Структура норм митного права

Норма митного права, тобто регламентоване чи санкціоноване державою правило поведінки учасників митних відносин, незалежно від того, як і в якій формі вона виступає (закон, підзаконні акти, одна, дві статті Закону тощо.), складається з трьох основних елементів (чи компонентів) - гіпотеза, диспозиція і санкція. У нормі митного права відбито, насамперед, вказівку на умову, при якій цю норму вводять у дію (гіпотеза), потім дається характеристика самого правила поведінки учасників митних відносин (диспозиція) і, нарешті, описуються наслідки порушення вимог аналізованої норми (санкція). У результаті аналізу цих елементів правової норми важливо враховувати, що норма митного права, зазвичай, виявляється у законі, окремій статті чи іншому акті митної спрямованості, оскільки стаття цього закону фіксує, часто описує норму митного права, але не завжди ідентична їй. Насправді буває так: одна стаття закону митної спрямованості вбирає у собі одну норму митного права. Буває й інакше – одна стаття закону митної спрямованості може містити кілька таможенно-правовых норм і навпаки, одна норма митного права може бути розписана у двох, трьох і т.д. статтях аналізованого акта[8]. Отже, коли ми говоримо про елементи митного права, потрібно розглядати насамперед ту чи іншу норму, а не статтю якого-небудь закону.

Докладніше зупинимося на основних елементах норми митного права.

Гіпотеза визначає умови, обставини, при яких виникатимуть таможено-правові відносини, і свідчить про суб'єктів цих відносин. Поняття гіпотези як елемента норми митного права має важливе теоретичне і практичне значення. Зазвичай гіпотеза – це припущення щодо наступних певних явищ і процесів у суспільстві або про їхні причини, умови і закономірності прояви. Така гіпотеза, зазвичай, формується під час науково-дослідної роботи вченими, а в ході дослідження вона чи перетворюється на струнку теорію чи, систему поглядів, чи відхиляється. Гипотезі ж в області митного права надається трохи інакше значення. Вона характеризується сукупністю умов, що необхідні для здійснення у правозастосувальній практиці відображеного правила поведінки учасників митних правовідносин.

У певній кількості норм митного права гіпотеза ускладнена і чітко вирізняється, але не випливає з змісту тої чи іншої норми.

Санкція свідчить про наслідки недотримання норми митного права, котрі її містять і безпосередньо випливають із дій учасників митних правовідносин. Санкція тут виступає у ролі результуючого компонента аналізованої норми. У багатьох норм митного права санкція, нехай і не чітко виражена, взагалі згадується у самому текст закону, причому з нечітко вираженою гіпотезою.

У багатьох законодавчих актів митної спрямованості санкція прямо не вказується: або він випливає з норми митного права, або зазначена в інших нормах. Звідси санкція зазвичай чи є, чи передбачається тій чи іншій нормі митного права, хоча вони можуть і не відбиватися у тексті нормативного акта, у статті та ін., у яких зафіксована диспозиція і норма. Санкція є частиною норми митного права, що визначає примусові заходи, щоб забезпечити дотримання учасниками правовідносин таможенно-юридических норм.

Слід зазначити своєрідність норм кримінального права, які регулюють деякі таможено-правові відносини. Ці норми передбачають деяких види злочинів у сфері митної справи і кари, підлягають застосуванню до осіб, які їх вчинили. У цих нормах санкція, зазвичай, визначається чітко й ясно – конкретні заходів покарання відразу йдуть за відповідні злочини у митній сфері. Гіпотеза і диспозиція у яких суто зливаються. У результаті таможено-правові норми, які у митному законодавстві, часом складаються із трьох, та з двох елементів – з диспозиції (куди вливається і гіпотеза) та санкції.

З огляду на останні розробки учених-юристів, котрі займаються теоретичним аналізом норм права[9], можна так класифікувати елементи норм:

- залежно від побудови гіпотези бувають прості (ці гіпотези припускають якусь одну умову, з якою реалізується норма митного права); складні (тут слід виконати дві і більше умов застосування цієї норми);

- залежно від форми висловлювання – абстрактні (гіпотеза свідчить про дії норм митного права та акцентує їхню увагу загальних ознак); казуїстичні (гіпотеза пов'язує реалізацію аналізованої норми з окремими випадками, які важко чи неможливо відбити у вигляді абстрактної гіпотези).

Диспозиции залежно від форми їх висловлювання, як і норми митного права, можна класифікувати на: уполномочующі (представляють суб'єктам митних правовідносин декларації про вчинення позитивних дій); які зобов'язують (покладає на суб'єкти обов'язок скоєння певних дій); які забороняють (містять заборону вчинення протиправних дій або бездіяльність).

Санкції в митної сфері можна класифікувати насамперед у залежності від ступеня їх визначеності на: абсолютно-певні (точно вказують міру державного примусу, що має бути застосованим до порушеника норм митного права); відносно-певні (встановлюють нижчу і вищу міру державного примусу до правопорушника норм митного права (скажімо, карається штрафом) і альтернативними (дозволяють вибрати з цих двох, трьох одну міру покарання до порушника митного законодавства (наприклад, карається штрафом чи виправними роботами на визначений термін)).

Санкції в митної сфері також розрізняють за функціональністю і галузевої спеціалізацією. У цьому контексті можна казати про функціональні дисциплинарно-правові санкції (наприклад, визволення з посади, перевід на іншу роботу), про адміністративно-правові санкції (зокрема, штраф, конфіскація товарів); про цивільно-правові санкції (вилучення транспортних засобів, відшкодування збитків, сплата неустойки та інші); про кримінально-правові санкції (наприклад, обов'язкові роботи, позбавлення волі порушника).

Для точного і правильного застосування норм митного права в тій чи іншій митній ситуації необхідно, передусім, щоб той, хто застосовує ту чи іншц аналізовану норму (начальник митниці, інспектор, правник та ін.), чітко усвідомив, шо вона має сенс і зміст. Кожна норма митного права вираження законів як джерел митного права. У законах відбивається зміст норм митного права, їхні цілі, спрямованість, суть, взаємозв'язок з іншими нормами т.д., для з'ясування конкретної норми митного права потрібно вивчення самого закону, у якому ця норма міститься, його аналіз, дослідження структури, регулятивних можливостей та потенцій. З'ясування сенсу, змісту закону у митної сфері постає як його тлумачення, і безпосереднє вивчення у цілях подальшого застосування практично. До такого тлумачення закону, у митній області чи інших актів по митній справі доводиться вдаватися до застосування зазначених законів і актів в конкретних ситуаціях, під час вирішення правових завдань правовим регулюванням митних відносин.

Толкованию підлягає будь-яке джерело митного права, тобто той або інший акт митної спрямованості, який встановлює правові розпорядження, правила поведінки суб'єктів митних правовідносин. Норми митного права включають у собі специфічні правила поведінки і регулюють типові правові ситуації, які мають практичний інтерес для суб'єктів митних відносин. Ці норми, однак, не приймають до уваги особливості кожної окремої ситуації, завдання, казусу, а характеризують їх основні, найважливіші риси.

За цією й за іншими причинами застосування конкретних норм права у певній ситуації неодмінно передбачає з'ясування смислу і зміст зазначеної норми, її розширювального тлумачення, пояснення, ув'язування з поведінкою окремих осіб. Перш ніж розпочати тлумачення закону, у аналізованої сфері, застосовання норм митного права, суб'єкт права повинен упевнитися у наявності цього закону (чи статті) у дійсному тексті. Наявність цього закону та його тексту має бути встановлено суб'єктом, приміняющим аналізовану норму, по офіційному виданню конкретного закону чи кодексу, не по передруку їх у книзі або збірнику статей. Необхідно переконатися, чи діє у народних обранців досліджуваний закон і не чи не скасовано його; одночасно потрібно пересвідчитися, не вносилися до нього певні зміни. Після встановлення наявності даного законом і його тексту дуже важливо визначити, чи є у ньому необхідне вам правове розпорядження (норма) і це розпорядження (норма) має юридичної чинності й є обов'язковою.

У ході застосування норми митного права слід також переконатися, що ця норма зорієнтована на цікаві для вас стосунки держави й що вона прийнята органом, у якому згідно із законом є право застосовувати подібні норми[10].

У результаті застосування норм митного права, які у актах органів виникла потреба з'ясувати дію того чи іншого органу відповідно до Конституції та митного законодавства і чи є це той самий акт, який допоможе ефективно регулювати митні відносини. Ці питання встають, коли міністерства і відомства намагаються шляхом прийняття своїх актів жорстко проводити митну діяльність. Тому, якщо виявлено наявність закону чи акту аналізованої сфері, істинність їх тексту і юридична сила, той чи інший суб'єкт митного права переходить безпосередньо до тлумачення закону, у прямому його значенні, тобто характеризуючи зміст укладених у ньому положень.

Дата добавления: 2015-05-31