Дакрiоцистит немовлят, клiнiка та лiкування

Дакріоцистит новонароджених. Етіологія та патогенез. Захворювання виникає у випадку, якщо на момент народження або в перші тижні життя дитини желатинозні плівки в носослізному каналі не розсмокталися. Воно можливе також у разі природженої патології слізних канальців або слізного мішка.

Клініка. У перші дні життя дитини спостерігаються сльозостояння, гіперемія слизової оболонки повік, слизово-гнійні виділення під час масажу ділянки слізного мішка. У разі недостатнього лікування можливе виникнення флегмони слізного мішка та орбіти – у хворого різко підвищується температура тіла, з'являються виражений набряк і гіперемія шкіри у ділянці слізного мішка із захопленням сусідніх тканин.

Лікування. Впродовж кількох днів проводять масаж у ділянці слізного мішка (масажуючи згори донизу), інстилюють 20% розчин сульфацил-натрію, 2% розчин коларголу. Якщо ефект недостатній, вдаються до промивання під тиском дезінфікуючими розчинами або антибіотиками слізних шляхів, зондування їх із подальшим промиванням, уведення у слізні шляхи розчинів лідази, ронідази, фібринолізину, трипсину, що гальмують процес рубцювання. Зондування майже в 95% випадків дає позитивний результат, його можна застосовувати навіть після 1-го року життя. У деяких випадках розвинені грубі спайки в слізних канальцях і слізному мішку видаляють оперативним шляхом.

41. Запальні захворювання орбіти (остеопериостит, флегмона орбіти, тромбоз печеристої пазухи), клiнiка та лiкування.

Остеоперіостит. Клініка. Обмежена гіперемія, набряк, болючість шкіри повік і краю очної ямки. Захворювання завершується цілковитим видужанням, на місці запалення залишається фіброзне стовщення.

Гнійний остеоперіостит починається гостро, з'являються висока температура тіла, головний біль, загальна слабкість.

Передній остеоперіостит розвивається на краях очної ямки, завершується розм'якшенням інфільтрату, утворенням на шкірі стійкої нориці, з якої виділяється гній.

Задній остеоперіостит уражує стінку очної ямки, для нього характерне нагноєння задніх комірок решітчастої кістки, основної пазухи. Проявляється екзофтальмом, хемозом кон'юнктиви, зміщенням та обмеженням рухливості очного яблука, диплопією.

Набряк і гіперемія шкіри та м'язів в умовах остеоперіоститу обмежені, але при цьому можливі розлади чутливості рогівки, неврит зорового нерва, застійний диск із зниженням зорових функцій.

Лікування. У разі необхідності вдаються до санації вогнищ хронічної інфекції. В умовах переднього остеоперіоститу призначають УВЧ-тераиію, діатермію на ділянку очної ямки, місцеве уведення антибіотиків.

У випадку заднього остеоперіоститу будь-якої етіології обов'язкове внутрішньом'язове введення антибіотиків (пеніцилін) по 500000-1000000 ОД на добу, призначають сульфаніламідні препарати (по 1г через 4год), антигістамінні засоби (супрастин, діазолін по 1 таблетці 3 рази на день).

При туберкульозних і сифілітичних остеоперіоститах призначають курси специфічної терапії, показаний ранній розтин абсцесів, зскрібання нориць, видалення секвестрів.

Флегмона очної ямки. Клініка. Флегмона очної ямки розвивається гостро. З'являються головний біль, почервоніння та набряк повік, половини обличчя, нерізкий екзофтальм. Протягом кількох годин, щонайбільше 1-2 діб, стан хворого погіршується, спостерігаються ознаки загальної інтоксикації. Головний біль, гіперемія, набряк повік, екзофтальм посилюються, з'являється хемоз кон'юнктиви, рухливість ока різко обмежена, інколи аж до його непорушності. Внаслідок розвитку невриту зорового нерва, тромбозу центральної вени сітківки зорові функції різко знижуються. Через кілька днів повіки м'якшають, на будь-якій ділянці очної ямки з'являється флюктуація, а згодом – нориця із виділенням гною.

Лікування. Водночас із внутрішньом'язовим (у важких випадках – внутрішньовенним, внутрішньоартеріальним) уведенням великих доз антибіотиків широкого спектра дії (ампіцилін, стрептоміцин, олететрин, неоміцин, олеандоміцин, канаміцин, гентаміцин, кефзол, цефазолін та ін.) призначають дезінтоксикаційну терапію, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, сульфаніламідні препарати. Рекомендовані використання п'явок, осмотерапія, антикоагулянти, у деяких випадках – переливання крові.

Показаний ранній широкий горизонтальний розріз очної ямки в нижньозовнішньому відділі на глибину. У нього вводять турунду, змочену гіпертонічним розчином натрію хлориду або антибіотиками.

Тромбоз печеристого синуса. Є наслідком попадання в нього інфекції з гнійних вогнищ в області верхньої половини лиця, додаткових порожнин носа, орбіти.

Клініка виявляється гострим головним болем, лихоманкою, загальною інтоксикацією, хемозом, почервонінням кон'юнктиви, екзофтальмом (частіше двостороннім), порушенням функції окорухових нервів, менінгеальним синдромом. При тромбозі вен гіпофіза розвивається гостра ендокринна недостатність.

Діаrностіку визначають на підставі клінічної картини і даних КТ.

Лікування. Призначають антибіотики, дегідратанти. Якщо в лікворі немає крові, доцільно призначити антикоагулянти. Паралельно проводять санацію гнійного вогнища, що викликало тромбоз.

Дата добавления: 2015-05-26