Передумови виникнення

Інституціоналізація соціології в Чікаго була обумовлена багато в чому вже накопиченим на той час теоретичним досвідом і специфічними особливостями місця і часу. Цьому сприяли як бурхливий розвиток індустріалізації, урбанізації, економічний підйом, так і могутній потік емігрантів з Європи. Американське суспільство зіткнулося з проблемами соціальної інтеграції, стабілізації, соціальної і культурної адаптації емігрантських співтовариств, соціального контролю в цілому.

Наукова проблематика Чиказької школи досить розгалужена. Так, предметом вивчення стали: форми прояву девіантної поведінки, маргіналізація суспільства, до­слідження проблеми міста, форми соціального й особистісного контролю, процеси соціа­лізації індивіда, вплив ЗМІ на індивідуальну та суспільну свідомість, методика й техніка емпіричних соціологічних до­сліджень.

Албіон Вудбері Смолл - заснував «Американський журнал соціології», був одним з організаторів Американського соціологічного товариства і був його президентом.

Хоча сьогодні Смолл більше пам'ятають як енергійного організатора соціологічної науки, ніж теоретика, проте розвиваються їм ідеї є яскравим виразом основних напрямків розвитку соціологічної науки його часу. Якщо спочатку він приділяв багато місця органістіческім аналогій, то в пізніх роботах він стає одним з найбільш впливових у США розробників концепції соціального процесу. Базовим сировинним матеріалом соціального процесу є, по Смолл, діяльність групи. Групова діяльність грунтується на елементарних людських інтересах, і неминучий конфлікт цих інтересів додає динаміку соціального процесу. Формуючи концепцію соціального конфлікту, він вважав, що конфлікти можуть бути врегульовані, а анархії можна уникнути, якщо вони протікають під авторитетним контролем держави, виносить третейські рішення щодо групових антагонізмів.

Самою великою заслугою першого покоління є встановлення тісних зв'язків з міським правлінням Чикаго і з усіма його адміністративними службами. Саме ці соціологи переконали людей, що приймають рішення на різних рівнях міського самоврядування, що компетентне й ефективне вирішення найгостріших міських проблем можливе тільки на основі глибокої професійної соціологічної опрацювання цих проблем з урахуванням як можливих альтернатив існуючих рішень, так і з аналізом ймовірних довгострокових і середньострокових наслідків кожного з варіантів рішень.

Чиказька школа розвивала корпоративну різновид лібералізму, суть якої полягає в переконанні, що без політичного регулювання економічного життя капіталізм буде зруйнований класовими конфліктами. Чиказька школа виступила проти необмеженої експансії капіталістичного панування, на цивілізованість, раціональність форм такого панування.

У. Томас Будучи представником психологічного напрямку в соціології, Томас виділяв чотири групи спонукальних бажань людини, які відіграють провідну роль у визначенні його поведінки: необхідність нового досвіду, забезпечення безпеки, стабільності свого способу життя, потреба у визнанні себе з боку оточення і спрага панування над своїм оточенням. Індивідуальну конфігурацію цих бажань він пов'язував з вродженими особливостями людини, перш за все з його темпераментом.

Однією найбільш значущою інновацією в «Польському селянина» є типологія особистостей з точки зору переважаючих в них механізмів соціальної адаптації.

Міщанський тип характерний традиційністю своїх установок; богемний відрізняється нестійкими і мало пов'язаними установками при загальної високої степів адаптації; творчий тип - найбільш значущий, хоча і легковажний, для доль соціального прогресу, оскільки лише цей тип особистості здатний на генерування винаходів та інновацій.

Флоріан Знанецкій був представником гуманістичного напряму в соціології, він вважав основним предметом соціології соціальні системи і виділяв наступні їх різновиди соціальні дії, соціальні відносини, соціальні особистості і соціальні групи. Знанецкій ввів в соціології поняття людського коефіцієнта, що означає особистісно значущий аспект людського досвіду даного індивіда. Його облік, за Знанецкому, обов'язковий при аналізі діяльності особистості і означає її розуміння соціальної ситуації. Він займався поряд з теорією соціології та дослідженнями в галузі соціології знання, урбаністики, соціології освіти.

Друге покоління Чиказької школи охоплює соціологів, повною мірою проявили себе між першою світовою війною і серединою 30-х років XX століття. Лідерами цієї генерації були Роберт Парк і Ернест Берджесс, а основною проблематикою -- різні аспекти урбанізації, соціологія сім'ї, соціальна дезорганізація.

Роберт Езра Парк (1864-1944) вважається, на відміну від організатора Смолл, ідейним творцем Чиказької школи.

Серед важливих соціологічних понять, вперше введених Парком, слід особливо відзначити поняття соціальної дистанції, як показник ступеня близькості або відчуженості індивідів або соціальних груп, а також концепцію маргінальної особистості, характеризує індивіда, що знаходиться в соціальній структурі на стику соціальних груп або ж на їх периферії.

Роботи Парку стали стимулом для проведення багатьох емпіричних досліджень, для поглиблення та диференціації методів збору і аналізу конкретних соціальних даних. Він вважається одним із засновників теорії соціальної екології великого міста.

Ернест Берджесс (1886-1966).Головними областями його наукових інтересів були проблеми урбанізації, соціальних патологій у міському середовищі, соціалізації особистості, сім'ї та громади. Він багато займався розробкою дослідницької процедури - широко відома, зокрема, його методика «концентричних зон», за допомогою якої він виявив соціальну неоднорідність простору великого міста.

Третє покоління Чиказької школи (середина 30-х - початок 50-х років).В своєї урбаністичної концепції Луіс Вірт доводить, що міський спосіб життя характерний ослабленням первинних міжособистісних зв'язків, що стають фрагментарними та поверхневими, в ньому зменшується соціальна роль сім'ї та сусідської громади, переважають вторинні формально-рольові відносини, наростає його соціальне та культурне розмаїття, зменшується роль традицій і послаблюється соціальна солідарність, посилюється анонімність спілкування.

Підводячи деякі підсумки вкладом Чиказької школи в суспільне використання соціологічного знання, можна виділити наступні положення.

Смолл сформулював, що борг соціолога - відкривати нове знання і передати його так, щоб справедливе і гармонійне суспільство керувалося у загальних інтересах.

Томас прагнув поліпшити засоби, наявні в розпорядженні соціальних інженерів, чиїй основним завданням є допомога людям у розвитку особистісного контролю, завдяки якому можна буде подолати індивідуальну злидні, матеріальну та духовну.

Парк вивчав баланс втрат і надбань цивілізації з точки зору соціального порядку і найбільш повної реалізації сутності людської природи. Вірт розробляв для соціологів стратегії досягнення суспільного консенсусу, які не просто роблять доступними відповідні знання, а й зобов'язують соціологів брати на себе професійну відповідальність за формування громадської думки.

3. Соціологія релігії як галузь соціологічного знання.

У Дюркгейма религия - это теория "моральной общности", солидарности как основы социальной жизни, у Вебера - конфликт между целью и убеждением; у Парсонса - теория социального действия, т.е. религия помещается в более общий контекст - культуры. У П. Сорокина религия - одна из основных культурных систем, наряду с языком, искусством, наукой, политикой, моралью, экономикой, правом, занимающая большое место в общей культуре человечества

Функції релігії:

Компенсаційна функція. Вона є своєрідною реакцією на різноманітні переживання людини, релігія психологічно компенсує обмеженість, безсилля, залежність людей від об'єктивних умов існування, наповнює змістом сенс їхнього життя, впливає на ціннісні орієнтації, систему ідеалів.

Терапевтична, втішальна функції. Вони тісно пов'язані з компенсаційною, оскільки забезпечують зняття психологічної напруги, відчуття невизначеності й тривоги на індивідуальному рівні, збереження внутрішньої рівноваги, душевного спокою, емоційного, соціального оптимізму.

Світоглядна функція - її особливість полягає у виробленні своєрідної сукупності поглядів, оцінювань, норм, установок, які визначають розуміння людиною світу, орієнтують і регулюють її поведінку.

Регулятивна функція. Ця функція виявляється в регулюванні соціальних відносин, вчинків віруючих через систему заборон, табу, санкції!, стосуючись не лише їх поведінки в суспільстві, а й у сім'ї, інтимній сфері.

Дезінтегруюча функція. Суть її полягає в тому, що, об'єднавшись на основі певного віровчення, культу, групи людей протиставляють себе іншим соціальним утворенням, в основі яких перебувають інші віросповідування.

Легітимуюча функція. Вона виявляється в узаконенні певних суспільних порядків, державних інститутів, політичних, правових відносин, норм чи визнанні їх неправомірними.

Засновник соціології Огюст Конт (1798—1857) інтерпретував релігію як спосіб синтезу суспільної єдності, що дає змогу гармонізувати егоїстичні мотиви поведінки окремих індивідів. Теологічна (релігійна) стадія, на думку Конта, є першою та базовою в суспільному розвитку людства.

Еміля Дюркгейма (1858—1917). Головний засновок дюркгеймового осмислення релігії полягав у тому, що ніде й ніколи в історії не існувало суспільства цілком безрелігійного, отже релігія виконує в суспільстві якусь украй необхідну функцію. У своєму дослідженні «Поділ праці» (1893 р.) Дюркгейм виокремив два типи солідарності (взаємодії) між людьми. Спільні вірування згуртовують людей. Релігія фундує реальність, що не зводиться до суми міжіндивідуальних відносин, а виступає як щось надіндивідуальне, примусове щодо окремого індивіда, — суспільство як таке. У дальшому з’явля­ються нові форми суспільності — право, політика, грошові відносини, однак усі вони є похідними від релігії, релігійними за сутністю. Додамо, що Дюркгейм увів у науковий обіг поняття сакрального. Сакральне — об’єкт релігійної дії, спілкування з яким опосередковане ритуалом. Насправді, на думку Дюркгейма, сакральне репрезентує не якусь трансцендентну (потойбічну, божественну) реальність, а саме суспільство.

Дата добавления: 2015-05-26