Фактори від яких залежить ходьба, навчання основним навичкам ходьби

Модифікована шкала спастичності Ашворда

Тестування тонусу м’язів

Тестування чутливості

- дотикової (тестується спеціальним пензлем, або ваткою, з веху до низу, та окремо ліва та права сторони)

- больової (тестується спеціальною голкою з не гострим кінцем, з веху до низу, та окремо ліва та права сторони)

- температурної(тестується двома пробірками з холодною та теплою водою, різниця температур повинна складати приблизно 20⁰, з веху до низу, та окремо ліва та права сторони)

- пропріоцептивне (тестується почерговим згинанням всіх суглобів з дистального до проксимального)

Тестування тонусу м’язів проводиться пальпаторно, або швидким розтягом м’язу. Тонус м’язів може бути:

- понижений

- нормальний

- підвищений, який в свою чергу ділиться:

o слабо виражений, це опір до руху який долається легко

o помірно виражений, це опір до руху який долається з відчутною протидією

o сильно виражений, це опір до руху який заважає функції

(Modified Ashworth Scale for Spastic Hypertonia)

Ø	Немає збільшення м’язового тонусу;
	Незначне збільшення м’язового тонусу, яке проявляється в швидкому скороченні та розслабленні м’язу, або мінімальний опір в кінці амплітуди руху який виникає при згинанні або розгинанні;
1+	Незначне збільшення м’язового тонусу, яке проявляється в швидкому скороченні та розслабленні м’язу, або мінімальний опір руху, який виникає після половини амплітуди руху;
	Більш виражене (помірне) збільшення тонусу м’язів, опір до руху виникає по більшій частині амплітуду руху, але уражена частина легко піддається пасивному руху;
	Значне підвищення тонусу м’язів, пасивний рух ураженою частиною виконується важко;
	Уражена частина має ригідність при згинанні та розгинанні.

Під час навчання руховим навичкам слід враховувати такі принципи фізичного виховання:

· свідомості та активності пацієнта;

· наочності;

· систематичності;

· міцності та прогресування.

Чинники від яких залежить формування рухової навички пацієнта:

· пасивна та активна амплітуда руху у суглобах;

· тип тілобудови;

· вік та стать;

· наявність спастики;

· неврологічний дефіцит;

· тип ліжка/мату;

· обмеження, які спричиняють корсети та фіксуючі пов’язки;

· мотивацію пацієнта;

· педагогічне керівництво процесом.

Неврологічні рівні та потенційна можливість здійснювати ходу:

Th₂ – Th₅ – можлива самостійна хода але тільки на паралельних брусах;

Th₆ – Th₈ – можлива самостійна хода з ходулями під наглядом на короткі відстані;

Th₉ – Th₁₂ – можлива самостійна хода з ходулями або милицями по рівній поверхні;

Th₁₂ – L₂ – можлива самостійна хода з милицями по рівній та похилій поверхні.

Оволодіння пацієнтом руховими діями проводиться згідно етапів навчання:

· розучування рухової дії (пацієнт повинен засвоював вправу у загальних рисах);

· засвоєння рухової дії (відносна деталізація та удосконалення рухової дії);

· закріплення рухової дії (практичне застосування набутих навичок).

Під час навчання рухових соціально-побутових навичок, вправи поділяються на окремі частини у залежності від потреб пацієнта (поставлених завдань):

· вправи на удосконалення навичок на ліжку/маті;

· вправи на удосконалення навичок на кріслі-візку;

· вправи на удосконалення навичок у положенні стоячи.

Дата добавления: 2015-05-08