Поняття, склад та види правопорушень

Закони та підзаконні нормативні акти

Структура норми права. Дія нормативних актів у часі,у просторі і по колу осіб

Право – особливий засіб соціального регулювання

ТЕМА: Норми права та інші соціальні норми

4. Правовідносини: поняття, суб’єкти, об’єкти, зміст. Юридичні факти

1. Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на: а) юридичні; б) моральні; в) корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об’єднань громадян); г) звичаї чи традиції.

Юридичні (правові) норми – це загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, що встановлені (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею; вони визначені в нормативно-правових актах.

Моральні норми – правила поведінки, що грунтуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе і несправедливе, гуманне і негуманнета інше, що забезпечується насамперед внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.

Корпоративні норми – правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими организаціями та іншими об’єднаннями громадян.

Звичаї чи традиції – правила поведінки, які історично склались і увійшли (перетворились) у звичку людей.

Щоб показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.

Так, правові норми:

· виникають разом з виникненням держави;

· встановлюються чи санкціонуються державою;

· виражають волю більшої частини суспільства;

· утворюють внутрішьо-узгоджену цілісність, єдність;

· формулюють правила поведінки у формі прав та обов’язків;

· точно визначають межі дії;

· забезпечуються державним примусом та іншими засобами.

Інші соціальні норми:

· існують у будь-якому суспільстві;

· встановлюються чи санкціонуються іншими суб’єктами;

· виражають волю різноманітних частин населення;

· виражаються не тільки через права та обов’язки, але і через загальні принципи, цілі, гасла тощо;

· позбавлені, як правило, формальної визначеності;

· можуть виражатися у будь-яких, не завжди фіксованих формах;

· не завжди мають точно визначені межі дії;

· забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами.

Таким чином, норми права відрізняються від соціальних норм їхнім взаємозв’язком з державою, напряму їхнього впливу на суспільні відносини.

2. Первинною ланкою системи права є нормативно-правовий припис (норма права). Це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки суб’єкта права, що містить в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання державних відносин.

Норма права має свою внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому на окремі елементи, що зв’язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Гіпотеза - це частина норми права, що містить умови, обставини, при настанні яких можна чи необхідно виконувати правило, що міститься в диспозиції.

Диспозиція – частина норми, що містить суб’єктивні права і юридичні обов’язки, тобто саме правило поведінки.

Санкція – така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновлюючими чи заохочуючими (або позитивними).

Нормативні акти діють у часі, просторі і по колу осіб. При характеристиці дії нормативно-правових актів у часі слід розрізняти: а) введення в дію; б) припинення дії; в) зворотну силу дії.

У теорії права розглядають такі варіанти введення правового акта в дію:

· після 10 днів з моменту його опублікування;

· термін установлюється у самому нормативному акті;

· якщо нормативний акт не публікується, то з моменту його одержання.

Припиняють свою дію нормативно-правові акти внаслідок:

· закінчення терміну давності, на який видавався акт;

· прямої відміни конкретного акта;

· фактичної відміни акта іншим актом, прийнятим з того самого питання.

Зворотна дія – це така дія на правовідношення, де припускається, що новий нормативний акт існував у момент виникнення правовідношення. Загальне правило таке:”Норма права зворотньої сили не має”. Але винятки, наприклад у кримінальному, адміністративному законодавстві, мають місце. Так, якщо нормативний акт, прийнятий після скоєння правопорушення, пом’якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо установлює чи обтяжує – то така норма (чи акт) зворотньої сили не має.

Дата добавления: 2015-05-26