Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Культура як критерій національної самобутності




НАЦІЯ І КУЛЬТУРА

До визначальних ознак або критеріїв нації відно­сять також і культуру в найзагальнішому розумінні цього поняття. Німецький соціолог Фіркандт поділяє народи на примітивні та культурні. Ця класифікація є, власне, етно-, а не націологічна. Проф. Старосоль-ський в “Теорії нації” слушно звернув увагу на те, що саме поняття культури досі науково не визначене й залишається дискусійним. Він має рацію, коли стверджує, що не може бути мови про якусь національну культуру в загальнонаціональному значенні.Це по­в'язане з тим, що народи не являють собою поки що чогось одноманітного. Навпаки, їхнє громадське ро­з'єднання - велика перешкода для всенаціонально-го культурного об'єднання. Давніше станові та кла­сові розмежування в колі народу були такі високі, що доводилось говорити про “бель-етаж” і “сутерен” того чи іншого народу, коли між паном, з одного боку, і селянином - з іншого, існувала справжня культурна прірва; наприклад, це притаманне московському на­роду майже до кінця XIX ст. Новочасна демократія поступово вирівнює ці громадські суперечності, роз­криваючи дедалі більше суспільні “сутерени” народів. Зокрема, коли йдеться про молоді народи, що тільки-но воскресають із історичного небуття або животін­ня до нового самостійного життя, то слід враховува­ти, що у них культурний розвиток має вже наявний національний напрям, і вони з культурного боку, без­сумнівно, вже суцільніші за своїх історичних колег, як скажімо, фіни, латиші, чехи, каталонці тощо у по­рівнянні з росіянами, поляками, німцями, францу­зами та іспанцями. В цьому сенсі, подаючи свою схе­му національного відродження (див. мою працю “На­ціональна справа”, розділ II), я зазначав, що перша фаза національного пробудження має суто культур­ний характер.

Отже, якщо культура, переважно масова, вважа­ється критерієм нації, <...> самобутності та окреміш-ності, то в цьому є певна рація. Нація настільки і тому постає нацією, наскільки вона виявляє культурно-творчу здатність та хист. Для нації культура є тим, чим для людини - її особовість. Звісно, культурна своєрідність народу може по-різному виявлятись за­лежно від історичних та мезологічних обставин. Ви­токи цього національного індивідуалізму можна вже побачити й в етнографічному побуті народів за часів їхнього етногенезису. Та в добу націогенезису вона сягає вищих щаблів розвитку в усіх основних ділян­ках культурної творчості, тобто в літературі, мис­тецтві та науці. Зрозуміло, що до своєї культурної самобутності прагнуть усі народи. Іноді ці змагання набувають ознак національного месіанізму, як це ми бачили на прикладі фінського письменника Юхоні Ахо. Щоб довести стародавність чеської культури в порівнянні з німецькою, В. Ганка склав “старовинні” чеські рукописи, яким відводилася визначальна роль в історії чеського національного відродження. А нині турки, захоплені великим національним зрушенням, прагнуть “науково” довести, що вся світова культу­ра - турецького походження, як про це свідчить но­вітня праця турецького патріота Васрі-Гюнтекіна “Турки та їхня історична місія” (1935)... У всіх цих панрасових і паннаціональних змаганнях жевріє не­похитна віра не тільки в самобутність власної куль­тури, айв її історичну місію. Ми знаємо вже, як Фіх-те вважав німців єдиним справжнім європейським народом, а німецьку мову - істинною “прамовою”. Цікаво, що Т. Шевченко підкреслював значення куль­тури як критерія національної самобутності. В “Близ­нятах” він пише: “Що з нами буде, якщо ми через якийсь там срібляник почнемо глумитися над святи­ми звичаями старовини? Вийде з нас який-небудь француз або, не дай Боже, куций німець, а вже про тип чи, так би мовити, фізіономію національну тоді й спомину не буде. А на мою думку, коли у нації немає риси власної, що тільки їй притаманної, то вона скидається тоді на кисіль, та й ще кисіль найне-смачніший”.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 908; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.