Склад правопорушення. Склад правопорушення – це сукупність суб’єктивних та об’єктивних ознак вчиненого діяння, які дозволяють кваліфікувати його як правопорушення

Склад правопорушення – це сукупність суб’єктивних та об’єктивних ознак вчиненого діяння, які дозволяють кваліфікувати його як правопорушення

До складу правопорушення входять такі елементи: об’єкт, об’єк­тивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Об’єкт правопорушення – це охоронювані правом суспільні відносини, яким внаслідок правопорушення заподіюється шкода

Слід окремо наголосити, що будь-які речі (у тому числі гроші, цінні папери) чи інше майно не можуть бути об’єктом правопорушення. Об’єктом можуть бути відносини, пов’язані з використанням цих речей або майна. Якщо правопорушення вчиняється щодо конкретних речей, наприклад, викрадаються гроші, вони є предметом правопорушення. Якщо ж які-небудь речі використовуються для вчинення правопорушення (наприклад, на автомобілі перевозиться контрабанда), то вони є знаряддям правопорушення.

Об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішнє вираження правопорушення. Об’єктивна сторона складається з протиправного діяння (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків діяння та причинно-наслідкових зв’язків між ними. Іноді до об’єктивної сторони правопорушення також включають спосіб, час та місце вчинення правопорушення

Залежно від юридичної конструкції об’єктивної сторони виділяються два види складу правопорушення:

· матеріальний склад – правопорушення є завершеним, якщо наявні протиправне діяння, його шкідливі наслідки та причинно-наслідко­вий зв’язок між ними. Більшість злочинів (наприклад, крадіжка, вбивство) та цивільно-правових проступків (зокрема, заподіяння шкоди) мають матеріальний склад;

· формальний склад – правопорушення є завершеним, якщо наявне хоча б протиправне діяння, навіть якщо немає наслідків цього діяння. Основна маса адміністративних правопорушень (зокрема, порушення правил дорожнього руху) та деякі злочини (наприклад, розбій) мають формальний склад.

Суб’єктом правопорушення є фізична особа чи організація, яка вчинила протиправне діяння і яка за законом може нести за його вчинення юридичну відповідальність

Особливості суб’єкта залежать від виду вчиненого нею правопорушення. Так, відповідно до ст. 18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна (тобто така, що може усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій та керувати ними) особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. КК України встановлює загальний вік кримінальної відповідальності у 16 років, проте для окремих, найбільш тяжких злочинів (зокрема, убивство, зґвалтування, бандитизм, теракт тощо), вік кримінальної відповідальності знижено до 14 років. Суб’єктом адміністративного правопорушення можуть бути юри­дичні особи та осудні фізичні особи, які досягли 16 років (ст. 12
КУпАП). Суб’єктом дисциплінарного проступку може бути особа, що знаходиться у трудових чи службових відносинах з підприємством, установою, організацією, а також особа, що перебуває на військовій службі чи службі в органах внутрішніх справ. Суб’єктом цивільно-правового проступку можуть бути юридичні та фізичні особи. Ст. 34 ЦК України передбачає повну цивільну відповідальність для дієздатних фізичних осіб, що досягли 18 років.

Суб’єктивна сторона правопорушення виражає внутрішнє емоційно-вольове ставлення особи до вчинюваного нею правопорушення

До складу суб’єктивної сторони входять вина, мотив, мета.

Вина – внутрішнє психічне ставлення особи до вчинюваного нею правопорушення. Вина може виражатися у формі умислу і необережності

Умисел буває двох видів:

1) прямий – особа усвідомлює суспільну шкідливість свого діяння, передбачає настання його негативних наслідків і бажає їхнього настання;

2) непрямий (евентуальний) – особа усвідомлює суспільну шкідливість свого діяння, передбачає настання його негативних наслідків і, хоча і не бажає, але свідомо допускає їх настання.

Необережність буває також двох видів:

1) самовпевненість – особа передбачає можливість настання суспільно шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховує на їх відвернення;

2) недбалість – особа не передбачає можливості настання суспільно-шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла і повинна була їх передбачити.

Мотив – спонукальні причини, що підштовхнули правопорушника до вчинення правопорушення

Найпоширенішими мотивами є користь, помста, хуліганство тощо.

Мета – той результат, якого бажав досягти правопорушник при вчиненні правопорушення. Так, метою крадіжки є заволодіння майном, метою вбивства – позбавлення життя іншої особи та ін.

Дата добавления: 2015-05-26