Ідеалізована імперія Данте Аліг’єрі

Данте Аліг’єрі (1265–1321) народився в італійському місті Флоренція; походив із старовинного, але не надто заможного аристократичного роду. Увійшов у світову культуру як видатний поет. Водночас був політиком і політичним мислителем. Свої погляди на суспільство й політику виклав у поетичних творах, із них найвідоміші: “Про монархію” (De monarchia, приблизно 1310–1313 рр.) та “Божественна комедія” (Divīna commedia, написана в останні роки життя). З 1295 р. займався активною політичною та державною діяльністю. Належав до політичного угруповання білих гвельфів (антипапісти, прибічники влади імператора). У 1300 р. Данте отримав найвищу на той час у Флоренції посаду – став членом Сеньйорії, уряду цього міста-республіки. Унаслідок внутрішньополітичної боротьби був звинувачений політичними опонентами (чорними гвельфами) у корупції, вигнаний з міста і заочно засуджений до смертної кари. Решту своїх років прожив як політичний вигнанець, мандруючи північною Італією.

Глибокий вплив на погляди Данте справило тодішнє політичне становище в Європі: роз’єднаність та суперництво між провідними державами, руйнація так званої Священної Римської імперії на чолі з Німеччиною; Італія була розшматована між численними монархіями (королівствами і князівствами) та містами-державами, у яких безкінечно точилася боротьба за владу. Лише монархія, на думку Данте, могла встановити й підтримувати єдиний правовий порядок влади в цивілізованому світі. Як член Флорентійської Сеньйорії він активно підтримував рішення новообраного німецького короля Генріха VII їхати до Італії, щоб поновити Римську імперію в усій її колишній величі та проголосити “світову монархію”. Однак нерішучість і непослідовність молодого короля-імператора та його несподівана смерть через три роки після приходу до влади поклали край політичним сподіванням Данте.

Данте, як і Тома Аквінський, був прибічником учення Аристотеля про походження, значимість і мету міста-держави, яка розвинулася з об’єднання окремих родин і селищ та має, порівняно з ними, вищу соціальну цінність. Значення держави він доводить до поняття універсальної влади, що найповніше втілюється у владі імператора – “володаря світу”.

Данте не розмежовував чітко світ земний і світ небесний, а вважав, що “Царство Боже” вже здійснюється на землі як світова монархія. Виявленням Божої волі для Данте була всесвітня історія, священна за своєю суттю, яка переконує в необхідності універсальної світської влади. Головний зміст світової історії визначає історія імператорського Риму. Вона підтверджує божественний задум (провидіння) у піднесенні імперської форми правління до верховної влади. Політичний поет ідеалізує шляхетність римського характеру, намагається довести, що римляни прагнули правити світом не через свою зажерливість, а заради спільного добра як для завойовників, так і для підкорених ними народів. Кінцева мета політики, зауважує він, полягає у тому, щоб люди стали громадянами “Божого граду”, “громадянами того Риму, де сам Христос є римлянином”.

У виборі між верховенством влади світської і духовної, державної і церковної, імператорської і папської Данте рішуче стає на бік світсько-державної, імператорської. І в цих поглядах він розходиться з Томою Аквінським. Влада імператора, на його думку, походить одночасно і від Бога, і від народу, але ніяк не від папи. Заперечуючи претензії церкви на світську владу, Данте, однак, не принижує її. Кожна з цих влад – політична і церковна – має свою сферу й свою функцію. Дві влади – як дві дороги до людського щастя, що містить у собі двоїсту мету – благо земне і благо надприродне (теза Аквінського).

Універсальність імператорської влади, з погляду Данте, ґрунтується на її можливості зробити життя максимально раціональним за рахунок здатності монарха акумулювати розумні начала людської діяльності, уособити всю повноту людського розуму. Світовий монарх спроможний виступити найвищим третейським суддею, забезпечити справжню свободу й справедливість, власне він є найповнішим утіленням природного закону (lex naturalis) (на відміну від тези Аквінського, у якого діяльність держави пов’язана з поняття людського закону – lex humana).

Дата добавления: 2015-05-26