Політичний курс Директорії. Міжнародна політика Директорії

Політичний курс нового режиму не відзначався послідовністю.

1. Зайнявши Київ, Директорія оприлюднила ряд відозв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії.

2. Була прийнята постанова про звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників.

3. Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав, та планував установити в Україні національний варіант радянської влади.

4. Директорією були відновлені закони УНР, зокрема закон про передання поміщицької землі селянам без викупу.

5. Вища законодавча влада відтепер належала Трудовому конгресу – свого роду парламенту, сформованому з селян робітників та інтелегенції.

Через свій непродуманий радикалізм Директорія залишалася без підтримки більшості спеціалістів, промисловців, чиновників державного апарату, без кого нормальне існування держави неможливе. Революційність стала швидко перероджуватись у руйнівну анархію.

Непослідовність курсу Директорії проявилася в розробці аграрної політики:

ü спочатку проголосила вилучення землі у поміщиків без викупу. Але цього не здійснила;

ü Директорія прагнула заспокоїти поміщиків, прийняла рішення про компенсацію поміщикам за землю;

ü було проголошено про недоторканість земель промислових підприємств і цукрових заводів, що належали промисловцям і поміщикам – цукрозаводчикам;

ü конфіскації не підлягали й землі іноземних підданих.

В умовах громадянської війни і ітервенції, соціально-економічні реформи були відкладені.

Головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні.

Директорії вдалося добитися розширення міжнародних звязків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехо-Словаччина, Голландія, Ватикан, Італія. Але не вдалося налагодити нормальних відносин, від яких залежала доля УНР: Радянською Росією, Польщею, державами Антанти, їй протидіяла армія Денікіна і радянський уряд України у Харкові.

Петлюра, назвавшись головним отаманом УНР, дозволив на місцях формувати військові дивізії на чолі з отаманами.

Повсталі загони на місцях очолили Кропивницький, Григор’єв, Нестор Махно, які на місцях діяли на власний розсуд, не дотримуючись ніяких законів.

Ці збройні формування, отаманщина підривали авторитет Директорії, знесилювали її в боротьбі з червоними військами.

В кінці 1918 року завершувалась Перша світова війна і країни Антанти, які були союзниками царської Росії, вирішили допомогти Миколі ІІ реставрувати Монархію в Росії.

Кораблі країн Антанти висадилися у портах Чорного моря і почали наступ по Україні. Директорія не мала достатньо війська, щоб протистояти їм. Антанта не визнавала УНР, тому що бачила Росію «Єдиною і нероздільною» Радянська Росія, на чолі з Леніним для того щоб воювати з Антантою мали пройти по території УНР.

В листопаді 1918 р. Радянська Росія, при підтримці більшовиків України, почала вторгнення з півночі і сходу на територію України.

16 січня 1919 року Директорія проголосила війну Радянській Росії.

Директорія спробувала витіснити війська Антанти, але зазнала поразки. Директорія змушена була покинути Київ. З Петлюрою у Польщу виїжджала 15 тис. українська армія. А народ у ці дні говорив «У вагоні Директорія, під вагоном територія». Більшовики зайняли всю територію України аж до Чорного моря.

32. Охарактеризуйте історичні обставини, та яких було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку, її внутрішню і ювнімиш

Проголошення ЗУНР

На початку ХХ століття західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна. Буковина й Закарпаття) перебували у складі Австро – Угорської імперії.

Унаслідок поразки І світової війни в жовтні 1918 р. Австро- Угорська імперія почала розпадатися, майже через 20 місяців після падіння Російської імперії.

В жовтні 1918 р. в Австро – Угорщині відбулась революція. Імператор прийняв маніфест про федеративну перебудову імперії. Це сприяло активізації національного руху галицьких українців.

18 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з’їзд політичних і громадських діячів українських земель Австро – Угорщини. На ньому українські парламентарії з Галичини і Буковини, керівники політичних партій і церковні ієрархи - разом 150 чол. утворили у Львові Українську Національну Раду (УНР).

Наступного дня, 19 жовтня 1918 року Українська Національна Рада заявила про намір створити на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини незалежну Українську державу. Своїх цілей Національна Рада прагнула добитися виключно мирними методами.

Але в розвиток подій втрутилися поляки. 28 жовтня 1918 р. у Кракові була створена ліквідаційна комісія, котра заявила про намір перебрати владу в Галичині у свої руки.

У цей критичний момент, група молодих українських офіцерів на чолі з капітаном січових стрільців Дмитром Вітовським, роздратованих повільним легалістським підходом Народної Ради, взяла справу у свої руки. Вночі 31 жовтня вони поспішно зібрали всіх українських солдат, що служили в австрійських частинах Львова, й заволоділи містом. Українські військові з’єднання взяли під свій контроль усі головні пункти Львова, потім Станіслава, Тернополя, Коломиї, Рави-Руської та інших міст Східної Галичини. Прокинувшись 1 листопада населення побачило, що на міській ратуші майорить український блакитно-жовтий прапор, скрізь висіли плакати з повідомленнями про те, що тепер вони є громадянами української держави. Австрійський уряд був змушений погодитися на передачу влади в Східній Галичині Українській Національній Раді.

9 листопада, після того як всі українські партії досягли угоди про співпрацю у формуванні уряду, було призначено тимчасову раду міністрів, або тимчасовий Державний секретаріат на чолі з досвідченим парламентарем Костем Левицьким. Через 4 дні, 13 листопада, уряд, прийнявши присягу, проголосив про створення нової держави - Західноукраїнська Народна Республіка.

Президентом ЗУНР став голова Української Національної Ради Євген Омелянович Петрушевич (1863-1940рр.)- юрист і колишній член австрійського парламенту.

В ході революції в Австро – Угорщині виникла ще одна держава – Польща. Польща претендувала на землі східної Галичини. Як тільки поляки почули про проголошення ЗУНР одразу проголосили їй війну. УГА не змогло захистити Львів і відступила до Тернополя, згодом до Чорткова, де відбулася велика битва, в якій УГА зазнала поразки. Польські війська захопили всю Галичину до Заліщик і Снятина. Петрушевич виїхав до Відня, а УГА на чолі з Є. Коновальцем (військовим міністром) пішла на Київ.

33. Польсько – українська війна і поразка ЗУНР (1918-1919рр.)

Причинами війни були:

ü Територіальні претензії Польщі до ЗУНР (вважали Східну Галичину своєю вотчиною).У Львові діяли три польські військові організації, найвпливовішою з яких була польська організація військова (ПОВ) – очолювана Юзефом Пілсудським. ПОВ виступала за відновлення незалежної Польської держави, невід’ємною частиною якої вона вважала західно-українські землі.

ü Окупація поляками частини території ЗУНР.

Хід війни

Збройні сутички між українськими і польськими військами у Львові почалися 1 листопада, а 5 листопада 1918 р. розпочалась війна. Запеклі бої точилися за кожний будинок.

Польська армія протягом листопада – грудня 1918 року захопила Львів, Перемишль, 10 повітів ЗУНР із 59.

ЗУНР захищала УГА.

В квітні 1919 р. військову допомогу Польщі надала Франція (добре озброєна і навчена під командуванням генерала Галлера, чис. 60 тис. чол.). Польський наступ підтримала Румунія, що захопила частину галицького Підкарпаття.

Польська армія провела наступ, відкинувши частину УГА до річки Збруч.

В червні 1919 року УГА провела наступальну операцію, що отримала назву Чортківської офензиви (прорив, наступ). УГА, що складалась з 25 тис. укр. солдат і офіцерів, примусила 100 тисячну польську армію відступити. Ведучи безперервні бої протягом 3 – х тижнів і не маючи при цьому надійних тилів УГА виснажилася.

ü В липні поляки знову відкинули 25 тис. армію УГА до Збручу.

Наслідки війни:

Польща окупувала всю Східну Галичину.

Окупація Польщєю Східної Галичини означала фактичну загибель ЗУНР. Уряд ЗУНР було евакуйовано зі Львова в Тернопіль, а потім у Станіслав.

У січні 1919 р. – держави – переможці у Першій світовій війні скликали у Парижі мирну конференцію, з метою підготовки і підписання мирних договорів. Ця конференція вирішила і долю ЗУНР, було визнано право Польщі на окупацію Східної Галичини, право Чехословаччини - на Закарпаття, Румунії - на Буковину.

Причини поразки ЗУНР

ü ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції без військової і дипломатичної підтримки країн Європи.

ü УНР, що сама воювала на кількох фронтах у 1918 -1919 рр. не змогла захистити територію ЗУНР від окупації Польщією.

ü ЗУНР не створила через економічні труднощі достатнью по чисельності і озброєнню армію, здатну захистити суверенітет держави та її територію.

У середині 1919 р. уся територія ЗОУНР потрапила під контроль іноземних держав:

ü Західна Україна, звільнившись від австро-угорського панування, опинилась під владою Польщі;

ü Закарпаття залишилось у складі Чехословаччини;

ü Буковина опинилась під владою Румунії.

В Наддніпрянську Україну незабаром ввійде більшовицька Червона армія, яка встановить радянську владу в Україні.

Окупація території ЗУНР була схвалена Антантою, а також означала загибель ЗУНР як незалежної держави.

Дата добавления: 2015-05-26