Білет №7

Основні об'єкти, з якими працює операційна система, та вказівки для роботи з ними. Стандартні імена зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв комп'ютера. Поняття файла, його імені та розширення, каталогу (папки), шляху до файла. Особливості виконуваних файлів. Приклади.

Терміном об'єкт позначається будь-який елемент інтерфейсу користувача: значок/кнопка, меню, список, межа вікна, а також саме вікно тощо.

Основними об'єктами в системі Windows є вікна, документи,папки, ярлики.

Для збереження інформації на зовнішніх носіях система Windows організує інформацію у вигляді документів. Як правило документи створюються у конкретних прикладних програмах (додатках). Окремі документи складаються у папки, причому кожна папка може містити в собі як документи, так і вкладені папки.

Ярлик — це невеликий файл (розміром до1 Кбайта), який є засобом швидкого доступу і містить лише шлях до відповідного об'єкта.

Основні операції, що виконуються над об'єктами:

• Перейменування.

• Відкриття.

• Вставка.

• Створення нової папки,

• Копіювання.

• Переміщення.

• Вилучення.

Операції над об'єктами можна здійснювати кількома спосо­бами: за допомогою контекстного меню об'єкта, віконного меню або кнопок'панелі інструментів, мишки або за допомогою кла­віатури, використовуючи певні комбінації клавіш.

Інформація на дисках (жорстких дисках, дискетах, СД-РОМтощо) зберігається у вигляді файлів. Імена файлів записуються у папках, які розміщуються на дисках або в інших папках. Диски мають позначення А: і В: — дисководи для дискет, С; (D:, Е:.;.) — логічні диски вінчестера» F: (G: Н:...) — дисковід для компакт-дисків.

Файл — це окремий запис, що зберігається на носієві інформації та має ім'я.

Ім'я файла складається з двох частин: власне ім'я файла і роз­ширення, що визначає його тип (програма, документ тощо). Власне ім'я файла дає користувач, а його тип зазвичай задається додатком автоматично. Приклади розширень:.SYS —файл операційної системи

.ТХТ — текстовий файл

.ЕХЕ— виконуваний файл

.РОС —- файл-документ.

Каталогом називається спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена і допоміжні відомості про кожний файл: дата і час останнього поновлення (запису) файла; атрибут файла, який вказує його тип; розмір файла в байтах; посилання на об­ласть диска, де записаний сам файл. Каталоги утворюють багаторівневу ієрархічну структуру, що має вигляд дерева. З початкового кореневого каталогу (наприк­лад, диска С) можна перейти в каталоги першого рівня, з них, у свою, чергу, в каталоги другого рівня і т. д. У каталогах усіх рівнів можуть зберігатися файли.

Каталог, з яким у даний момент працює користувач, називає­ться поточним. Коли ви використовуєте файл не з поточного ка­талогу, необхідно вказати, у якому каталозі цей файл знаходить­ся. Це можна зробити за допомогою вказівки шляху до файла.

Шлях — це послідовність, яка складається із імені диска та імен папок (каталогів), і веде до файла. Наприклад:.

Виконувані файли — програми. Користувач безпосередньо працює лише з двома типами файлів: програмами і документами. Перші використовуються, щоб створювати другі.

.ЕХЕ — означає виконуваний файл, який зберігає в собі про-граму. Наприклад, winword.ехе,

1. Основні поняття бази даних. Типи даних, що зберігаються в базі даних. Проектування бази даних і створення структури бази даних. Основні команди для роботи з таблицями.

База даних (БД) — це структурована сукупність взаємо­пов'язаних даних певної предметної області. Щоб оперувати да­ними, що складають базу, необхідна окрема програма — система управління базами даних (СУБД).

Практично всі сучасні СУБД використовують реляційну мо­дель даних. В основі цієї моделі, яку запропонував Е.Ф. Кодд у 1970 р., лежить поняття відношення (англійською геlation). Від­ношення оформлені у вигляді двовимірних (тобто звичайних) таблиць які складаються із однотипних рядків (записів), і стовп­ців, що іменуються полями.

Структура таблиці визначається сукупністю полів, типом і розміром даних кожного поля, а також унікальним ключем таб­лиці. Значення унікального ключа не можуть повторюватись у записах таблиці. Рядки таблиці однозначно ідентифікуються значенням ключа.

Для кожного поля крім імені визначається ще і тип даних, що вказує, якого вигляду дані допускається вводити до полів. Вибір відповідного типу даних забезпечує введення даних у правильній формі для впорядкування, обчислень і виконання інших опе­рацій.

До кожного поля допускається введення даних тільки одного типу. Дозволяється використовувати такі основні типи даних:

Тип	Значення
Текстовий	Текст або числа, що не потребує проведення розрахунків
Числовий	Числові дані, що використовуються для проведення розра­хунків
Дата/час	Дати і час, що належать до років з 100 по 9999, включно
Логічний	Логічні значення, а також поля, які можуть містити одне з двох можливих значень (Тгие/РаІ$е, Так/Ні)
Грошовий	Грошові значення і числові дані, які використовуються в ма­тематичних розрахунках, що проводяться з точністю до 15 знаків у цілій і до 4 знаків у дробовій частині
МЕМО	Довгий текст або комбінація тексту і чисел
Лічильник	Унікальні послідовно зростаючі (на 1) або випадкові числа, що автоматично вводяться при додаванні кожного нового запису в таблицю. Значення полів типу лічильника оновлю­вати (виправляти) не можна

При проектуванні БД необхідно:

• визначити структуру БД, визначити джерело даних; визна­чити задачі, які необхідно розв'язувати за допомогою БД,що створюється; -

• поділити на групи визначені дані БД та задачі для того, щоб на їх основі створити таблиці;

• визначити структуру кожної таблиці, намалювати їх на па­пері;

• виділити ключові поля для. кожної таблиці та визначити типи зв'язків між таблицями;

• визначити умови добору даних для створення запитів;

• визначити тип оформлення форм та звітів.

Етапи проектування БД:

1. Визначення мети створення бази даних.

Необхідно визначити мету створення, бази даних, основні її функції, визначити основні теми таблиць бази даних та інформа­цію, яку міститимуть поля таблиць.

2. Визначення таблиць, які має містити база даних.

При проектуванні таблиць спочатку краще розробити їх структуру на папері, при цьому доцільно користуватися основ­ними принципами:

1) Інформація в таблиці не повинна дублюватися, не має бути повторень і між таблицями. •

2) Кожна таблиця має містити інформацію тільки з однієї теми

3. Визначення необхідних в таблиці полів. Кожна таблиця містить інформацію з окремої теми, а кожне поле в таблиці містить окрему інформацію з теми таблиці. При розробці полів для кожної таблиці необхідно пам'ятати таке:

1) Кожне поле має бути пов'язаним з темою таблиці..

2) Не рекомендується включати до таблиці дані, які є резуль­татом виразу.

3) В таблиці слід розміщувати всю необхідну інформацію,

4) Інформацію треба розбивати на найменші логічні одиниці.

4. Завдання індивідуального значення кожного поля.

Для того щоб СУБД зв'язувала дані з різних таблиць, кожна таблиця має містити поле або набір полів, які будуть задавати ін­дивідуальне значення кожного запису в таблиці. Таке поле або набір полів називають основним ключем.

5. Визначення зв'язків між таблицями.

Після розподілу даних по таблицях і визначення ключових полів необхідно вибрати схему для зв'язку даних у різних табли­цях. Для цього слід визначити зв'язки між таблицями.

6. Оновлення структури бази даних.

Після проектування таблиць, полів і зв'язків необхідно ще раз переглянути структуру бази даних і виявити можливі недоліки.

7. Додання даних і створення інших об'єктів бази даних. Якщо структури таблиць відповідають поставленим вимогам, то можна вводити всі дані. Потім створюються будь-які запити, форми, звіти, макроси і модулі.

До основних команд роботи з таблицями відносять:

Створення структури записів;

Заповнення даними;

Редагування даних.

Див. також відповідь на білет №20(2).

Дата добавления: 2015-05-26