Реабілітаційне втручання хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу

Білет № 8.

В гострому періоді гострого порушення мозкового кровообігу з метою фізичної реабілітації проводять лікування положенням, пасивні і активні рухи, дихальну гімнастику, вправи на розслаблення м’язів, вправи на збереження й збільшення обсягу рухів у суглобах, на нормалізацію і поліпшення координаційних можливостей.

З комплексу пасивних вправ починається відновна гімнастика після інсульту. Ці вправи розраховані на хворого, прикутого до ліжка. Сам він не може рухатися, але його організм потребує руху. Тому перші вправи виконуються не тільки самим хворим, стільки людиною яка за ним доглядає:

- паралізовану руку потрібно згинати і розгинати, відводити в бік і здійснювати нею обертальні рухи, тривалість яких становить від 10 хвилин до півгодини;

- взяти хворого лежачого на спині за обидві щиколотки і поперемінно згинати й розгинати його ноги. Вправа нагадує всім відомий „велосипед”, але ступні хворого не повинні відриватися від ліжка.

Вправи, що може виконувати сам хворий у той період, коли він ще змушений зберігати виключно горизонтальне положення:

- переміщати погляд вгору, вниз і з одного боку - в бік, обертати очима, спочатку з відкритими, а потім із закритими очима. Вправа виконується в середньому темпі, рух потрібно повторити 10-15 разів;

- хворий дивиться на якусь точку, розташовану прямо перед ним. Не відводячи від неї погляду, повертає голову вправо, потім вліво, потрібно виконати 5-6 разів у кожну сторону. Після того, як хворому буде дозволено сідати в ліжку програма вправ ускладнюється. Тепер потрібно виконувати набір вправ в залежності від різних груп тяжкості захворювання.

Індивідуальний метод кінезотерапії спрямований на максимальне відновлення наявного дефекту і складається з декількох етапів:

1 – підготовчого: із проведенням ручного масажу, вібромасажу, медикаментозних блокад;

2 – власне відновного лікувального комплексу спрямованого на розширення рухових навичок, що має для хворого вирішальне значення в побутовому і професійному плані.

З метою профілактики застійних явищ та інших ускладнень, а також для підготовки до переходу в положення сидячи, починають повертати хворого з боку на бік на 2-5 день від початку захворювання.

Лікувальний масаж – метод механічного впливу на поверхневі тканини тіла пацієнта з метою нормалізації функцій організму (поліпшення кровообігу, лімфообігу та окисно-відновних процесів у м’язах, суглобах і навколишніх їх тканинах). Підвищується збудливість і еластичність нервово-м’язового апарату. Масаж при відсутності протипоказань призначають в ті ж терміни після інсульту, що і лікування положенням: при неускладненому ішемічному інсульті на 2-4-й день хвороби, при крововиливах у мозок – на 6-8-й день. Масаж проводять у положенні хворого лежачи на спині або на здоровому боці, починаючи з 10 хв і поступово збільшуючи тривалість процедури до 20 хв.

Лікувальний масаж при післяінсультній геміплегії повинен бути вибірковим. При проведенні масажу на м’язах, в яких тонус підвищений, застосовується лише безперервне і охоплюючи поглажування, яке не змінює тонус м’язів. При масажі м’язів антагоністів використовуються прийоми погладжування (площинне глибоке, щипцеподібне), поперечне і спіралевидне розтирання, легка, не глибоко подовжена, поперечна і щипцеподібна розминка.

При масажі верхньої кінцівки велика увага приділяється великому грудному м’язу, в якому зазвичай тонус підвищений (застосовують лише погладжування в повільному темпі) і дельтоподібному м’язу, в якому тонус знижений (використовують стимулюючі прийоми у вигляді розминання, розтирання і поколочування в більш швидкому темпі).

Лікувальний масаж поділяється на класичний, сегментарний, періостальний, точковий, сполучно-тканинний. Масаж не повинен викликати посилення болю. Починають масаж з проксимальних відділів кінцівки і продовжують в напрямку до дистальних відділів. Масаж призначають щодня або через день – 10-25 процедур на курс Повторні курси при необхідності проводять після певної перерви, яка може становити від 2 тижнів до 2 місяців.

Застосовується вібростимуляція (вібрація в терапевтичному діапазоні коливань (10-100 Гц)) методика якої полягає в тому, що на паретичних кінцівках (рука або нога) розташовується на сферичній частині вібростимулятор і притискається до неї спочатку долонею, потім тильною поверхнею кисті, далі проводиться вібростимуляція сухожилків згиначів кисті і пальців, а також м’язів, розташованих проксимально – біцепса, трицепса дельтоподібного м’яза. Вібростимуляція для нижньої кінцівки починається із ступні з наступним проведенням процедури на проксимальний відділ ноги до кульшового суглоба, тривалість сеансів від 2-10 хв, 10-15 процедур. Для підвищення ефективності відновлення об’єму рухів в паретичній кінцівці вібраційний вплив поєднується з вольовим зусиллям хворого на виконання певного руху.

Лікування положенням – надання паралізованим кінцівкам правильного положення протягом того часу, поки хворий знаходиться в ліжку. Починають на 2-4-й день хвороби. Існують різні варіанти укладок паретичних кінцівок:

1. Укладання в положенні лежачи на спині:

а) паралізовану руку кладуть на подушку так, щоб вона на всьому протязі знаходилася на одному рівні в горизонтальній площині. Потім руку відводять убік під кутом 90 º (при болях починають з меншого кута відведення, поступово збільшуючи його до 90 º), випрямляють і повертають назовні. Кисть з розігнутими і розведеними пальцями фіксують лангетку, а передпліччя – мішечком з піском або сіллю масою близько 0,5 кг (в якості лангетки можна використовувати який-небудь легкий матеріал – фанеру, легкий метал, обтягнуті марлею);

б) паралізовану ногу згинають у колінному суглобі на 15-20 º і підкладають валик. Стопу згинають під прямим кутом і утримують в такому функціонально вигідному положенні за допомогою дерев’яного ящика („футляра для ноги”). В одну з його стінок хвора нога повинна упиратися підошвою. Для більш надійної фіксації футляр прив’язують до спинки ліжка. У такому положенні хворий повинен знаходитися 1,5-2 год. Протягом дня подібну процедуру можна повторювати 2-3 рази.

2. Укладання хворого в положенні на здоровому боці:

а) при такому укладанні паралізованим кінцівкам надають зігнуте положення;

б) руку згинають у плечовому і ліктьовому суглобах і поміщають на подушку, ногу – в тазостегновому, колінному і гомілковостопному суглобах, розміщуючи на іншу подушку. Якщо м’язів тонус не підвищився, укладання в положенні на спині і здоровому боці змінюють кожні 1,5-2 год.;

в) у випадках раннього і вираженого підвищення тонусу лікування положенням на спині триває 1,5-2 год, а на здоровому боці – 30-50 хв.

Дата добавления: 2015-05-08