Тематика есеїв

Есе – жанр художньо-публіцистичної, науково-популярної літератури, що характеризується вільним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми. Для передавання особистісних думок і почуттів, переконань, життєвих установок автори цього жанру можуть використовувати несподівані паралелі, метафори, притчі, описи, ліричні відступи, аналогії тощо. Есе – «вільне» письмо на запропоновану тему, в якому найбільше цінуються авторська позиція, оригінальність вирішення проблеми, аргументованість, дискусійність.

Ø Без честі нема людини (Ю. Вассиян).

Ø Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість (В. Сухомлинський).

Ø Віра в себе – таїна життєвих успіхів (Л. Силенко).

Ø Естетика ніколи не могла замінити етику, а краса – віру (П. Мовчан).

Ø Чим багатший внутрішній світ людини, тим вона бідніша (О. Перлюк).

Ø Що більше скромних, то краще живеться нахабам (Ю. Рибников).

Ø Людина без друзів – що дерево без коріння (Народна творчість)

Ø Бог – це наша несвобода чинити зло і безмежна свобода творити добро (В. Захарченко).

Ø У мудреця багатство відіграє служливу роль, а в дурня – панівну (Ю. Мушкетик).

Ø Страх тілесного покарання не зробить злого серця добрим (К. Ушинський).

Ø Страх – рясне джерело пороків (К. Ушинський).

Ø Добра звичка є моральний капітал, закладений людиною у свою нервову систему (К. Ушинський).

Ø Нікчемність – рідна сестра підлості (В. Сухомлинський).

Ø Бути справедливим у думках ще не означає бути справедливим насправді (К. Ушинський).

Ø Совість – це емоційний страж переконань (В. Сухомлинський).

Ø Музика – це мова почуттів (В. Сухомлинський).

Ø Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива (В. Сухомлинський).

Ø Людина така, яке її уявлення про щастя (В. Сухомлинський).

Ø Я – людина і це мене багато до чого зобов’язує (В. Черняк).

Ø Людська солідарність – найдорогоцінніше надбання людства(В. Черняк).

Ø Великодушність – золото душі (В. Черняк).

Ø Нема там добра, де нема правди (П. Куліш).

Ø Там, де є українці, там завжди є мистецтво (Ю. Липа).

Ø Велич народу не вимірюється його кількістю, як велич людини не вимірюється її зростом; єдиною мірою служить його розумовий розвиток і його моральний рівень (В. Гюго).

Ø Хто зі злом не боресь, той людей не любить (І. Франко).

Ø Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує своїх обов’язків перед ним, – той твердить лож (І. Франко).

Ø Права без обов’язків – то сваволя (Леся Українка).

Ø Толерантність як моральний вимір людського спілкування.

Ø Я людина, а тому заслуговую на повагу.

Ø Національна гідність є виявом вільного самовизначення та самореалізації особи.

Ø Справжній раб той, хто згоден, що він раб.

Ø Моральна самоповага – шлях до утвердження поваги до людини взагалі.

Ø Культурна людина – це та, яка може співстраждати (В. Шукшин).

Дата добавления: 2015-05-26