Трудові суперечки

Трудовий розпорядок і організація заробітної плати

Внутрішній трудовий розпорядок – це порядок поведінки і взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві в процесі трудової діяльності, який визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, що затверджуються трудовим колективом на основі типових правил. У цих правилах конкретизуються обов'язки власника, адміністрації, працівників підприємства, правила прийому на роботу, установлюються режими робочого часу і часу відпочинку, види заохочень, порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Тривалість робочого часу регулюється як у централізованому порядку, так і колективними і трудовими договорами. Розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час.

Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочений робочий час встановлюється для деяких працівників: неповнолітніх; зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці; діяльність яких зв'язана з особливим характером роботи або станом здоров'я. Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розміри заробітної плати. Неповний робочий час може встановлюватися при влаштуванні на роботу і в період роботи. При встановленні неповного робочого часу оплата праці встановлюється пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті – у залежності від виробленої продукції.

Заробітна плата – винагороду, яка нараховується, як правило, у грошовому вираженні, яку власник згідно трудового договору виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Структурно заробітна плата складається з трьох частин: основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Існують дві системи заробітної плати: відрядна та погодинна.

Коли мірою праці виступає кількість виготовленої продукції, винагороду за цю працю прийнято називають відрядною систе­мою заробітної плати. Коли ж мірою праці є витрачений пра­цівником час, ця система оплати називається погодинною.

Інтереси роботодавців і найманих робітників не завжди збігаються, і природно, представляється можливість зіткнення цих інтересів на будь-якій стадії трудових правовідносин.

Основними причинами трудових суперечок є численні порушення законодавства про працю, а також низький рівень знання трудового законодавства учасників конфлікту.

Від причин трудових суперечок варто відрізняти умови їхнього виникнення, які можна розділити на два види: організаційно-виробничі і правові. До перших відносяться недоліки в організації виробництва, праці і його оплати: простої, погані умови праці, невдосконалювання нормування й оплати праці, затримки у виплаті заробітної плати і т.п.

Серед умов правового характеру слід зазначити досконалість діючого законодавства, і відповідність окремих норм трудового законодавства новим суспільним економічним відносинам.

Трудові суперечки – це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективним працівником) і власником підприємства з приводу застосування норм трудового законодавства. Трудові суперечки підрозділяються на індивідуальні і колективні. Суб'єктами індивідуальних трудових суперечок є працівник і власник підприємства. Суб'єктами колективних суперечок є наймані робітники, профспілки, їхні об'єднання, з одного боку, і власники підприємств, об'єднання власників чи уповноважені ними органи, з іншої.

В залежності від виду трудової суперечки визначається і порядок її розв’язання. Для індивідуальних трудових суперечок встановлено три порядки їхнього розгляду:

1. Загальний порядок, відповідно до якого суперечка послідовно розглядається в комісії з трудових спорів, а потім у суді.

2. Судовий порядок, при якому суперечка безпосередньо розглядається в суді.

3. Особливий порядок, що передбачає особливості трудових суперечок, суддів і прокурорсько-слідчих працівників.

Розгляд колективних трудових суперечок (конфліктів) здійснюється примирливою комісією і трудовим арбітражем.

Постійно діючим органом, створеним для сприяння врегулювання колективних трудових суперечок, є Національна служба посередництва і примирення.

Крім того, відповідно до Конституції України, усі працівники для захисту своїх економічних і соціальних інтересів мають право на страйк, крім працівників органів прокуратури, суду, органів державної влади, органів безпеки та правопорядку та Зброєних Сил України.

Питання для закріплення теми:

1. Дайте визначення: трудове право – це …

2. Назвіть предмет трудового права.

3. Назвіть суб’єктів трудового права.

4. Назвіть основні принципи трудового права.

5. Назвіть норми трудового права.

6. Назвіть основні права працівників.

7. Хто може бути роботодавцем України.

8. Назвіть спеціальний орган працевлаштування.

9. Дайте визначення: трудовий договір - це …

10. Назвіть види трудового договору.

11. Дайте характеристику матеріальної відповідальності.

12. Дайте характеристику дисциплінарної відповідальності.

13. Дайте визначення: внутрішній трудовий розпорядок - це…

14. Назвіть види тривалості робочого часу.

15. Дайте визначення: заробітна плата – це …

16. З яких частин складається заробітна плата.

17. Назвіть системи заробітної плати.

18. Дайте характеристику погодинної системи заробітної плати.

19. Дайте характеристику відрядной системи заробітної плати.

Дата добавления: 2015-05-26