Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Перші спроби національної ідеологи й теорії




НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОБУДЖЕННЯ І ВІДРОДЖЕННЯ ЄВРОПИ

ТА ПОЧАТОК НАУКИ

І. ПРОБЛЕМАТИКА, ЗАВДАННЯ

К., 1998. С. 144

Вступ до націології.

ПРО НАЦІЮ (НАЦІОЛОГІЮ)

Від середини минулого століття національне пи­тання відіграє найактивнішу роль в політичному житті Європи. З цього погляду революційні події 1848 року, що символічно й вічно названі “весною народів”, -свого роду рубікон у новітній європейській історії.

Добу 1848-1871 років історики слушно називають епохою національного ренесансу Європи. Попереджуваладоба “на­ціонального пробудження” (1815-1848), за влучною назвою французького історика Г. Веля (G. Well) Справді, минуле століття було свідком пробудження цілої низки так званих “неісторичних”, а властиво не­державних народів, як в європейській частині Туреч­чини, так і в Австро-Угорщині, що в національному плані справді являла собою живий “етнографічний музей”. На сході Європи, тобто в межах колишньої Російської імперії, цей національний процес захопив насамперед її західну територію - від Фінляндії через Балтику до України. Активніше він виявився тут зго­дом, - з початком XX ст., у зв'язку з першою російсь­кою революцією (1905-1906 років). Одним з найяскра­віших виявів цього європейського національного від­родження XIX ст. було осамостійнення та об'єднан­ня, з одного боку, Італії, а з іншого - Німеччини. Ці дві ііидп мали дололиуялчіс іилішії-іп^, дпсі-іхпіїя, ь”дя”^ Грунтовно змінились європейські міждержавні від­носини, які були встановлені на Віденському конгресі під впливом Меттерніха, непримиренного ворога на­ціональної засади, що визначається ним революцій­ною й надто загрозливою для державного абсолютиз­му і централізму.

Так у зв'язку з національними визвольними зма­ганнями неминуче мусив виникнути конфлікт між дер­жавою і нацією, особливо там, де народи перебували під чужим політичним пануванням, а державний цен­тралізм виявляв вороже ставлення навіть до культур­них змагань недержавних народів, оголосивши непри­миренну боротьбу національним змаганням та запро­грамоване примусовне їх винародовлення,

Звісно, що виникнення нації, як політичного чин­ника на канві історії Європи і як певної драматичної постаті, яка досі була здебільшого пасивним статис­том, мусило викликати зацікавлення з боку політич­ної ідеології та теорії. Природно також, що перші ідео­логи нації повинні були вийти з табору поневолених народів, які передовсім зацікавлені в теоретичному обґрунтуванні та виправданні своїх національно-виз­вольних змагань.

<...> Поки що обмежуся двома типовими і якрави-ми прикладами, які, до речі, й хронологічно належать до перших проявів новочасної національної ідеології.

Й. Фіхте (1762-1814). Отже, передовсім згадаю сла­ветні “Промови до німецького народу” Фіхте (1808),

Виголошені ним під час розгрому і поневолення Німеччини французькою навалою наполеонівських військ, і які стали справжньою “національною Біб­лією” не тільки політичного визволення та об'єднан­ня німців, а й залишились свого роду каноном роман­тичного націоналізму взагалі. Завданням цих промов, як каже німецький історик П. Йоахімсен, автор про­грамової монографії “Від німецького народу до ні­мецької держави (Історія німецької національної сві­домості)”, було показати нації її втрачену самобут­ність і навчити, як вона може її здобути знову. Це має статися шляхом нового виховання, що є не тільки на­родним вихованням у розумінні Песталоцці, а й “на­ціональним вихованням”. В першу чергу це має бути виховання національної свідомості. Фіхте прагнув пробудити її шляхом прищеплення своїм землякам почуття національної гордості, що свідомо й програ­мове піднеслась до щабля німецького месіанізму й винятковості водночас. У своїх “Промовах до німець­кого народу” Фіхте із захопленням пророка пропові­дував, що лише німецький народ є праджерелом справжньої культури, що тільки німецька мова є справді живою і творчою, що лише німці вносять по­важність, працю, ґрунтовність у всі питання культур­ного життя й що тільки вони зможуть відновити і від­родити світ. “Філософія Фіхте, - як каже попередньо цитований автор, - є релігією, а його релігія - мораль­не домагання. Оце саме надає цій постаті особливу велич і винятковість”.

Ф. Палацький (1798-1878). Зовсім інший характер має документ, який я хочу тут навести. Це вступ із промовистого листа великого чеського історика і бу­дівничого модерної чеської нації - Ф. Палацького, написаного 11 квітня 1848р. у відповідь на заклик всенімецького Франкфуртського сейму, куди його було запрошено. Автор славетної історії чеського на­роду у своєму листі виклав погляди на право народів на самовизначення. “Право народів, - писав Ф. Па-лацький, - це справді право природи, жоден народ на землі не має права вимагати, щоб для його користі приніс себе в жертву сусід; жоден сусід не зобов'яза­ний відцуратися або пожертвувати себе для добра сво­го сусіда. Природа не знає жодних панівних народів або народів-наймитів”.

Цікаво порівняти цю національну ідеологію чесь­кого діяча і вченого із поглядами на таку ж справу славетного німецького філософа. Між ними відчува­ється суперечність, що, власне, не випадкова, а типо­ва для новочасної національної ідеології. Цей дуалізм між німецьким національним аристократизмом, який характеризує програмовий національний месіанізм, винятковість, заборчість, і чеським національним де­мократизмом, що відзначається свідомою людяністю, визнанням засад рівноправності і толеранції (терпи­мості) - відтак тягнеться червоною ниткою крізь усю історію національних ідеологій аж до наших часів. Можливо, раніше ця згадана суперечність національ­них світоглядів не виявлялась так непримиренно гост­ро і вороже, як тепер, у добу загального розбурхання національних пристрастей і стихій.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 321; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.