Перша берлінська криза

Першим кроком на шляху до створення західнонімецької держави стала підготовка сепаратної грошової реформи для західних секторів. 23 липня 1948 року західні держави ухвалили рішення про поши­рення реформи на західні сектори Берліна. 24 липня було цілком перекрито наземні комунікації між західними зонами окупації й Берліном!!! Транспортні обмеження триватимуть доти, доки не буде скасовано плани західних держав про створення західно­німецького уряду.

Західні держави організували й розширили «повіт­ряний міст» міх західними зонами окупації й Берліном. Радянський уряд проголосив, що транспортні обме­ження між Берліном і західними зонами окупації будуть зняті одночасно зі згодою на введення в обіг у Берліні німецької марки радянської зони й вилучення з обігу марки. Розраховував ство­рити передумови для повного витиснення західних дер­жав з Берліна.

«Повітряний міст» успішно функціо­нував взимку. Радянський Союз мусив визнати провал блокади Берліна.

Основний Закон Західної Ні­меччини оприлюдненого 23 травня 1949 р. Ця дата вважається днем створення ФРН. У той самий день відкрилася Паризька сесія РМЗС (23 травня — 20 липня 1949 р.), яка стала останньою і вже нічого не.могла зро­бити для врегулювання німецького питання. Ще 19 березня 1949 р. Німецька народна рада ухвалила проект Конституції Німецької Демократичної Республіки. У квітні пройшли вибори до Німецького народного конгре­су, а 7 жовтня 1949 р. була сформована тимчасова Народ­на палата (день створення НДР). Створення НДР фактично завершило процес «ре­єстрації»- поділу Німеччини.

26 травня 1952 р. Загальну угоду Про взаємини між трьома державами і ФРН у Боні. Скасування окупаційного статусу й надання ФРН самостійності у внутрішній і зовнішній політиці, за винятком питань, пов'язаних з єдністю Німеччини, з Західним Берліном, з укладанням Мирних угод.

Наступного дня, 27 травня, представники урядів Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Голландії та Люксембургу підписали в Парижі угоду, що завершила створення ЄОС. Національні збори Франції відхилили. Бонська теж втрачала силу.

25 січня — 18 лютого 1954 р. почергово в західному і східному секторах Берліна пройшла чотиристороння конференція з німецького питання. СРСР запропонував створити тимчасовий загальнонімецький уряд, вивести окупаційні війська й провести вільні загальнонімецькі вибори. Реко­мендувалося звільнити Німеччину від сплати повоєнних боргів чотирьом державам. Ідею німецького нейтралітету було підсилено запропо­нованим проектом загальноєвро­пейської угоди про колективну безпеку. Позиція західних країн базувалася на «плані Ідена», який передбачав негайне об'єднання Німеччини шляхом загальнонімецьких виборів.

Формальне рішення про вступ ФРН у Західноєвро­пейський союз і НАТО було прийнято на Паризькій нараді Дев'яти держав (20—23 жовтня 1954 р.). Паризькі угоди передбачали скасування окупаційного режиму у ФРН, Уряд ФРН, у свою чергу, оголосив про те, що він ніколи не вдаватиметься до сили для об'єднання Німеччини або зміни існуючих кордонів. Окрім того, західнонімецька Держава взяла на себе зобов'язання не виробляти атом­ної, бактеріологічної та хімічної зброї.Паризькі угоди набрали сили після всіх передбачених формальностей 5 травня 1955 р

22 вересня 1955 р. керівництво ФРН проголосило «доктрину Хальштейна» - встановлення будь-якою країною дип відносин з «режимом зони» розглядалось як ворожий акт щодо ФРН, яка відповідатиме на такий акт розривом дипломатичних відносин. Це й було згодом зроблено відносно Югославії (1957), Куби (1963) та Занзібару (1964).

Дата добавления: 2015-05-26