Ідеї «конкордизму» В.Винниченко

Сам термін «конкордизм» (лат. сопсогсііа — погодження, згода) у трактаті протиставляється контрастуючому термінові «дизконкордизм» (лат. disconcordia — розлад).

«Коли індивід, — пояснює В.Винниченко, — чи колектив хоче не мати страждання, болів, одно слово — нещастя, то він повинен знищити те, що робить його нещасним. Нещасним робить його хвороба розладу сил, дизконкордизм». Значить, здоровим його може зробити погодження сил, себто: конкордизм... Конкордизмом ми називаємо систему лікування та реорганізації сил сучасного людського організму (чи то індивідуального, чи то колективного), сил як фізичних, так і психічних, систему, збазовану на рівновазі та погодженні тих сил».

Відповідно контрастними постають правила моральної поведінки, що їх обґрунтовують дизконкордизм та конкордизм. Мораль дизконкордизму, що є в основі своїй релігійною мораллю, приписами якої послуговуються й соціалісти та комуністи, «має людину за випущеного на волю під догляд поліції не розкаяного злочинця». Згідно з дизконкордистським підходом, людина від природи зла, і стримувати її може лише страх перед законом і карою. Дизконкордистське суспільство, що панує в світі, перетворило людство на «планетарний концентраційний табір злочинців». А за таких умов формується моральна позиція, що надихається принципами «живи для себе», «будь сильним, май змогу топтати, хапати за горло, скоряти собі, примушувати слухатись себе, служити собі, робити на тебе, давати тобі всі цінності життя, які любі тобі».

Всупереч цьому мораль конкордизму замість культу ієрархії й нерівності стверджує рівність не лише людини з людиною, а з усіма живими істотами на Землі, з усією навколишньою природою. Відкидаючи ворожнечу і ненавість, мораль конкордизму стверджує вимогу погодження своїх вчинків і потягів з довколишнім світом. Тут діє не примус і терор, не страх, а свобода і незалежність моральної поведінки, що керується доброю волею й достеменним розумінням законів природи. Моральним стимулом тут є не принцип: «Ти мусиш!», а «Якщо ти хочеш». Тому конкордистська мораль відкидає всілякі «заповіді-накази», стверджуючи лише «поради-правила». Конкордистські правила можуть адресуватися індивідові, пропонуючи норми ставлення його до Всесвіту, самого до себе, іншої людини, до колективу. Крім індивідуальної, є мораль колективна, що розробляє ставлення колективу до індивіда (на цьому грунті будуються програми політичні та соціально-економічні) та колективу до інших колективів і людства загалом (у цьому разі розробляються принципи програм національних, міжнародних, міжрасових та вселюдських відносин).

Отже, підсумовував В.Винниченко, реалізація настанов конкордистської етики передбачає оздоровлення кожного індивіда, всіх людських колективів в усіх сферах життя: економіці, моралі, праві, науці, літературі, мистецтві, у сфері шлюбних, родинних відносин, «все згори до низу необхідно має набрати іншого характеру, ніж у суспільстві дизконкордистському». Він закликає до заснування «Конкордистської партії», показових конкордистських колективів, які працюватимуть в ім'я утвердження «Єдиної Федеративної Конкордистської Республіки Землі», після створення якої виникнуть передумови для реалізації «надконкордистської мети» — встановлення зносин у Всесвіті з іншими планетами на грунті «Всесвітнього закону сполучення і погодження сил».

Дата добавления: 2015-05-26