Занепад феодально-кріпосницької системи та зародження капіталістичних відносин в Наддніпрянській Україні в 1 половині 19-го ст

Загарбання Росією та Австрією Причорномор`я, Приазов`я, Правобережної і Західної України.Три поділи Речі Посполитої та їх вплив на історичну долю укр..народу.

У 1768 – 1774 рр. відбулась російсько – турецька війна.

У жовтні 1768 р. Туреччина оголосила війну Росії.

Росія заволоділа землями між Дніпром і Південним Бугом в пониззі.

У 70 – х, 90-х рр. ХVІІІ ст. Росія, Австрія та Прусія поділили між собою Польщу (Річ Посполиту).

І поділ Польщі відбувся у 1772 р.

ü Росія - отримала східні білоруські землі з Полоцьком і Вітебськом;

ü Австрія – польські території на південь і схід від Кракова, а також Галичину, й частину території Волинського і Подільського воєводств;

ü Прусія –поширила свою владу на північно – західну Польщу з Гданськом.

ІІ поділ Польщі відбувся у 1793 р;

ü До Росії – відійшла Київщина, Брацлавщина і Поділля, а також білоруські землі з Мінськом;

ü Прусія – забрала західні польські землі з Познанню.

ІІІ поділ Польщі відбувся у 1795 р.

ü До Росії була приєднана Волинь, Західна Білорусія, Литва;

ü Австрія захопила Краків і Люблін;

ü Прусія – решту польських територій з Варшавою.

Скориставшись послабленням Османської імперії внаслідок російсько – турецької війни 1668 – 1674 рр., Австрія у 1772 р. окупувала Буковину. В 1775 р. Австрія і Туреччина підписали Константинопольську конвенсію, згідно з якою султанський уряд визнавав Буковину за Австрією, Туреччина зберегла за собою лише Хотин з прилеглими до нього землями.

На початок ХІХ ст. Європа була втягнута у вир подій, пов’язаних із спробами Наполеона підпорядкувати собі континент. До початку війни з Францією, Росія і Туреччина розпочали чергову, російсько – турецьку війну в 1806 р., яка тривала з перервами до 1812 р. Ця війна негативно позначилась на житті України:

1. Велася на заселених українцями землями (суч. Одеська обл., півд.- захід.)

В шести губерніях України (Чернігівській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Київській, Катиринославській) була проведена мобілізація до війська. Кожна з цих губерній повинна була дати по кілька тисяч «ополченців», тисячі пар волів, коней, возів з погоничами для їх обслуговування.

В кінці ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст. господарська система України, яка грунтувалася на кріпосництві, вступила в смугу кризи, з якої вона так і не вийшла.

Криза полягала в тому, що поміщики нізащо не хотіли відмовлятися від малоефективної праці кріпаків і вводити у своїх маєтках машини і застосовувати агротехнічні вдосконалення. Замість того, щоб переводити свої господарства на рейки ринкової економіки, поміщики посилили експлуатацію кріпаків, яка в деяких маєтках досягла крайніх меж: 6 днів панщини на тиждень. Тут кріпосництво закінчувалось і вже починалося рабство. Найганебнішим проявом кризи кріпацтва стали військові поселення, до яких в Україні було приписано більше, ніж півмільйона осіб (1816 – опікувався цими поселеннями жорстокий граф Олексій Аракчеєв). В військових поселеннях був суворий режим: вставали, лягали спати, обідали, ішли на роботу під бій барабанів. Карали били це населення, наглядали за ними. Формально працювати мали: 3 дні для держави, 3-для себе, 1 день відпочивати, але працювали цілий тиждень для держави. Вони голодували, не мали право вести торгівлю. Ці поселення були на Харківщині, Катеринославщині, Херсонщині, Київщині і Поділлі.

Попри всі спроби поміщиків і російського царизму зберегти кріпосницькі відносини в Україні, вони протягом першої половини ХІХ ст. хоча і повільно, але неухильно руйнувалися. В економіці України поступово визрівали ринкові відносини.З певним запізненням Україна стала на той шлях ринкового розвитку, по якому вже впевнено йшла Західна Європа.

Розширювалось виробництво, починають викоистовувати сільгоспмашини: косилки, віялки, молотарки, спочатку кінні, а потім парові.На зміну мануфактурі, де використовувалась ручна праця,приходить фабрика (завод). Перехід до машинного виробництва й називають промисловим переворотом. В українській промисловості розвивалось цукроваріння (на Україні – 70% цукрових заводів імперії), почала розвиватись кам’яновугільна промисловість (Донбас) – за кількістю видобувного вугілля вийшов на ІІ–ге місце в імперії. Розвивалось текстильне, металообробне виробництва, але на території Центральної Росії, а в Україні для розвитку цих галузей створювались штучні перепони.

18 Суспільно - політичний рух в Україні в першій половині 19-го століття. Дайте характеристику декабристського руху в Україні. Охарактеризуйте суспільно-політичну діяльність Кирило Мефодіївського товариства. Внесок Т. Г. Шевченка в українське національне відродження.

14 грудня 1825р. у Петербурзі відбулося повстання, яке назвали пізніше повстанням декабристів (від назви місяця «декабрь») В Україні організацій декабристів було дві:

ü «Південне товариство» очолив Павло Іванович. Пестель – дворянин, герой війни 1812р., полковник.

ü в м. Новгород-Волинську таємна організація «Товариство об’єднаних слов’ян», утворена братами – офіцерами Андрієм і Петром Борисовими.

В Києві з кінця 1845 до березня 1847 р. таємно діяла організація «Кирило Мефодіївське братство», назване на честь перших слов’янських просвітників Кирила та Мефодія. Засновниками товариства були: Микола Костомаров (професор Київського університету), Василь Білозерський (вчитель з Полтави), Микола Гулак (службовець канцелярії генерал - губернатора). Згодом до складу товариства приєднались: П.Куліш, Т. Шевченко і інші. Значення цього товариства полягає в тому, що на Україні було зроблено першу спробу національного відродження України політичними засобами.

У квітні 1846 р. членом товариства став Т. Г. Шевченко. Разом з Кулаком він очолив революційне крило організації і запропонував організувати повстання проти самодержавства, кріпосництва. Шевченка підтримали студенти Київського університету.

19 Розвиток західноукраїнських земель 19століття. Зробіть висновок про становище селян, розвиток промисловості та стан культури

Підприємства Галичини, Буковини, Закарпаття майже цілком знаходились в руках німецьких, австрійських, канадських капіталістів.

ü У 70 – 80 рр. відбувся промисловий переворот. Почалося будівництво залізниць (перша залізниця Перемишль – Львів збудована в 1861 р.);

ü експортні товари майже не вироблялися;

ü західно – українські землі залишилися в основному аграрними, з невеликою кількістю міст, слабко розвинутою торгівлею, низькою заробітною платнею і високим безробіттям (1 % населення працював лише у промисловості)

ü найбільш розвинутими були такі галузі промисловості: склодувна, текстильна, шкіряна, лісообробна, нафтова (Дрогобич, Борислав)

Сільське господарство Галичини, Буковини, Закарпаття почало реформуватися ще в 1848 р., коли була скасована панщина і селяни одержали право на землю. Однак земля давалася за викуп, наділи були невеликими, а феодали одержали право на володіння пасовищами, лісами. За користування лісом і пасовищем треба було платити феодалу. У таких умовах половина селянських господарств перетворювалась в бідняцькі.

У пошуках кращої долі, незважаючи на любов до своєї Батьківщини, багато українців змушені були емігрувати.

Еміграція – переселення, виїзд із батьківщини до інших міст. Це була національна трагедія, за межами батьківщини опинились мільйони українців. Зі Східної України українці емігрували частіше на Далекий Схід, узбережжя Тихого океану, Сибіру, Казахстану, Поволжжя, Кавказу. Західні українці переселялись на Американський континент (до Канади, Бразилії, США, Аргентини).

20 Революція 1848-1849рр в Австрійській імперії та український національно-визвольний рух. В 1848 р. в Австро – Угорщині вибухнула буржуазно – демократична революція, як і в ін. країнах Європи – Франції, Німеччині, Італії. В умовах революції українська громадськість стала вимагати надання Галичині широкої автономії. Другого травня у Львові було створено Головну Руську Раду на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем. Рада утворила відділи, які займалися освітою, фінансами, селянськими справами. Під час виборів до австрійського парламенту українцям вдалося здобути 39 депутатських місць. Найбільших успіхів національний рух мав на культурно – освітній ниві. Українську пресу започаткувала газета «Зоря Галицька», був проведений з’їзд (червень 1848 р. у Празі) українських вчених і діячів культури, розпочато будівництво народного дому у місті Львові, при Львівському університеті було створено кафедру української мови, українська мова ставала мовою навчання в народних школах і як навчальний предмет в гімназіях. 1 листопада 1848 р. у Львові вибухнуло збройне повстання, яке було придушене регулярними частинами австрійської армії. На території Галичини було запроваджено військовий стан.

Селянський рух, що поширився в Закарпатті, проявився в русі опришків (керівники І. Кокоша, І. Паляниця). Імперський уряд був змушений знищити панщину в Закарпатті в березні 1853 р. Внаслідок національно – визвольного руху імперська влада провела реформи:

1. скасувала кріпосне право,

2. ввела конституційне правління,

3. надала українцям місця в рейхстазі (це було зроблено вперше. Від Кіцманського повіту був депутатом Василь Моргоч)

21 Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні: причини, суть, наслідки. Буржуазні реформи 60-70 років 19-го століття

19 лютого 1861 р. цар підписав історичні документи - «Маніфест про скасування кріпосного права» і «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності» (з 17 актів). В Україні був обнародуваний з 9 березня до 2 квітня.

За маніфестом - проголошувалось скасування кріпосного права для поміщицьких селян, державних селян, слуг, козаків, визначався порядок викупу землі селянами.

Селяни ставали особисто незалежними від поміщиків і одержували право на земельний наділ. За землю селяни повинні були заплатити викуп (20 % суми викупу відразу, а 80 % суми держава давала селянам у кредит на 49 років). Реформи:

ü 1864 р. – судова реформа: суд став гласним (присутня публіка та преса) і став незалежним (судді призначалися урядом, але звільнялись з посади тільки за судом). У суді брали участь присяжні засідателі усіх станів; обвинувачення підтримував прокурор, захист – адвокат.

ü 1864 р. – земська реформа: створювались виборні органи влади в масштабі губернії, повіту – земства, у земствах були представники всіх станів, які займались господарством, та культурними питаннями.

ü 1870 р. – реформа міського самоврядування: створювались Міські думи, які вирішували питання міського благоустрою, охорони здоров’я, освіти.

ü 1874 р. – військова реформа: вводилась загальна військова повинність для чоловіків по досягненню 21 року, скорочувався строк військової служби (піхоти – 6 років, флот – 7 років), армію почали оснащувати сучасним озброєнням, поліпшена підготовка офіцерів;

ü Кінець 70 – х рр. ХІХ ст. шкільна реформа: збільшили кількість початкових навчальних закладів, відкрили земські школи, створили недільні школи для навчання дорослих, жіночі гімназії і школи (раніше цього не було).

Ці всі реформи мали збільшили кількість середніх і вищих навчальних закладів, відкрили буржуазний характер, але зберігали багато феодальних пережитків, а саме: власність поміщиків на землю, відсутність демократичних свобод (слова, зборів тощо) необмежена влада царських чиновників і поліції.

22 Дайте порівняльну характеристику економічному розвитку Наддніпрянської України і західних українських земель у другій половині 19-го століття. в Наддніпрянській Україні:

ü розвивались вугільна, залізорудна, металургійні галузі промисловості (Донецький, Криворізький вугільні басейни);

ü почалось будівництво залізниць (І – а побудована між Одесою і Балтою в 1865 р.);

ü розвивалась торгівля, остаточно сформувався внутрішній і зовнішній ринок;

ü зросла потреба у водному транспорті (кількість пароплавів збільшилась до 300);

ü будувались великі підприємства – Харківський, Луганський паровозобудівні заводи; Катеринославський, Херсонський металургійні та ін.;

ü збільшилась кількість міст (до 130);

ü завершився промисловий переворот – перехід від мануфактури до машинної індустрії із застосуванням парових двигунів, машин, верстатів. У результаті примислового перевороту створювались заводи і фабрики.

Економічний розвиток Галичини, Буковини, Закарпаття.

Підприємства Галичини, Буковини, Закарпаття майже цілком знаходились в руках німецьких, австрійських, канадських капіталістів.

ü У 70 – 80 рр. відбувся промисловий переворот. Почалося будівництво залізниць (перша залізниця Перемишль – Львів збудована в 1861 р.);

ü експортні товари майже не вироблялися;

ü західно – українські землі залишилися в основному аграрними, з невеликою кількістю міст, слабко розвинутою торгівлею, низькою заробітною платнею і високим безробіттям (1 % населення працював лише у промисловості)

ü найбільш розвинутими були такі галузі промисловості: склодувна, текстильна, шкіряна, лісообробна, нафтова (Дрогобич, Борислав)

Сільське господарство Галичини, Буковини, Закарпаття почало реформуватися ще в 1848 р., коли була скасована панщина і селяни одержали право на землю. Однак земля давалася за викуп, наділи були невеликими, а феодали одержали право на володіння пасовищами, лісами. За користування лісом і пасовищем треба було платити феодалу. У таких умовах половина селянських господарств перетворювалась в бідняцькі.

У пошуках кращої долі, незважаючи на любов до своєї Батьківщини, багато українців змушені були емігрувати.

23 Соціально - політичне життя в Україні в другій половині 19-го століття. Національна політика російського уряду в Україні: Валуєвській циркуляр, Бмський указ.

У другій половині ХІХ ст. відроджується національний рух. Після розгрому «Руської Трійці» і Кирило – Мефодіївського товариства історичні умови відродження національної ідеї були вже іншими. По – перше політика царату стала більш жорстокою, щодо національних прав взагалі й українців зокрема.

По – друге, у суспільному житті значну роль стали відігравати революційні (марксистські) ідеї. Суть яких полягала в тому, що в найближчому майбутньому відбудеться революція, яку очолять робітники (пролетаріат); у ході цієї революції буде повалена монархія, встановлений справедливий лад – соціалізм, будуть вирішені всі національні проблеми. В наслідок цих обставин виник національний рух, який набув складної структури, він складався з різних організацій, які по – різному ставилися до дійсності.

В 1859 – 1861 р. – було створено студентами Київського університету гурток «Хлопомани» З 1863 р. починаються утиски і переслідування громад. Міністр внутрішніх справ Петро Валуєв в 1863 р. 20 червня видав таємний циркуляр де проголосив, що окремої «Малоруської мови не було, немає й бути не може». Цим циркуляром заборонялось друкувати навчальну літературу українською мовою. Заборона не поширювалась на художню літературу. Після цього циркуляра у розвитку національного відродження почалася перерва, яка тривала 10 років. Нові молоді громади почали знову з’являтися в кінці 70 – х рр. в Києві, Полтаві, Чернігові. Найбільшою і найважливішою була Київська громада, вона об ’єднувала тих же, що стояли майже 10 р. тому біля її витоків. Друкованим органом цієї громади стала газета «Києвський телеграф». Діяльність цієї і інших громад в Україні підривали доноси з боку російських шовіністів. Згідно з указом (1876 р.) царя Олександра ІІ (указ названий Емським) заборонялося ввозити з – за кордону книги українською мовою, викладати, ставити театральні спектаклі українською мовою. Проти членів громад і вчителів – українофілів передбачалося провести репресії.

на початку 90 – х. рр. (1892 – 1893 р.) з’являється нова таємна організація «Братство Тарасівців»

24 Посилення національно – визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.

Після революції 1848 – 1849 рр. у національно – визвольному русі на західноукраїнських землях утворились три нові течії: москофіли – прихильнеки союзу з російським царатом; народовці – прихильники буржуазно – ліберальних реформ і автономії України; революціонери – прихильники соціал – демократичної революції.

Діяльність народовців:

ü створили мережу гуртків (перша організація народовців «Молода Русь» створена у Львові у 1861 р.)

ü видавали літературу українською мовою, створили у Львові (1864 р.) український театр «Руська бесіда».

ü Організували товариство «Просвіта» (1868 р.) і Товариство імені Т. Шевченка (1873 р.) Мета товариств – розвиток української мови і літератури; навчання, просвіта народу. Організували випуск газети «Діло»,

ü 1885 р. стали ініціаторами створення Народної Ради (для вирішення проблем, пов’язаних зі становищем українців).

Наприкінці ХІХ ст. народовці одержали декілька вищих посад у державному апараті. Це змінило їхнє ставлення до уряду – вони припинили його критикувати. Наприкінці ХІХ ст. у Західній Україні виникають політичні партії – це означає, що національна боротьба стає більш організованою.

ü В 1890 р. була утворена Радикальна партія, лідерами якої були Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький, їх програма полягала у створенні незалежної української держави;

ü 1899 р. –соціал – демократична партія – лідер – Микола Ганкевич, виступали за відродження національної культури.

ü 1899 р. – національно – демократична партія – лідери Михайло Грушевський, Іван Франко. – пропагували соціалістичні реформи.

Політичні партії видавали газети, журнали, проводили ювілейні урочистості (на честь 50 – річчя ліквідації кріпосництва, на честь 100 – річчя виходу у світ «Енеїди» І. Котляревського і ін.) Партії ставали дедалі численнішими, їхній вплив на суспільну думку неухильно зростав.

Україна в роки революції 1905-1907 років.

У 1905 – 1907 рр. у Російській імперії відбулася революція, у якій взяли участь робітники, селяни, інтелігенція, армія. Причинами революції були:

ü економічна відсталість, низький рівень життя широких верств населення Російської імперії;

ü збереження поміщицького землеволодіння, малоземелля селян;

ü відсутність політичних прав;

ü невдоволення політикою царя Миколи ІІ (відсталість промисловості і сільського господарства, поразка в російсько – японській війні в 1904 – 1905 рр. тощо.)

Поштовхом до революції, що охопила всю Російську імперію, послужив розстріл мирної демонстрації робітників в Петербурзі 9 січня 1905 року, за наказом царя Миколи ІІ. Цей день був названий Кривавою неділею. Основними подіями революції 1905 – 1907 рр. в Україні були:

1. в січні 1905 р. після Кривавої неділі почалися страйки на підтримку Петербурга;

2. в лютому – березні 1905 року – страйки охопили всі губернії України;

3. а також почалися повстання селян у Чернігівській, Сумській та ін. губерніях;

4. в червні 1905 р. – відбулося повстання на броненосці «Потьомкін»- (Чорноморський флот), (броненосець – корабель з артилерією і міцним броньовим захистом);

5. в жовтні 1905 р. відбувся загальний Жовтневий політичний страйк;

6. у 1905 р. у містах виникають Ради робітничих депутатів – виборні, народні органи влади на місцях.

7. 17 жовтня 1905 р. цар Микола ІІ підписав «Маніфест» – законодавчий документ, в якому цар обіцяв народу політичні права і вибори в Думу – орган влади, який обмежував права монарха;

8. в листопаді 1905 р. – відбулося повстання на крейсері «Очаків» (Чорноморський флот), (це бойовий корабель, який використовувався для битв, висадки, десанту);

9. в листопаді 1905 р. – також відбулось повстання солдатів під керівництвом підпоруччика Б. Жадановського в Києві;

10. в грудні 1905 р. – збройні повстання в Харкові, Катеринославі, Олександрівську, Донбасі.

11 грудень 1905 р. – відбуваються збройні повстання селян;

12 1906 – 1907 р. – придушення повстань революції.

26 Україна в 1907-1910 років. Охарактеризуйте реакційну політику уряду. Позитивні і негативні наслідки Столипінської аграрної реформи для України.

З червня 1907 р. Друга Дума була розігнана за наказом царя, почались арешти учасників революції і депутатів, у багатьох губерніях був оголошений воєнний стан. До міст і сіл уведені війська. Революційно настроєних селян сікли різками, били ціпками, висилали з рідних місць. Третю Державну Думу в народі охрестили «панською». Її вибори були організовані так, що в депутати потрапили лише люди слухняні волі уряду.

Період з 1907 до 1910 року названий роками реакції.

Реакція – це жорстокий політичний курс, спрямований на придушення будь-якого вільнодумства і опору режимові. Реакційна політика уряду заключалась в тому що:

ü було проведено масові арешти учасників революційних подій, депутатів Думи. Багатьох учасників грудневого збройного повстання було засуджено до страти.

Заборонено:

ü викладання українською мовою;

ü діяльність політичних партій (крім Товариста українських поступовців - прогресистів);

ü діяльність товариства «Просвіта»;

ü діяльність будь – яких громадських організацій, створених «інородцями», до числа яких були віднесені й українців;

ü збір коштів на пам’ятник Т. Шевченку в Києві;

ü святкування сторіччя з дня народження Т. Шевченка.

Пропагувалися:

ü антиукраїнські ідеї (н – д «Клубом російських націоналістів»).

Великі надії влада покладала на аграрну реформу, яку розробив глава уряду П.Столипін. (протягом 5 років 1906 – 1911 рр.).

Ця реформа повинна була вирішити селянське питання: створити умови для розвитку селянських господарств, зростання матеріального добробуту сільських трудівників, забезпечення продовольством країни. Реформа передбачала вихід селян з громади, створення самостійних господарств (хутір, отруб), за допомогою державних кредитів.

Реформа почала здійснюватись в 1906 р. як в Росії, так і в Україні. В Україні громадські традиції були слабкіші, ніж в Росії, вже в ході селянської реформи 1861р. селяни оформляли документи на землю, не на громаду, а на родину. Тому столипінська реформа в Україні мала більш позитивний результат.

Позитивними наслідками аграрної реформи були такі:

ü на хутори і отруби переселилися 50 % селянських родин, це спрямувало розвиток капіталізму на селі, технічному прогресові, збільшенню врожайності;

ü частина селян переселилася до Сибіру (та ін. р-нів Росії).Незважаючи на величезні труднощі, створила там свої господарства.

Негативні:

ü не відбулося значного поліпшення становища в сільському господарстві;

ü не були ліквідовані соціальні протиріччя (між поміщиками і селянами). З’явилися нові соціальні протиріччя (між селянами і заможними власниками хуторів);

ü частина селян розорилася, продала свої земельні наділи;

ü кількість заможних хуторів і отрубів була незначною.

27 Причини і характер 1-ої світової війни. Україна в планах Росії, Німеччини та Австро-Угорщини. Ставлення до 1-ої світової війни політичних партій та громадських організацій.

Привід для початку війни. Ним стало вбивство в Сараєво (в Сербії) 28 червня 1914 р. членом сербської націоналістичної організації «Молода Боснія» (П. Габриловичем) австрійського престолонаслідника Франца Фердінанда і його дружини. Це вбивство викликало липневу кризу і стало приводом до війни.

Наприкінці ХІХ ст. на початку ХХ ст. склалися два ворогуючих союзи держав Антанта і Троїстий союз.

До Троїстого союзу (створений 1882 р.) увійшли: Австро –Угорщина (ця держава виникла наприкінці ХVІІІ ст.), Німеччина, Італія (до 1915р.). З 1915 року – Болгарія і Туреччина – союз став називатися Четвертним. В Антанту (створена протягом 1904 – 1907 рр.) увійшли: Росія, Англія, Франція (Італія з 1915 р.). Основною метою Антанти і Троїстого союзу був територіальний перерозподіл світу, розширення економічних і політичних впливів, за нові ринки збуту. Війна з обох сторін мала несправедливий, грабіжницький, імперіалістичний характер.

Всі основні учасники війни мали свої конкретні військово-політичні, тактичні і стратегічні плани: Плани Антанти

Росія добивалась контролю над протоками Босфор і Дарданели. Розраховувала приєднати Галичину, Закарпаття (частину західноукраїнських земель), оволодіти Будапештом і Віднем.

Англія, Франція зобов’язалися не перешкоджати планам Росії в обмін на її згоду розділити колонії Німеччини і Азіатські володіння Туреччини, прагнули зберегти свою морську і колоніальну могутність, розгромити Німеччину і покласти край її претензіям на переділ колоній. Плани Троїстого союзу. Німеччина – прагнула позбавити морської могутності Англію і переділити її багаті колонії; розбити Францію, захопити її залізорудні прикордонні райони; переділити французькі,бельгійські та португальські колонії, утвердитися в багатих аравійських провінціях Османської імперії; ослабити Росію, відірвати від неї польські губернії, Україну й Прибалтику, позбавити її кордонів на Балтійському морі. Україна її цікавила як сировинна база.

Австро – Угорщинарозраховувала захопити Сербію і Чорногорію, встановити свою колонію на Балканах., відібрати у Росії частину польських губерній, Поділля і Волинь.

Країни Антанти значно переважали своїх суперників за кількістю військ і озброєнь, але поступалися за якістю озброєнь, темпами мобілізації і маневреністю військ.

Створена у Львові 1 серпня 1914 року «Головна Українська Рада» (ГУР) вже 3 серпня звернулась до галицьких українців з Маніфестом, у якому закликалося стати на бік Австро – Угорщини

Також за підтримку Троїстого блоку агітував, створений 4 серпня 1914 року у Львові групою емігрантів з Наддніпрянщини, «Союз визволення України» (СВУ) засновний у Києві галицькими москофілами «Карпато – русский освободительный комитет», виступав за підтримку Росії.

28. Лютнева буржуазно-демократична революція в Росії та початок національно - визвольної боротьби українського народу. Нроіолошеивм Центральної Ради. Охарактеризуйте Перший і Другий Універсали Центральної Ради, зробіть висновок про її відносини і Тимчасовим Урядом в Росії

Дата добавления: 2015-05-26