Переяславська козацька рада

Політичні події 1654 року

В. Бутурлін

В умовах кровопролитної війни, яку вів український народ проти Польщі, до гетьмана прибуло «велике посольство» з Росії на чолі з боярином Василем Бутурліним. Царський посланець привіз Богданові Хмельницькому рішення Олексія Михайловича та Земського собору взяти українські землі під свою «високу руку». 8 січня 1654 року в м. Переяславі скликано козацьку раду, на якій були присутні 284 особи. Московські посли хотіли, щоб церемонія присяги відбувалася в Києві, але Б. Хмельницький вибрав невеличке місто Переяслав, бо, по-перше, з півночі Україні загрожувала військова небезпека з боку Литви, а по-друге, у Києві перебували всі найвищі ієрархи православної церкви та українська шляхта, більшість з яких була в опозиції до гетьмана.

На раді обговорювалося лише одне питання: приймати присягу чи ні. Під час цієї ради було остаточно ухвалене рішення про перехід України під московське заступництво. Не збереглося жодних документів чи протоколів, які повідомили б про що йшлося на майдані. Судячи з усього, попри опозицію певної частини козацької старшини, налаштованої на союз із Туреччиною, Б. Хмельницькому вдалося переконати козацтво, що російський цар підтримає всі їхні привілеї окремою грамотою й закріпить одвічні українські вільності, зупинить ворожу навалу на Україну. Після цього гетьман і старшина повернулися до послів, які й передали гетьманові царську грамоту.

У церкві на гетьмана та генеральну старшину вже чекало духовенство, щоб привести їх до присяги. Проте стався скандал — не приступаючи до присяги, Б. Хмельницький висунув вимогу, щоб посли присягли від імені московського царя в тому, що він не видасть козаків польському королю, не порушить їхніх прав і надасть свої грамоти на їх маєтності. Посли відмовилися, мовляв, піддані за свого царя присягати не можуть. Отримавши таку відповідь, гетьман вийшов із церкви, щоб порадитися зі старшиною. Після довгих суперечок до послів прибули полковники Павло Тетеря й Григорій Лісницький та повторили вимогу гетьмана. Відповідь була та сама. Полковники зауважили, що польський король згідно з традицією завжди складає присягу своїм підданим. На це В. Бутурлін відповів, що московський цар є самодержцем, а не обраним царем, і взагалі, його слово не може змінитися.

Після прийняття присяги В. Бутурлін передав гетьманові прапор, булаву та подарунки.

Б. Хмельницький відправив з Переяслава до Москви листа, у якому дякував царю за те, що він вирішив прийняти Україну під своє заступництво.

Подібні до Переяславської ради великі зібрання проводилися і в інших містах України, на які поширювалася влада гетьмана. Історикам відомі досить суперечливі факти щодо реакції різних верств населення на українсько-російську угоду. Значна частина авторів, посилаючись на давній козацький літопис, підкреслює, що під час присяги «по всій Україні увесь народ з охотою тоє вчинив». У січні – лютому 1654 року до присяги приведено населення близько 200 міст і містечок.

У той же час історики відзначають, що присягу відмовилися складати такі відомі керівники козацтва як Іван Богун, Іван Сірко, козаки Уманського та Брацлавського полків, а також керівництво української церкви на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим. Не відомо, чи присягла цареві Запорізька Січ.

Під час Переяславської ради не укладено жодного офіційного правового акту, відбулася тільки одностороння присяга гетьмана й козацької старшини. І лише в березні 1654 року вже в Москві українські дипломати досягли певних домовленостей із царем, які назвали «Березневими статтями».

Дата добавления: 2015-05-26