Землі фермерського господарства

Землі фермерського господарства можуть складатися із (ст. 31Земельного кодексу України).

• земельної ділянки, що належить на праві власності фермер­ському господарству як юридичній особі;

• земельних ділянок, що належать громадянам — членам фер­мерського господарства на праві приватної власності;

• земельної ділянки, що використовується фермерським госпо­дарством на умовах оренди.

Громадяни — члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комуналь­ної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» (надалі по тексту - Закон) фермерське господарство:

• є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сіль­ськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізаці­єю з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону;

• може бути створене одним громадянином України або кілько­ма громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповід­но до закону;

• має своє найменування, печатку і штамп;

• діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменуван­ня господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), орга­ни управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства (ст.7 Закону).

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ді­лянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспек­тив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються до­кументи, що підтверджують досвід роботи у сільському господар­стві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

• Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сіль­ському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

• Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організаці­єю проекту відведення земельної ділянки.

• Проект відведення земельних ділянок розробляється за раху­нок Українського державного фонду підтримки фермерських госпо­дарств.

• Проект відведення земельної ділянки погоджується та затвер­джується відповідно до закону.

• Земельні ділянки для ведення фермерського господарства пе­редаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

* У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермер­ського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право влас­ності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

* Громадянам України — членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної р Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

• Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

• Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермер­ського господарства єдиним масивом з розташованими на них вод­ними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро — і радіотелефонних мереж, газо — і водопостачаль­них систем та інших видів інженерної інфраструктури.

• Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільсько­господарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих — до 3 гектарів ділянок під замкненими природними во­доймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

Склад земель фермерського господарства (ст.12 Закону). Зем­лі фермерського господарства можуть складатися із:

• земельної ділянки, що належить на праві власності фермер­ському господарству як юридичній особі;

• земельних ділянок, що належать громадянам — членам фер­мерського господарства на праві приватної власності;

• земельної ділянки, що використовується фермерським госпо­дарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здій­снює фермерське господарство.

Приватизація земельних ділянок членами фермерських госпо­дарств (ст.13 Закону).

• Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

• Членам фермерських господарств передаються безоплатно У приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, Земельні ділянки на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Права фермерського господарства та його членів (ст.14 Закону), фермерське господарство та його члени відповідно до закону ма­ють право:

• продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

• самостійно господарювати на землі;

• власності на посіви і насадження сільськогосподарських та ін­ших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

• на відшкодування збитків;

• споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;

• реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт;

• інші права.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають понов­ленню в порядку, встановленому законом.

Обов'язки фермерського господарства та його членів (ст.15 За­кону). Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділян­ки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов'язані:

• забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;

• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

• сплачувати податки та збори;

• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

• не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та піших природних ресурсів;

• дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щ_0д якості продукції;

• дотримуватися правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;

• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників зе­мельних ділянок.

Фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його чле­нам на праві власності земельних ділянках відповідно до затвер­джених документації із землеустрою та містобудівної документації у встановленому законом порядку. Будівництво на орендованій зе­мельній ділянці житлових будинків, господарських будівель та спо­руд фермерське господарство — орендар погоджує з орендодавцем (ст.16 Закону).

Використання земель фермерських господарств іншими осо­бами (ст. 17 Закону). На землях фермерських господарств особи ма­ють право вільного проходу, проїзду всіма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським господарствам на праві власності або праві оренди зе­мельних ділянках, розміщення наметів і проживання в них, розве­дення багаття та інші дії, що дозволяються за згодою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів, за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді. Юридичні особи — власники об'єктів (газо-, нафтопрово­дів, ліній електропередач, зв'язку тощо), що проходять через земель­ні ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об'єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським господарством, відповідно до затвердженої документації із землеу­строю або встановленого земельного сервітуту.

Фермерське господарство має право використовувати для по­треб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, гли­на, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об'єкти та прісні підземні води, що знаходяться на земельній ділянці, відповідно до законодавства України (ст.18 Закону).

Приватизація земельних ділянок членами фермерських госпо­дарств (ст.32 Земельного кодексу України).

• Громадянам України — членам фермерських господарств пере" даються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповід­ної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, і раніше набули права на земельну частку (пай).

Дата добавления: 2015-05-31