Особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів 2 страница

- встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;

- забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

- утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства та здійснюють контроль за їх діяльністю;
- вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенціії.

42. Статут територіальної громади. Важливою нормативною умовою функціонування територіальних громад та органів місцевого самоврядування є правові акти, прийняті в системі місцевого самоврядування. Це – статути територіальних громад, рішення, прийняті на місцевих референдумах, регламенти місцевих рад, рішення рад, розпорядження сільських, селищних, міських голів, рішення виконавчих комітетів місцевих рад, договори про розмежування предметів відання місцевих рад та органів місцевої державної виконавчої влади тощо. З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.

Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України.

Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку.

45. Форми народовладдя на місцевому рівні. Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять; референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади; загальні збори (збір) громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням. Представницька демократія - засіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади - насамперед, народних депутатів. Президента, інколи суддів. Референдум - голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя. Референдум і вибори мають загальний метод здійснення - голосування, але різняться своїм предметом. Вибори проводяться для визначення особи, яка, на думку більшості виборців, найбільш гідна обіймати виборну посаду. Завдання референдуму - вирішення важливих питань, не пов'язаних із наданням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи скасування законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо.

46. Місцевий референдум. Види місцевого референдуму. Місцеві референдуми — це безпосереднє (пряме) волевиявлення територіальних громад щодо прийняття рішень з питань місцевого значення шляхом голосування членів цих громад. З більшості питань місцевого самоврядування проводяться факультативні референдуми з ініціативи місцевої ради або на вимогу її депутатів, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі. Також існують і обов'язкові місцеві референдуми – вирішуються питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів і областей та ін. Місцеві референдуми за територією їх проведення поділяються на сільські, селищні і міські референдуми. За часом проведення місцеві референдуми поділяють на звичайні і повторні. Звичайні місцеві референдуми є ініціативними. Повторні референдуми можливі тоді, коли порушено законодавство про референдуми, і, відповідно, має бути відновлення справедливості шляхом проведення референдуму повторно з тих самих питань.

50. Загальні збори громадян за місцем проживання. Однією із найважливіших складових частин системи місцевого самоврядування виступають загальні збори громадян. Збори скликаються в міру необхідності, але не менше одного разу на рік за місцем проживання громадян села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку для обговорення найважливіших питань місцевого значення. У їх роботі мають право брати участь громадяни з 18 років, що постійно проживають на відповідній території, депутати місцевих рад, представники державних органів, трудових колективів, об’єднань громадян. Збори відкривають і ведуть голова ради, його заступник, а якщо збори скликані за рішенням органу самоорганізації населення – його керівник. Для ведення зборів може обиратися президія зборів, секретар для ведення протоколу і лічильна комісія. За результатами обговорення питань збори приймають більшістю голосів присутніх рішення, які втілюються в життя місцевими головами, радами, виконкомами, органами самоорганізації громадян. Загальні збори громадян як форма їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення скликаються за місцем проживання громадян (збори мешканців під`їзду, будинку, кварталу, вулиці, мікрорайону, міста в цілому) для обговорення або вирішення питань міського життя. У випадках, коли організаційно й технічно неможливо провести загальні збори громадян, можуть скликатися збори (конференція) представників громадян від відповідних територіальних утворень.

47. Організація і порядок проведення місцевих референдумів. Юридичні наслідки результатів місцевого референдуму. Місцеві референдуми призначаються відповідними місцевими радами. Місцева рада призначає місцевий референдум на вимогу депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу ради, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь в референдумі. Виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є, зокрема, прийняття рішення про проведення місцевого референдуму. Секретар сільської, селищної, міської ради, зокрема, організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів. Також голова районної, обласної, районної у місті ради, зокрема, організує відповідно до законодавства проведення референдумів. Рішення, прийняті референдумом, обнародуються та вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо у самому рішенні не визначено інший строк. Датою прийняття рішення вважається день проведення референдуму. Сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує виконання рішень місцевого референдуму. Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом, проводиться також референдумом. Зміну або скасування рішень, прийнятих референдумом, може здійснити також місцева рада більшістю не менш як дві третини від загальної кількості депутатів з обов'язковим затвердженням на референдумі, що має бути проведений протягом шести місяців після внесення зміни або скасування.

48. Місцеві вибори. Види місцевих виборів. Основні засади, організація і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - депутати) та сільських, селищних, міських голів визначаються та регулюються Законом України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 року № 2487-УІ, Конституцією України, іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них іншими актами законодавства. Місцеві вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними або першими, що проводяться у разі формування нових місцевих рад. Чергові вибори депутатів обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, вибори сільського, селищного, міського голови проводяться у зв'язку із закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень депутатів відповідних рад, сільських, селищних, міських голів. Чергові вибори депутатів, сільських, селищних, міських голів проводяться одночасно на всій території України, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України. Позачергові місцеві вибори призначаються ВРУ у разі дострокового припинення повноважень депутатів ВРАРК, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках. Повторні вибори сільського, селищного, міського голови призначаються відповідною територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі визнання відповідних виборів такими, що не відбулися, чи в разі визнання особи такою, яка відмовилася від посади відповідно сільського, селищного, міського голови. Проміжні вибори депутата призначаються на останню неділю шістдесятиденного строку з дня прийняття рішення про їх призначення, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня проміжних місцевих виборів.

49. Організація і порядок проведення місцевих виборів. Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища. Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм. Перші місцеві вибори призначаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою, якщо інше не передбачено законом. Чергові, позачергові місцеві вибори призначаються не пізніше ніж за шістдесят днів до дня виборів, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня чергових, позачергових місцевих виборів.
Повторні місцеві вибори призначаються на останню неділю шістдесятиденного строку з дня прийняття рішення про їх призначення, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня повторних місцевих виборів.
Рішення про призначення повторних виборів депутатів (депутата) у відповідному багатомандатному, одномандатному, одномандатному мажоритарному виборчому окрузі приймається територіальною виборчою комісією не пізніш як у десятиденний строк з дня прийняття рішення про визнання відповідних виборів у цьому виборчому окрузі такими, що не відбулися, чи в разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата у відповідному одномандатному, одномандатному мажоритарному виборчому окрузі.
Проміжні вибори депутата призначаються на останню неділю шістдесятиденного строку з дня прийняття рішення про їх призначення, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня повторних місцевих виборів.
Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу чергових, перших місцевих виборів, а територіальна виборча комісія - про початок виборчого процесу позачергових, повторних, проміжних місцевих виборів на своєму засіданні, про що зазначається у протоколі засідання комісії.
Оголошення про початок виборчого процесу здійснюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за п'ять днів до дня початку виборчого процесу місцевих виборів, а територіальною виборчою комісією - протягом п'яти днів з дня прийняття рішення про призначення позачергових місцевих виборів, а у разі призначення територіальною виборчою комісією повторних чи проміжних місцевих виборів - одночасно з прийняттям нею такого рішення.

51. Місцеві ініціативи. Це форма безпосеред. волевиявлення жителів — членів тер. громади шляхом ініціювання розгляду відповідною місц. радою будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування; Предметом М. і. можуть бути питання, пов'язані з управлінням майном, що перебуває у комунал. власності; затвердження програм соціально-екон. і культур, розвитку; встановлення місц. податків і зборів; утворення, реорганізація та ліквідація комунал. підприємств, установ, організацій тощо. М. і. — важливе джерело інформації, необхідної органам місц. самоврядування для виявлення актуальних проблем відповідних територій і координації напрямів і видів своєї діяльності, виходячи з інтересів жителів — членів тер. громад. Право на внесення М. і. можуть мати члени відповідної тер. громади, їх групи, органи самоорганізації населення, підтримані мешканцями місц. осередки політ, партій. Громад, ініціатива у вигляді письмово викладеної пропозиції про розгляд чи прийняття органом місц. самоврядування рішення, вжиття відповідних заходів, виконання певної суспільно значущої програми подається на розгляд відповідної ради. Порядок внесення М. і. на розгляд ради визначається представн. органом місц. самоврядування або статутом тер. громади. М. і., внесена на розгляд ради в установленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань М. і. Рішення ради оприлюднюється у порядку, встановленому представн. органом місц. самоврядування або статутом тер. громади. Як правило, оприлюднення рішення відбувається шляхом його опублікування у місц. пресі, видання відомчого бюлетеня ради або вивішування публіч. оголошень у певних місцях на тер. громади.

52. Громадські слухання. Громадські слухання є формальними зборами, на яких представники місцевих органів влади отримують думку громадськості щодо конкретного рішення або заходу місцевої влади. Всі сторони, які беруть участь у громадських слуханнях, мають можливість обмінятися інформацією, створити атмосферу відповідальності та легітимності рішень влади, підвищити власну поінформованість, посилити спроможність громадськості та дати громаді більше влади. Громадські слухання – це методологія участі громадськості, яка забезпечує довіру між громадянами та місцевою владою, що є необхідним елементом стабільної демократії. Громадські слухання є механізмом забезпечення активності громадян у період між виборами, коли необхідно отримати думку громадськості та прийняти рішення щодо питань, які виникають в цей час. Громадяни повинні розглядати громадські слухання як можливість бути почутими обраними посадовими особами, а політичні лідери повинні сприймати їх як можливість поспілкуватися з електоратом. Назагал, громадські слухання надають громадськості відчуття щирості місцевої влади у її прагненні залучити громадськість до вирішення місцевих питань.1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. 2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади".
Результати аналізу статутів та положень міст засвідчують, що місцеві ради більшості з них значно ускладнюють реалізацію права на громадські слухання. Понад те, вони намагаються узурпувати право скликати громадські слухання та максимально обмежити права територіальних громад. Ця ситуація фактично унеможливлює залучення громади до процесу вирішення питань місцевого значення, що подеколи призводить до крайніх форм протесту (мітингів, блокування тощо).

53. Громадське обговорення проектів актів органів місцевого самоврядування. Громадське обговорення – процедура, спрямована на виявлення та врахування думки громадськості при прийнятті рішень з питань, що стосуються проектів актів місцевого самоврядування. Орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування проводить консультації з громадськістю з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави та життєвих інтересів широких верств населення, формування і реалізації державної політики, підготовки і прийняття проектів нормативно-правових актів, оцінки діяльності цих органів.Публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення:конференцій, семінарів, форумів, громадських слухань, "круглих столів", громадських приймалень, зборів, зустрічей з громадськістю, під час яких громадяни можуть заслуховувати посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань, які належать до компетенції цих органів;теле- або радіодебатів, дискусій, діалогів, інтерв'ю та інших передач теле- і радіомовлення, Інтернет-конференцій, телефонних "гарячих ліній", інтерактивного спілкування в інших сучасних формах.

54. Поняття матеріальної основи місцевого самоврядування. Конституція України до матеріальної основи місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Провідне місце в структурі матеріальної основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Серед об’єктів, що становлять матеріальну основу місцевого самоврядування, важливе місце займають земельні ресурси. Земля є перш за все територіальною основою місцевого самоврядування, одним із головних ресурсів, які забезпечують життєдіяльність громади. По-друге, земля як об’єкт права власності громади є джерелом надходжень до місцевого бюджету.

55. Поняття фінансової основи місцевого самоврядування. Конституція України до фінансової основи місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Фінансові ресурси територіальної громади (місцеві фінанси) за своєю структурою включають:а) кошти бюджету місцевого самоврядування;б) позабюджетні кошти місцевого самоврядування;в) кошти комунальних підприємств та інші кошти місцевого самоврядування.

56. Правовий режим комунальної власності. Обєкти права комунальної власності. Конституція України визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб’єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об’єднання в сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті. До обєктів права комунальної власності відносяться: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, земля природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоровя, науки, соціального обслуговування, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі обєкти, визначені відповідно до закону як обєкти права комунальної власності, а також кошти отримані від їх відчуження.

57. Місцеві бюджети, їх види. Місцеві бюджети це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Обласні, міські, районні ради народних депутатів затверджують міський, районний бюджети – у загальній сумі доходів – з виділенням окремих доходних джерел, і в загальній сумі видатків з виділенням всіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади та їх виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки. Для бюджетів нижчого рівня затверджуються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розміри дотацій чи субвенц ій.

58. Порядок формування і затвердження місцевих бюджетів. Особливістю бюджетної політики на сучасному етапі є формування бюджету за програмно-цільовим методом. Складання бюджету передбачає визначення та аналіз ресурсів, необхідних для реалізації програм і, відповідно, досягнення поставлених цілей та оцінка очікуваних результатів. На цьому етапі головний розпорядник коштів на підставі плану своєї діяльності на коротко-та середньостроковий періоди більш чітко розподіляє людські, матеріальні та інші ресурси, необхідні для виконання певної програми, обраховує їх вартісну оцінку, і приводить у відповідність до можливостей бюджету. У результаті подається бюджетний запит Міністерству фінансів для включення відповідної програми до бюджету. При цьому, обсяг видатків на відповідну бюджетну програму визначається виходячи з результатів роботи головного розпорядника у минулих та поточному роках, оцінки плану його діяльності на коротко- та середньостроковий періоди щодо відповідності програмним та прогнозним документам Уряду, очікуваних результатів реалізації програми на плановий та наступні роки, та граничного обсягу видатків головного розпорядника, доведеного Мінфіном.

59. Доходи місцевих бюджетів. Класифікація доходів місцевих бюджетів. Доходи бюджетів місцевого самоврядування мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування. Аналіз відповідних положень Бюджетного кодексу України дозволяє зробити висновок, що в ньому передбачаються різні шляхи формування доходної частини місцевих бюджетів: по-перше, за рахунок власних джерел (місцеві податки і збори);по-друге, до доходів місцевих бюджетів зараховуються закріплені доходи, тобто закріплені законом загальнодержавні податки, збори та інші обов’язкові платежі; по-третє, в дохідну частину місцевих бюджетів можуть входити кошти з Державного бюджету України, що передаються з метою надання фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави, яка гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

60. Участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів. Фінансова допомога місцевому самоврядуванню з боку держави може здійснюватися у формі дотацій або субвенцій. Дотації – це кошти, які передаються до місцевого бюджету з державного бюджету у випадках, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів недостатньо для формування мінімального розміру місцевого бюджету. Використання дотацій не має цільового призначення, вони виділяються державою на безвідплатній та безповоротній основі. Субвенції – це кошти, які виділяються з державного бюджету на певний строк для фінансування конкретних програм з метою соціально-економічного вирівнювання відповідних територій.

61. Місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори — це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території. Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо. Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України. Нині в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів: комунальний податок; податок з реклами; готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за здійснення закордонного туризму; збір за проведення аукціону; збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах.

62. Поняття гарантій місцевого самоврядування. Види гарантій. Гарантії місцевого самоврядування — це необхідне для набуття, володіння, користування та розпорядження муніципальними правами й свободами політико-правове і соціально-економічне оточення і спеціальний механізм, які разом забезпечують і захищають діяльність територіальних громад та інших суб'єктів системи місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення. Загальні конституційні основи гарантій місцевого самоврядування охоплюють усі сторони його організації і здійснення. За ступенем такого охоплення вони поділяються на основні, що впливають на всі сфери місцевого самоврядування, та спеціальні, що належать лише до окремих сфер, місцевого самоврядування. Так, до числа основних відносять гарантії, які забезпечують реалізацію принципів демократизму держави й суспільства, соціальної держави, соціальної свободи, соціальної справедливості, гуманізму, рівноправності, єдності юридичних прав і обов'язків, законності тощо. Поряд з основними конституційними гарантіями місцевого самоврядування в Конституції закріплено й спеціальні гарантії: самостійність рішення територіальними громадами та органами і посадовими особами місцевого самоврядування питань місцевого значення; поєднання у місцевому самоврядуванні представницької та безпосередньої демократії; непідпорядковуваність однієї територіальної громади іншій; обов'язковість наявності органів місцевого самоврядування; пріоритетна роль представницьких органів місцевого самоврядування в системі органів місцевого самоврядування тощо.

63. Поняття представницьких органів місцевого самоврядування. Представницькі органи місцевого самоврядування виражають волю територіальної громади, надають їй загальнообовязковий характер та здійснюють місцеву владу від їх імені та в їх інтересах. Саме через пердставницькі органи місцевого самоврядування територіальна громада здійснює владу на місцевому рівні, реалізуючи своє право брати участь в управлінні місцевими справами через своїх представників. Представницькі органи місцевого самоврядування є необхідним елементом механізму формування та вираження волі територіальної громади, що в свою чергу і визначає їх пріоритетне місце в системі органів місцевого самоврядування.

64 Сільські, селищні, міські ради є органами м\с, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені КУ, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені КУ, та ЗУ до їх відання.

1. На пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

1) затвердження регламенту ради; 2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; 4) обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради; 5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання; 6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; 7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання; 8) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; 9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради; 10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові та інші повноваження

65. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених КУ та ЗУ, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Обласні й районні ради мають приблизно аналогічну компетенцію, що поширюється на їхні території. Органам м\с закон може надавати окремі повноваження органів виконавчої влади, а тому з цих питань вони підпорядковані відповідним органам виконавчої влади.

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: • обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади; • утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їхнього складу, обрання голів комісій; • утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї; • затвердження регламенту ради і т. ін. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, яких обирає населення відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням.

Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до КУ та ЗУ здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження передбачені ЗУ, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання. Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших законів.

Дата добавления: 2015-05-31