Індивідуальні навчально-дослідні завдання. Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це вид позаауди­торної самостійної роботи студента навчального

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це вид позаауди­торної самостійної роботи студента навчального, навчально-дос­лідного чи проектно-конструкторського характеру, яке викорис­товується в процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни й завершується разом зі складанням рубіжного чи підсумкового контролю з навчальної дисципліни.

Ця група завдань має науково-дослідницький характер, спо­нукає до якнайповнішої реалізації творчих можливостей студен­тів, рекомендована тим із них, хто опанував базовий зміст нав­чальної програми й виявляє здібності та інтерес до такої роботи. Ці завдання складають варіативну частину модуля, і їхнє вико­нання заохочується додатковою сумою балів.

Індивідуальні заняття проводяться з урахуванням психофі­зичних особливостей та академічної успішності студентів, а са­ме: для здійснення більш ретельного контролю та деталізації навчально-методичних рекомендацій в опануванні дисципліни тими з них, хто має низьку академічну успішність, та створення умов для поглиблення знань та розвитку творчих здібностей обдарованих студентів. Під час проведення індивідуальних за­нять передбачається робота за такими напрямками: надання до­помоги студентам, які потребують додаткових роз’яснень при підготовці до складання проміжного та підсумкового контролю (усне та письмове тестування, співбесіда, аналіз аналітичних оглядів, публікацій за визначеною проблемою, матеріалів роз­в’язання практичних ситуацій); рекомендації студентам у вико­нанні індивідуальних завдань, написанні есе та надання їхній роботі творчого спрямування (обговорення матеріалів наукового реферату з визначеної проблеми, підготовлених доповідей на студентську наукову конференцію, для участі в засіданнях гурт­ка «Ін Юре» та в дебатах на засіданнях клубу «Феміда», мате­ріалів публікацій у наукових виданнях, розробок сценаріїв ди­дактичної гри); підбиття підсумків виконання студентами пись­мових робіт (тестів, понятійних диктантів, модульних контроль­них робіт) з подальшою корекцією напрямків самостійної ро­боти.

Есе (франц. essai – спроба, нарис, від лат. exagium – зважу­вання) – це прозаїчний твір невеликого обсягу та вільної компо­зиції, який виражає індивідуальні враження та міркування з кон­кретного приводу чи питання, не претендує на визначальне чи вичерпне трактування предмета. Як правило, есе пропонує но­вий, суб’єктивно забарвлений погляд на проблему, може мати філософський, науково-популярний чи суто белетристичний ха­рактер.

Написання студентом таких робіт (не більше однієї-двох із навчальної дисципліни) має сприяти виявленню його наукового, творчого підходу до розуміння найважливіших питань теми, запропонованої викладачем або обраної самостійно за пого­дженням з останнім. Кожне есе, що відповідає вимогам до напи­сання наукових робіт, дає змогу отримати позитивну оцінку. Студенту надається можливість виконати презентацію відповід­ної теми в аудиторії (не більше двох із навчальної дисципліни).

У процесі індивідуальної роботи студенти під керівництвом викладача повинні навчитись аналізувати деякі правові доку­менти, нормативні акти, уміти оцінювати певні правові ситуації, правильно кваліфікувати окремі протиправні прояви та складати відповідні документи. Такі документи складаються з урахуван­ням вимог законодавства та повинні мати самостійний характер.

У разі, якщо студент працює над масштабнішою конкурсною науковою роботою, за погодженням із викладачем вона може бути зарахована замість есе та презентацій (якщо студент не потребує додаткових балів). Крім того, студент запрошується зі своїми роботами з господарського права на конкурси наукових праць, конференції. Здобуття призових місць є підставою для нарахування додаткових балів відповідно до наведеної шкали розподілу балів.

Дата добавления: 2015-05-31