Навчальні питання

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 7: Місцеві податки та збори

З дисципліни: Податкове право

Категорія слухачів: студенти юридичного факультету та факультету правового забезпечення підприємницької діяльності та психології

Навчальна мета:

Студент повинен засвоїти положення про те, що цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових його елементів. Відсутність хоча б одного з елементів не дозволить законодавча закріпити окремий податок чи інший обов’язків платіж.

Виховна мета:

Розширити кругозір студента, надати йому можливість самостійно мислити та оцінювати навколишній економічний простір.

Розвиваюча мета:

Розширити кругозір студентів, їх пам'ять, навчити мислити масштабно в інтересах держави, навчити правильно та чітко висловлювати свою думку.

Навчальний час: 6 год

Навчальне обладнання, ТЗН: дошка,мультимедійний проектор.

Наочні засоби: структурно-логічні схеми.

Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Конституційне право, Адміністративне право, Фінансове право,Основи економічної теорії, Основи ринкової економіки.

Забезпечувані дисципліни: Судова бухгалтерія, Господарське право, Біржове право.

8. Правове регулювання місцевого оподаткування.

9. Місцеві податки: податок з реклами, комунальний податок.

10. Ринковий збір.

11. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

12. Збір за припаркування автотранспорту.

13. Збір за видачу ордера на квартиру.

14. Інші місцеві збори передбачені Законом України “Про систему оподаткування”.

Література

1. Адміністративне право України: Підручник /За заг.ред. Т.О. Коломієць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.

2. Кучерявенко М. П. Податкове право України. Академічний курс: підручник. — К.: «Правова єдність», всеукраїнська асоціація видавців, 2008. — 699 с.

3. Податкове право: навчальний посібник / О. Бандурка, В. Панікаров, С. Попова. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 312 с.

4. Пришва Н.Ю. Податкове право: навч. посіб. / Н.Ю. Пришва. – К.: Хрінком Інтер, 2010. – 368 с.

6. Фінансове право: навч.посіб./За заг. ред.. Д.М. Павлова, О.А. Кузьменко, А.Г. Чубенка. – К.:КНТ, - 2009. – 520 с.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до семінарського заняття зверніть увагу на відмінності фінансових платежів до бюджету, проведіть їх чітке розмежування з податком. Необхідно запам’ятати, що податок складна категорія, яка характеризується системою елементів правового механізму. Без законодавчо закріплених за кожним податком елементів він не може фактично існувати. Складові елементи податку це елементи закону про податок. Останні мають універсальне значення, хоча структура податків різна і кількість їх велика. Елементи, без яких податкове зобов’язання і порядок його виконання не можуть вважатися визначеними, називають істотними або обов’язковими елементами закону про податок. До них належать: платник (суб’єкт), об’єкт, ставка податку, податкова база, одиниця оподаткування, методи оподаткування, способи та терміни сплати податків та інші. Обов’язкові елементи правового механізму податку поділяють на основні та додаткові. Зверніть також увагу на наявність у деяких податках (наприклад, плата за землю) факультативного елементу.

Запитання до семінару (2 год):

1. Види фінансових платежів визначених до сплати в бюджет Податковим Кодексом України, їх порівняльна характеристика.

2. Поняття, ознаки та функції податку.

3. Правовий механізм податку. Характеристика основних елементів правового механізму податку.

1. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯМ:

1) податок

2) внесок

3) збір

4) плата

5) платники податків

6) юридичний та фактичний платник податку

7) платник податку-резидент, платник податку-нерезидент

8) великий платник податку

9) об’єкт та предмет оподаткування

10) ставка податку (норма податкового обкладання)

11) адвалорні та специфічні ставки податку

2. Основні відмінності між обов’язковими та факультативними, основними і додатковими елементами правового механізму податку.

3. Основні ознаки податку.

4. Класифікація платників податків.

5. Податковий агент.

6. Повязана особа.

7. Великий платник податку, його ознаки.

8. Обєкти оподаткування.

9. Види ставок оподаткування та принципи їх класифікації.

Завдання для самостійного вивчення (4 год):

Завдання 1. Занотуйте визначення ключових понять теми користуючись нормами Податкового Кодексу України.

Завдання 2. На прикладі непрямих податків дослідити співвідношення понять «юридичний платник» та «фактичний платник».

Завдання 3. Пояснити принцип поділу податків за податковою юрисдикцією. Законспектувати норми Податкового Кодексу України щодо визначення платників податків резидентами та нерезидентами.

Завдання 4. Пояснити різницю між видами об’єктів оподаткування (доход, прибуток, додана вартість,споживання).

Методичні поради з викладання теми:

Місцеві податки мають не таку тривалу історію як державні податки. Першим податком місцевого характеру став податок на користь бідних, він був введений в Англії у XVII ст. Причиною його запровадження стало значне збільшення в країні злидарів, жебраків, бідних. Центральний уряд вимагав ві д міст та приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов'язковість.

Податок на користь бідних сплачувався багатими громадянами, головною підставою для його стягнення була наявність у платників землі, будівель та іншого нерухомого майна. По мірі виникнення інших потреб місцевих союзів з'являлися інші місцеві податки дорожний і шкільний податок. Існували місцеві податки для утримання лікарень, місцевої поліції і охорони, на окремі види робіт з благоустрою міст (освітлення, будівництво греблі тощо).

У Франції місцеві податки з'явилися у формі надбавок до загальнодержавних реальних податків (поземельного, подомового, промислового). Місцевим органам самоврядування було надано право встановлювати до названих податків надбавки «добавочні сантими» (сантим дрібна монета Франції). У Франції також існував особливий податок, який справлявся на території общин октруа, або привратний чи заставний збір. Октруа представляв з себе непрямий податок, стягувався з продуктів споживання при їхньому завезенні на територію місцевого союзу.

Місцеві органи самоврядування Прусії завжди мали велику самостійність у своїй діяльності, в тому числі і у фінансах. У 1892 р. місцевим властям були передані реальні податки: поземельний, подомовий та промисловий. Держава залишила за собою стягнення подоходного та майнових податків. Поряд із цим, існувала система місцевих надбавок до подоходного податку. Крім того, общини мали право запроваджувати податок на приріст цінностей, який набував особливого значення у містах, що розвивалися тому, що даний процес супроводжувався зростанням ціни на землю.

Особливою формою місцевого оподаткування стало так зване «спеціальне обкладання», воно мало одноразовий характер і пов'язувалося із проведенням конкретних робіт по благоустрою міст, для фінансування яких залучалися кошти тих членів територіальних громад, які від цього отримували вигоду. Така форма місцевого оподаткування набула поширення у Сполучених Штатах Америки, в нашій країні вона відома під назвою самообкладання, що практикувалось у сільській місцевості.

Місцеве оподаткування в ринкових країнах в сучасному його вигляді сформувалося в результаті тривалого процесу еволюції податків в цілому, пошуку оптимальних засад обкладання, становлення інституту місцевого самоврядування.

Всі місцеві податки в зарубіжних країнах, як правило, поділяють на чотири групи:

1) Власні місцеві податки встановлюються місцевими органами самоврядування і справляються лише на території місцевого союзу. До них належать як прямі, так і непрямі податки: особисті прибуткові, податки на прибуток корпорацій, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, на покупки тощо. Найбільше фіскальне значення мають податки на доходи (громадян та підприємств) і майнові.

2) Надбавки до державних податків на користь місцевих бюджетів. Крім того, до даної групи належать відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в доходах місцевих бюджетів. Розміри відрахувань, а також граничні рівні надбавок визначаються центральним урядом.

3) Податки, що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються місцевими властями (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, автостоянками, за видачу різного роду документів органами місцевої влади).

4) Податки, які відображають політику місцевих властей, головним чином, це екологічні податки, значної фіскальної ролі вони не відіграють, проте сприяють охороні навколишнього середовища і економному використанню обмежених природних ресурсів.

Характерними рисами сучасних місцевих податків зарубіжних країн є їх множинність, регресивність, широке охоплення платників. Загальна кількість місцевих податків в окремих країнах досить значна і відповідно суттєва роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Розвиток місцевого оподаткування в Росії і на українських землях, які входили до її складу нерозривно пов'язаний із формуванням перших органів місцевого самоврядування земств. Поняття земських повинностей, як суто місцевих податків, формувалося поступово. До початку ХІХ ст. земські повинності справлялись в значній своїй частині без встановлених правил, розподіл їх здійснювався довільно, на розсуд місцевих властей.

Для того, що би покласти край такому безладу імператор Олександр І доручив Сенату зібрати точні дані про земські повинності і встановити єдине та загальне положення по їх справлянню. Першим законодавчим актом в Росії, який визначав порядок місцевого оподаткування став Указ 1.05.1805 р. і розроблене на його основі Попереднє Положення про земські повинності, яким запроваджувався поділ всіх повинностей на щорічні та тимчасові. Крім того, було проведено розмежування обов'язкових земських повинностей і добровільних внесків дворянства (складок).

В послідуючі роки (1808 р., 1816 р.) система земських повинностей зазнала деяких змін, вони стосувалися порядку справляння грошових і натуральних повинностей, був здійснений їх поділ на загальні і часткові (а точніше: обов'язкові і необов'язкові, що відповідало розповсюдженому на той час погляду на завдання держави і місцевих союзів).

В ХІХ ст. в Росії існували натуральні земські повинності, які справлялися не грошима, а шляхом особистої праці згідно встановленої черговості і визначених завдань. Головними натуральними повинностями були підводна та дорожня. Відбування натуральних повинностей враховувалося при сплаті місцевих податків. Такі повинності накладалися на селян та міщан, а почесні громадяни та купці звільнялися від несення натуральних повинностей.

В 1851 р. в Росії видаються нові правила про земські повинності, якими вони були поділені на дві групи: 1) загальні або державні, спрямовані на задоволення спільних потреб для всіх територій імперії і 2)місцеві на користь однієї губернії або області чи групи областей або губерній.

Скасування кріпатства вимагало перегляду складу земських повинностей і їхнього розповсюдження на селян. У 1864 р. разом із проведенням земської реформи відбулося впорядкування місцевого оподаткування. Перш за все, у складі земських повинностей були залишені суто місцеві, які не входили до загальної державної системи фінансів і не підпорядковувалися загальному фінансовому управлінню.

Тимчасовими правилами 1864 р. значно збільшувався перелік земських повинностей, визначалося коло обов'язкових і необов'язкових. До обов’язкових земських повинностей віднесли ті, які раніше рахувалися в складі губернських: утримання закладів, що управляли селянськими справами; утримання мирових суддів та приміщень для перебування ув'язнених; деякі видатки по виконанню військової повинності; видача квартирних грошей визначеним категоріям чиновників; міри проти чуми рогатої худоби та деякі інші.

Одночасно було розширено коло губернських повинностей, серед яких значний розвиток одержали видатки по утриманню медичних закладів, органів опіки. В західних губерніях Російської імперії існували особливі земські повинності: поземельний збір на користь духовенства, тимчасові збори для благоустрою приміщень для православних сільських приходів. Земствам були надані широкі права в питаннях встановлення розмірів земських повинностей та форм їхнього справляння, проведення розкладки платежів. Після Жовтневої революції 1917 р. земське самоуправління було ліквідовано, на зміну земствам прийшли місцеві ради. В середині 1918 р. розробляються Тимчасові правила по регулюванню земського обкладання, які характеризувалися надзвичайною спрощеністю, яка була спричинена обмеженими технічними можливостями місцевого фіскального апарату. Запроваджувалися лише збори: поголовний, з худоби, з житлових приміщень поза містами.

Пізніше була запропонована більш деталізована програма організації місцевих фінансів і в т.ч. місцевого оподаткування; в грудні 1918 р. виходять нормативні документи, згідно яких вводилась значно більша кількість місцевих пода тків та зборів: 9 видів у сільській місцевості і 15 видів у містах.

Тимчасовим Положенням про місцеві фінанси 1923 р. перелік місцевих податків та зборів був уточнений і включав 5 видів надбавок до державних податків та 20 самостійних місцевих податків та зборів. У 1926 р. приймається нове Положення про місцеві фінанси, яке передбачало всього 4 види місцевих податків та зборів, проте союзним республікам надавалося право запроваджувати додатково місцеві податки не передбачені загальносоюзним законодавством. Так, в УРСР перелік таких місцевих податків та зборів на той час охоплював 14 видів.

Початок 30х років відзначився посиленням централізованих засад в управлінні країною, що спричинило послаблення місцевих фінансів. Податковою реформою 19301932 р.р. були скасовані множинні дріб'язкові, головним чином, місцеві податки і збори та встановлені нові загальнодержавні податки; перелік місцевих податків та зборів скоротився до двох земельної ренти та податку з будов. У 1942 р. до їх складу були додатково включені разовий збір на колгоспних ринках та збір

УкладачІ:

Ферліовський О.В, доценткафедри господарсько-правових дисциплін ННІПП НАВС

Пожидаєва М.А., доцент кафедри господарсько-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент.

14. ПИТАННЯ для підготовки до заліку

1. Місце інституту податкового права в системі фінансового права.

2. Особливості інституту податкового права.

3. Предмет, метод податкового права.

4. Поняття, особливості, види податкових правовідносин.

5. Податково-правові норми: класифікація, структура.

6. Система податкового права.

7. Джерела податкового права іх класифікація.

8. Податкове законодавство: класифікація.

9. Податкова політика: її види, характеристика, інструменти проведення.

10. Податкова система, типи податкових систем.

11. Критерії оцінки податкової системи та принципи її побудови.

12. Поняття та рівні податкового тиску.

13. Повнаваження органів місцевого самоврядування щодо введення податків та зборів.

14. Види фінансових платежів до бюджету їх характеристика.

15. Податок, ознаки податку, функції податку.

16. Класифікація податків.

17. Система елементів правового механізму податку.

18. Платники податків: класифікація, обов’язки та права.

19. Правовий статус податкового агента.

20. Поняття об’єкту оподаткування, види, методи визначення.

21. Поняття ставки податку: класифікація та види ставок оподаткування.

22. Поняття бази оподаткування: методи та способи обчислення.

23. Податковий період.

24. Податкова пільга як елемент податкового закону. Види пільг, порядок надання.

25. Методи оподаткування та способи сплати податків та зборів.

26. Податкова звітність. Форми реалізації податкової звітності.

27. Податкова декларація: форми податкових декларацій та відповідальність за їх несвоєчасне подання.

28. Податкове повідомлення та податкова вимога.

29. Поняття і зміст податкового обов’язку, умови його виникнення, зміни та припинення.

30. Податковий борг та умови його погашення.

31. Органи державної податкової служби України.

32. Фінансові, казначейські та митні органи як учасники відносин у сфері оподаткування.

33. Контролюючі органи та органи стягнення в ДПС України.

34. Податковий контроль: види і способи податкового контролю.

35. Облік платників податку.

36. Інформаційно – аналітичне забезпечення діяльності органів ДПС.

37. Податкові перевірки, їх види.

38. Строки проведення податкових перевірок.

39. Оформлення результатів податкових перевірок.

40. Погашення податкового боргу платників податку.Строки давності.

41. Прямі податки в Україні їх види, переваги та недоліки.

42. Податок на прибуток підприємств. Характеристика елементів правового механізму.

43. Платникиподатку на прибуток підприємства.

44. Обєкт податку на прибуток підприємства.

45. Порядок визначення доходів та їх склад про визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємства.

46. Класифікація витрат підприємства.

47. Амортизація: поняття, об’єкти, методи проведення.

48. Особливості оподаткування страхової діяльності.

49. Податкові пільги при сплаті податку на прибуток підприємств.

50. Ставки податку на прибуток підприємства.

51. Плата за землю: характеристика елементів правового механізму.

52. Непрямі податки: їх види, переваги і недоліки.

53. Податок на додану вартість. Характеристика елементів податку.

54. Особливості визначення бази оподаткування при сплаті ПДВ.

55. Податкові пільги при сплаті ПДВ.

56. Структурно-логічна схема сплати ПДВ. Податкове зобов’язання.Податковий кредит.

57. Податкова накладна та її реквізити.

58. Особливості оподаткування операцій податком на додану вартість (ПДВ) при переміщенні товарів через митний кордон.

59. Ставки ПДВ та їх застосування.

60. Акцизний податок. Характеристика елементів правового механізму податку.

61. Порядок обчислення та сплати акцизного податку.

62. Підакцизні товари та ставки акцизного податку.

63. Мито: види мита.

64. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу: характеристика елементів правового механізму.

65. Змішані податки та збори в податковій системі України.

66. Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

67. Платники податку на доходи фізичних осіб.

68. Об’єкти оподаткування резидентів та нерезидентів - платників ПДФО.

69. База оподаткування. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

70. Поняття податкової соціальної пільги: її розмір та умови застосування.

71. Особливості оподаткування спадщини.

72. Податкова знижка. Перелік витрат дозволених до включення до податкової знижки.

73. Обмеження права на нарахування податкової знижки.

74. Диференціація ставок ПДФО відповідно до видів доходів та їх величини.

75. Порядок нарахування, утримання та сплати ПДФО до бюджету.

76. Оподаткування дивідендів..

77. Оподаткування виграшів та призів.

78. Оподаткування благодійної допомоги.

79. Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) ПДФО до бюджету.

80. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

81. Спрощена система оподаткування. Критерії переходу юридичних та фізичних осіб на єдинимй податок.

82. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи при сплаті ПДФО.

83. Податкові злочини та правопорушення.

84. Ознаки податкового правопорушення.

85. Класифікація податкових правопорушень.

86. Кримінальна відповідальність за податкові злочини.

87. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.

88. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства.

89. Система санкцій за порушення податкового законодавства.

90. Пеня. Порядок сплати та нарахування.

91. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.

92. Міжнародні податкові угоди та їх види.

93. Спеціальні податкові режими. Фіксований сільськогосподарський податок.

Дата добавления: 2015-05-31