Об’єкти екологічного права

Поняття екологічного права

Екологічне право як галузь права в доктрині права визначається по-різному.

Так, В.І. Андрейцев визначає екологічне право як “ інтегровану правову спільність (комплексну галузь права), яка об’єднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації та захисту екологічних прав ”[18].

Ю.С. Шемшученко визначає екологічне право як галузь права, “ якою регулюються суспільні відносини щодо користування природними ресурсами, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки” [19]; як “комплексну галузь права, якою регулюються суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та охорони особливо охоронюваних природних об’єктів і територій (об’єктів і територій екомережі) в інтересах теперішніх і прийдешніх поколінь ”[20].

В.К. Попов та Г.В. Анісімова наводять поняття екологічного права, за яким воно “ являє собою систему правових норм, які регулюють екологічні відносини з приводу приналежності, використання, забезпечення екологічної безпеки, відтворення природних ресурсів у їх нерозривному зв’язку з природним середовищем, охорони навколишнього природного середовища з метою реалізації інтересів відповідних суб’єктів та підтримання сталого екологічного розвитку, екологічної рівноваги в країні та окремих її регіонах ”[21].

У російській правовій доктрині існує вузьке розуміння екологічного права як системи “ правових норм, що регулюють відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища (екологічні відносини) з метою відвернення та усунення шкідливих хімічних, фізичних та біологічних впливів на нього, а також відносини з приводу забезпечення правового режиму особливо охоронюваних територій, використання і охорони тваринного світу ”[22], тобто як природоохоронне право[23].

Об’єкт екологічного права (екологічних відносин)визначаються як–

“ сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров’я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства ” (В.І. Андрейцев)[24];

“ природні і природно-антропогенні цінності, з природу яких складаються відповідні відносини ” (Ю.С. Шемшученко)[25];

“ суспільно-значимі природні цінності, з приводу яких складаються та регулюються правом суспільні відносини ” (Бринчук М.М.)[26];

“ майнові, природні і духовні блага, з проводу яких виникають правовідносини ”(В.К. Попов та Г.В. Анісімова)[27].

Приблизний перелік об’єктів екологічного права визначено у ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища:

“Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.”

Ст. 4 Закону РФ «Про охорону навколишнього природного середовища передбачає, що «на территории РФ подлежат охране естественные экологические системы; озоновый слой атмосферы, земля и ее недра; поверхностные и подземные воды; атмосферный воздух; леса и иная растительность; животный мир; микроорганизмы; генетический фонд и природные ландшафты»[28].

Класифікація об’єктів екологічного права за критеріями природного походження та соціально-економічною та культурною цінністю запропонована В.І. Андрейцевим. За цією класифікацією, об’єкти поділяються на

- диференційні (земля, надра, ліси, води, рослинний та тваринний світ, атмосферне повітря);

- інтеграційні (навколишнє природне середовища в цілому, життя і здоров’я громадян);

- комплексні об’єкти:

- природні комплекси і ландшафти – об’єкти і території природно-заповідного фонду,

- природно-соціальні умови і процеси - курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони,

- екосистеми – виключна (морська) економічна зона, континентальний шельф,

- природно-антропогенні комплекси (зони) – території, що зазнали природно-антропогенного впливу і оголошені зонами надзвичайних екологічних ситуацій.

Значення класифікації полягає насамперед у тому, що відповідно до неї побудова система екологічного законодавства.

Дата добавления: 2015-05-31