороні правопорядку. Ще І.А. Ільїн відзначав, що через правопорядок здійснюється «взаємне духовне визнання» права і закону Ильин И.А. Пути России. М., 2007. С. 215..

Історичний досвід людства підтверджує: дієвість закону покоїться на авторитеті права, а авторитет права – на законі, що діє.

Право реалізується через юридичні закони і державну владу. Так, наприклад, основні принципи правової держави – «панування закону у всіх сферах суспільного життя» і «зв'язаність законом самої держави і його органів» – означають, що є держава, яка санкціонується правом, а також є право, яке існує тільки в законах, що мають, у свою чергу, правовий характер. Держава через державну владу, яка носить публічно-правовий характер, за допомогою юридичних законів створює правові умови для своїх громадян, забезпечує правопорядок в суспільстві.

Від розстановки дозволеності і заборон вирішальним чином залежить порядок, характер, інтенсивність правового регулювання. Без зміни в цій області неможливо побудувати правову державу, де буде поєднана сила права з силою закону.

Питання для самоконтролю:

· Що таке онтологія і як співвідносяться поняття «буття», «реальність», «існування»?

· У чому полягає особливість правової реальності?

· До яких типів реальності відноситься право?

· Як співвідносяться поняття «право» і «правова реальність»?

· Що таке життєвий мир людини?

· У чому суть і зміст правових відносин?

· Розкрійте зміст і структуру правової свідомості.

· Яка роль правосвідомості в структурі суспільної свідомості?

· Перерахуєте основні функції правової свідомості.

Теми рефератів:

1. Філософське і правове розуміння соціального буття.

2. Культуротворчий потенціал права.

3. Справедливість як якісна характеристика права.

4. Справедливість як належне та основна цінність.

Литература

1. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт фило­софского осмысления. — Харьков: Право, 2002.

2. Хеффе О. Политика, право, справедливость. Осно­воположения критической философии права и государ­ства. — М.: Гнозис, 1994.

3. Кістяківський Б.О. Вибране. – К., 1996.

4. Франк С. А. Духовные основы общества. М.: Рес­публика, 1992.

5. Г.Радбрух. Философия права. М.: “Международные отношения”, 2004.

6. Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека. – К.: Наукова думка. 1994.

7. Бергман П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. — М., 1995.

8. Коркунов Н.М. Общественное значение права. — СПб., 2001.

9. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. — М., 1995.

Т.7. Антропологічні основи права

Питання для самостійної роботи:

1. Людина як правова істота.

2. Філософський сенс і філософсько-правове обґрунтування прав людини.

Основні поняття: громадянське суспільство, діалектика, права людини, рівність правова, рівність соціальна, свобода, справедливість.

Методичні рекомендації:

Дата добавления: 2015-05-10