Наголос. ___Графіка___Назва_____Лат.транскр.___Вимова

Придих

Приголосні

Дифтонги

Голосні

ОСНОВИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ФОНЕТИКИ

ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ АЛФАВІТ

___Графіка_______Назва_____Лат.транскр.___Вимова

_____Α α________альфа__________а____________а

_____В β________бета___________b____________б

_____Γ γ________гамма__________g____________ґ

_____Δ δ_______дельта__________d____________д

_____Ε ε_______епсільон_________е____________е

_____Ζ ζ________зета____________z___________дз

_____Η η_________era___________е____________е (і)

_____θ θ________тета___________th___________т (ф)

_____I_t_________йота___________і___________і, й

_____Κ κ________каппа__________с___________κ

_____Α λ_______ламбда__________l____________л

_____Μ μ________мю___________m____________м

_____Ν ν_________ню___________n____________н

_____Ξ ξ_________ксі____________χ____________кс

_____Ο ο_______омікрон_________ο____________ο

_____Π π_________пі____________ρ____________п

_____Ρ ρ_________ρο____________r____________ρ

_____Σ σ ς_______сігма___________s___________с

_____Τ τ_________тау____________t____________т

_____Υ________ юпсилон____у, французьке u,___ю (і)

_______________(іпсилон) _____ німецьке ϋ

_____Φφ _________фі_____________p_h_________ ф

_____Χχ _________xi_____________ch___________ χ

_____ Ψ ψ _______ псі _____________p_s_________ пс

_____ Ω ω ______ омега ___________ο____________ο

Грецький алфавіт складається з 24 букв, з яких 1 позначають голосні звуки, all - приголосні. Вимова їх в науковій традиції базується на латинській транскрипції, упорядкованій Еразмом Роттердамським. Поряд з нею, однак, розповсюджена у нашому культурному середовищі ще й система Иоганна Рейхліна, яка заснована на традиції візантійській і наближена до прочитання відповідних букв у новогрецькій мові; в алфавіті вона зазначена в дужках.

Грецькі голосні вимовляються, головним чином, як їхні українські відповідники: α як α, ε як е, т\u1103яке,І як /, о як о, υ як, приблизно, ю, ω як о. Наприклад: πράγμα [праґма] 'справа, діло; Σόλων [Солон] - 'Солон'; φιλία [філіа] 'дружба', μετά [мета] - 'з, після', ψυχή [псюхе] - 'душа' тощо.

Поряд з простими голосними в давньогрецькій мові є дифтонги - сполучення двох голосних, що вимовляються як один склад, чи навіть як один звук.

Властиві дифтонги:

αυ - вимовляється як українське ав: βαναυσία [банавсіа] - 'несмак, вульгарність';

ευ - вимовляється як українське ев: λευκό ν [левкон] - 'біле';

ει - вимовляється як українське ей: λέγειν [легейн] - 'говорити';

αϊ - вимовляється як українське ай: παιδεία [пайдейа] - 'виховання';

οι - вимовляється як українське ой: παροιμία [паройміа] - 'прислів'я';

m-вимовляється як українське юй: μυΐα [мюйя] - 'муха';

ου - вимовляється як українське у: πανουργία [панурґіа] - 'хитрість';

Якщо І чи υ з попередньою голосною дифтонга не утворюють (тобто належать до різних складів і повинні вимовлятися окремо), то над голосною І чи υ ставляться знаки роздільного читання: дві крапки: προϊέμενος [проіеменос] 'той, хто дає першим', πραΰνω [прауно]- 'приборкую'.

Невластиві дифтонги:

Невластиві дифтонги складаються з довгої голосної α, η, ω та невиголошуваноїі. При цьому, якщо ці букви великі, то йота пишеться поряд з ними, але не читається; якщо ж букви малі, то йота стає підписною, тобто пишеться під ними, і також не читається: ληστεία [лестейа] - 'пограбування', κωμφδία [комодіа] - 'комедія'; φδή [оде], "Ωιδή [оде] - 'пісня'.

Приголосна σ завжди вимовляється як українське с, причому в кінці слова воно пишеться як ς: σωματικός [соматікос] - 'тілесний'; λίθος [літос] - 'камінь'.

Приголосна γ вимовляється як українське ґ. Наприклад: γένεσις [ґенесіс] - 'генезис, генеза'; γραφή [графе] - 'напис, запис'.

Перед задньоязиковими γ, κ, χ γ вимовляється як н: παραγγελία [парангеліа] - 'оголошення, припис'; ανάγκη [ананке] - 'необхідність'; τυγχάνει [тюнханей] - 'трапляється'.

На початковій голосній завжди ставиться знак придиху - густого або тонкого'.

а) знак густого придиху ['] вимовляється як українське г: άμαρτάνειν [гамартанейн] - 'грішити, погрішувати'; ηδονή [гедоне] - 'задоволення, насолода'; ομιλία [гоміліа] - ' співтовариство'.

б) знак тонкого придиху ['] не вимовляється: αγαθόν [агатон]- 'благо, добро'; ενέργεια [енергейа]- 'діяльність, енергія'.

Початкові υ та ρ завжди мають знак густого придиху, причому надр він ніколи не читається: υπερβολή [гюперболе] - 'перехід, надлишок, перебільшення'; ρήτορ [ретор]- 'ритор, оратор, промовець'.

Над двома сусідніми ρ в середині слова ставляться знаки придиху, які не читаються: над першим ρ - знак тонкого придиху, анаддругимр- густого: Πυρρός [Пюррос] - 'Пірр'.

Наголос у давньогрецькій мові, яків латинській, далі третього складу від кінця слова не буває. Існують три типи наголосу:

а) гострий наголос ['] буває на будь-якому з трьох останніх складів слова: άνθρωπος [антропос] - 'людина'; σιτία [ста] - 'їжа'; άνήρ [анер] - 'чоловік, муж, мужчина'.

б) гострий наголос на останньому складі слова переходить у наголос тупий (або важкий) £], якщо за цим словом іде, без знаків пунктуації, слово наступне: άνήρ λέγει [анер леґей] - 'чоловік каже'.

с) огорнений наголос ["] буває не далі другого складу від кінця слова: χαΰνος [хавнос] 'погордливий'; δοκεΐ [докей] - 'здається'.

У давньогрецькій вимові всі ці наголоси розрізнялися, але ми зараз вимовляємо їх однаково.

Дата добавления: 2015-05-26