Виокремить чинники, що вплинули на збільшення обсягів торгівлі з країнами-членами СНД

Проаналізуйте зовнішню торгівлю України з країнами-членами СНД та зростання ВВП країн-членів СНД. Чи є у цих показниках кореляція та для яких країн вона простежується найяскравіше?

Чи змінилися б вони, якщо б Україна та країни-члени СНД підписали цю угоду після вступу Росії до СОТ?

Переваги та недоліки від ратифікації договору про зону вільної торгівлі в СНД

Переваги:

- право ввести мита щодо імпорту деяких товарів, якщо участь однієї із сторін веде до зростання імпорту в обсягах, які завдають шкоди промисловості Митного союзу;

- Кожна країна зберігає власний торгівельний режим по відношенню до інших країн;

- Фіксація зобов'язань щодо не збільшення ставок мит для товарів, що знаходяться у вилученні з режиму вільної торгівлі;

- Закріплення в міждержавному договорі зобов'язань держав-учасниць СНД щодо незастосування нових обмежень у взаємній торгівлі, тобто – не погіршення режиму торгівлі, що існує на сьогодні;

- Фіксація у міжнародному договорі положення щодо започаткування процесу скасування експортних мит тощо

З 1999 по 2008 рр. спостерігається тенденція до зростання взаємної торгівлі, скорочення відбулося лише з 2008 по 2009 рр. В подальшому тренд має стабільне зростання, що підтверджується сталим зростанням вже з 2011 по 2013 р.

Переваги:

¨ збільшення товарообороту;

¨ розширення номенклатури товарів;

¨ зниження цін;

¨ підвищення конкурентоспроможності певних товарів, їх якості та доступності.

Недоліки:

¨ значне підвищення конкуренції на ринку;

¨ важкі умови для виживання.

Головною особливістю відносин України з країнами — членами Співдружності незалежних держав є висока їх залежність від позаекономічних, суто політичних чинників.

Найвагоміші з них — історичні традиції взаємодії в межах єдиного народногосподарського комплексу, відносна близькість ринків збуту продукції, можливість обміну продукцією, то менш конкурентоспроможна в інших регіонах світу, залишки колишньої виробничої кооперації між підприємствами різних країн тощо. Але на шляху використання цих сприятливих передумов збереження й розгортання взаємовигідних економічних відносин дуже часто поставали і постають перешкоди політичного характеру, що найвиразніше виявлялися у відносинах між Україною та Росією.

Друга особливість відносин України з іншими країнами СНД пов'язана з повільним перебігом економічних реформ у цьому регіоні.

Крім трьох прибалтійських республік, що рішуче відкинули різні варіанти участі в Співдружності й швидко адаптуються до європейських параметрів господарського розвитку, всі інші пострадянські держави або зберегли переважно директивну модель економіки (Туркменістан, Білорусь), або спромоглися лише на половинчасті, несистемні та суперечливі заходи щодо трансформації економічних основ суспільства.

Скорочене відтворення ВВП неминуче призводило в першій половині 90-х років до згортання потреб в обміні товарами й послугами.

Деяке зростання взаємного товарообороту було пов'язане в основному з розширенням товарного обміну між учасниками Митного союзу (Росія. Білорусь, Казахстан, Киргизстан, а також Таджикистан, які в жовтні 2000 р. утворили нову організацію - - Євразійське економічне співтовариство).

Україна не спромоглася збільшити свої поставки до інших країн Співдружності. № експорт у регіон СНД у 1999 р. склав лише 793 % вартості поставок у 1992 р.. а при зростанні вивозу до цих країн у 2000 р. його вартісна величина практично дорівнювала показникові першого року незалежності нашої держави (4100 млн дол. у 1992 р. та 4497 млн дол. у 2000 р).

Ще однією особливістю співробітництва України з країнами цього регіону с непропорційне регіональне спрямування її зовнішньоекономічних зв'язків із домінуванням у них одного партнера — Росії. РФ посідає перше місце серед зовнішньоторговельних партнерів України — 32,7 % у 2000 р.

Від торгівлі з РФ суттєво залежить український експорт (24.1 % загального вивозу у 2000 р. та 79,1 % вивозу до країн СНД) та особливо імпорт (41,7 % та 72,4 % відповідно). Висока, а стосовно регіону СНД — панівна позиція Росії в українському експорті та її цілковите домінування в імпорті України самі по собі свідчать про значну залежність від російського партнера. Рівень цієї залежності зростає ще більше за рахунок кількох додаткових факторів.

Серед цих факторів необхідно вказати на невеликі потенційні можливості географічної диверсифікації зовнішньої торгівлі України в межах СНД. У 2000 р. наступне за РФ місце серед її торговельних партнерів посідав Туркменістан, частка якого в зовнішній торгівлі вкрай нестабільна (від 5 до 9 %) залежно від можливостей оплати поставок туркменського газу.

Далі йдуть Білорусь та Казахстан, суттєвому розширенню відносин з якими заважає пріоритет їхнього співробітництва з членами Митного союзу, який обмежує зв'язки і іншими країнами. На частку ж торгівлі України з шістьма членами СНД, що не входять до Митного союзу — ЄАЕС, у 2000 р. припадало всього 13.7 % торгівлі з цим регіоном.

Значні труднощі (пов'язані зокрема з високим дисбалансом торгівлі з ЄС) становить і переорієнтація зовнішньоекономічних зв'язків на інших партнерів поза межами Співдружності, які позитивно ставляться до розгортання політичного й набагато стриманіше — до розширення й поглиблення економічного співробітництва з Україною. Характерним є у цьому зв'язку рішення визначального для майбутньої геоекономічної долі Європи саміту Європейської Ради ЄС (Гельсінкі. 10 11 грудня 1999 р.). який чітко окреслив перспективи розвитку та розширення Європейського Союзу. Ані в "Стратегії ЄС щодо України", ані в інших документах цього саміту не йдеться про якісні зміни в економічному співробітництві з Україною, вона не розглядається як можливий член або навіть асоційований член ЄС. Тому в регіональному розрізі Росія на короткострокову та середньострокову перспективу безумовно зберігатиме свою позицію як провідний партнер України в сфері економічних відносин.

Джерела:

http://pidruchniki.ws/12991010/ekonomika/ukrayina_spi..

http://pidruchniki.ws/12991010/ekonomika/ukrayina_spi..

Основи товарної структури експорту України традиційно складають сировинні товари, передусім продукція металургії, хімічної промисловості та мінеральні продукти.

В період 2003-2008 років у світі спостерігався підвищений попит на сталь. Доходи українських експортерів постійно зростали, в країну почав заходити іноземний капітал, створювалися нові робочі місця, рівень життя та доходів населення, хоч і не стрімко, але постійно зростав.

На кінець 2002 року офіційна середньомісячна зарплата в країні становила 376 грн або 69 дол, а на кінець 2007 року - 1 351 грн або 250 дол. Навіть з поправкою на інфляцію реальний дохід громадян суттєво зріс.

Люди могли дозволити собі купувати більш якісні товари, ніж раніше, оформляти кредити на іноземні авто. Все це призвело до зростання обсягів імпорту, тоді як якість вітчизняної продукції суттєво не змінилася і не мала значного попиту.

Внаслідок впливу світової кризи і падіння цін на металопродукцію у 2008р. фізичний обсяг експорту знизився. Разом з тим, високий інвестиційний і споживчий попит у країнах СНД сприяв подальшому динамічному зростанню обсягів експорту машинобудівної продукції.

Дефіцит торгового балансу наростав стрімкими темпами аж до початку світової фінансової кризи 2008 року і моменту девальвації гривні. На кінець 2009 року річне падіння обсягу імпорту становило 46,5% на фоні падіння експорту на 19%, тобто відємне сальдо. (слайд)

Країни СНД та Росія зокрема залишаються найважливішим ринком збуту українського експорту. За підсумками 2012 року обсяги експорту товарів до країн СНД становили 36,8% у грошовому еквіваленті від загального обсягу експорту, Азії - 25,7%, Європи - 25,3%.

Найбільші експортні поставки здійснювалися до Росії - 25,6% від загального обсягу. Основою експорту були залізничні локомотиви, чорні метали та машини. (слайд)

Упродовж останніх десяти років частка експортної виручки, отриманої з країн Європи, продовжує стабільно знижуватися: із 40% у 2003 році до 25% у 2012 році. Слайд.

Однією з причин такого зниження є те, що традиційна українська експортна продукція - чорні метали та машинобудування - все більше втрачають конкурентоздатність на світовому рівні. Проте, як видно з графіка на слайді експортна виручка мала тенденцію до зростання до 2011 року.

Поліпшення умов для експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів,посилене високим урожаєм 2008 р. У 2008 р. порівняно з 2007 р. Експорт продовольчих товарів та продукції сільського господарства до країн СНД зріс.

Починаючи з 2007 року частка експортної виручки в металургійній галузі від загального експорту знизилася з 42% до 28%. Тут відіграли роль такі чинники як падіння світових цін на метали та часткова втрата ринків збуту сталі у посткризовий період як наслідок зниження конкурентоздатності. (слайд)

Уповільнення економічної активності в Україні стало очевидним у 2012 році.

Отже, чинниками що вплинули на збільшення обсягів торгівлі з країнами членами СНД є: слайд

1. Сприятлива кон’юнктура цін на ринках:

- металургійної продукції. У зв’язку з чим обсяг експорту продукції металургійного комплексу України зріс у 2,2 разу у 2008 р. проти 2005 р., з 3,1 млрд дол. до 6,7 млрд дол. У 2008 р. порівняно з 2005 р. поставки металопродукції з України до країн СНД зросли на 3,6 млрд дол., що становить 11 % у загальному зростанні експортуУкраїни. При цьому частка металопродукції в загальному експорті зростала в 2005-2006 рр. з 28,6 % до 31,2 %, а протягом двох наступних років дещо зменшилась у наслідок розгортання світової фінансової кризи та в результаті скорочення попиту на продукцію металургійного комплексу України на основних експортних ринках світу;

- хімічної продукції. Завдяки ціновому фактору можна пояснити 72,3 % загального приросту українського експорту продукції цієї товарної групи протягом зазначеного періоду.

Зростання обсягів експортних поставок хімічної продукції протягом зазначеного періоду становить 2 % від загального приросту експортуУкраїни. Протягом 2005-2006 рр. Частка хімічної продукції в загальномуекспорті з України до СНД зросла з 10,1 % до 10,5 %, проте в наслідок розгортання світової фінансової кризи, внаслідок зменшення попиту на світових товарних ринках на продукцію хімічної промисловості, починаючи з 2007 р., попит на українську сировину почав зменшуватися, й за підсумками 2008 р. Частка хімічної продукції в структурі загального експорту товарів до країн СНД зменшилась до 7,8 %.

2. Поліпшення умов для експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, посилене високим урожаєм 2008 р. У 2008 р. порівняно з 2007 р. Експорт продовольчих товарів та продукції сільського господарства до країн СНД зріс майже вдвічі (на 98 %) з 1,9 млрд дол. до 3,8 млрд дол., що становить 6 % від загального приросту експорту України. Констатуючи сталий попит на ринках країн СНД на продукцію агропромислового комплексу, слід, проте, зауважити, що збут на зовнішньому ринку продукції цієї групи містить ризики зменшення пропозиції та локальних дефіцитів на вітчизняному ринку і стимулює зростання внутрішніх цін.

3. Високі темпи економічного зростання в країнах СНД, зокрема – пожвавлення роботи машинобудівних підприємств Росії, які почали відновлювати коопераційні зв’язки з українськими партнерами, що сприяло активізації експорту продукції українського машинобудування. Протягом 2005-2008 рр. Експорт продукції машинобудівного комплексу України до країн СНД зріс у 2,5 разу – з 3,1 млрд грн. до 7,9 млрд дол. і становив 14,7 % загального приросту експортуУкраїни.

При цьому слід враховувати, що конкурентоспроможність української машинобудівної продукції значною мірою обумовлена її дешевизною при слабких рівнях післяпродажного сервісу, кредитної підтримки тощо, порівняно з продукцією основних конкурентів з інших країн світу. При теперішній технологічній структурі експорту Україна не може розраховувати на масштабний вихід на світові ринки. Основні ринки збуту продукції машинобудівного комплексу України – ринки країн СНД.

Висновки:

Аналіз підсумків зовнішньої торгівлі України за період 2008-2011року дає підстави для висновків про низку позитивних тенденцій:

 певну стійкість основних галузей промисловості стосовно негативного впливу підвищення цін на енергоносії в умовах сприятливої зовнішньої кон’юнктури, що свідчить про наявність певних ресурсів їхньої конкурентоспроможності; - суттєву активізацію експортоорієнтованих підприємств України;

 зростання вартісного обсягу високотехнологічної продукції в структурі імпорту України;

Водночас занепокоєння викликають:

 різке збільшення від’ємного сальдо зовнішньоторговельного обороту;

 закріплення структури товарного експорту України, яка не відповідає національним пріоритетам

 зростання залежності загальної торговельної динаміки від коливань динаміки експорту недорогоцінних металів -оскільки металургія протягом останніх 17 років перебуває на провідних позиціях економіки, а експорт металопродукції становить від 40 до 45 % загального експорту товарів, коливання цін на світовому ринку металів відбиваються на всій економіці;

 можливе поширення застосування обмежувальних протекціоністських заходів у зовнішній торгівлі країнами – основними торговельними партнерами України, в рамках їх антикризової політики.

Джерела:

http://old.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm

http://www.epravda.com.ua/publications/2013/02/22/362773/view_print/

http://www.ukrstat.gov.ua/

4.Які основні загрози, на Вашу думку, очікують на Україну від розширення торговельної та інвестиційної співпраці з країнами СНД. Одним із пріоритетних напрямів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України є налагодження взаємовигідних економічних відносин з країнами СНД, зокрема з Російською Федерацією, яка протягом останніх років залишається одним із основних торговельних партнерів України.

У загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту (ЗТО) України (без послуг) у 2012 р. частка СНД становила 37,6 %, ЄС – 30,8 %, країн Азії (без Кіпру) – 20,1 %, Африки – 3,6 %, Америки – 5,5 %, Австралії і Океанії – 0,3 %, що свідчить про те, що СНД є найважливішим регіоном-партнером у галузі зовнішньої торгівлі. Частка Росії у загальному обсязі ЗТО України у 2012 р. становила 23,0 %, що набагато більше, ніж частка інших стратегічних торговельних партнерів: Німеччини – 5,9 %, Польщі – 4,3 %, Туреччини – 4,3 % та Китаю – 4,0 %.

За цих умов особливого значення набувають підтримка та розвиток ефективних економічних відносин з країнами СНД, які є традиційно масштабними й обумовлюються дією об’єктивних факторів, головними серед яких є:

- високий ступінь виробничої інтеграції, що склався протягом багатьох десятиліть, і загальна система галузевого й територіального поділу праці та кооперування виробництва, що зумовлюють взаємовигідне співробітництво підприємств, які за сформованою спеціалізацією за деякими напрямами є монопольними постачальниками найважливіших промислових виробів у рамках міждержавної кооперації;

- висока залежність від постачання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) з країн СНД, причому за рахунок російських енергоносіїв покривається 100 % потреби України в ядерному паливі, близько 75 % – у сирій нафті й майже 50 % – у природному газі. Власний видобуток покриває 10-12 % потреб у нафті й 20-25 % – у природному газі.

Слід наголосити, що структура експорту з України до країн СНД є більш прогресивною з погляду технологічної структури, ніж до інших країн світу. Адже третину експорту товарів становить продукція машинобудування, частка якої зросла з 29 % у 2010 р. до 33 % у 2012 р. Проте в структурі товарного експорту та імпорту зберігається надто висока частка продукції нижчих ступенів обробки (мінерально-сировинної, хімічної та металургійної (Додаток Б, Додаток В), питома вага якої становить майже половину загального обсягу експорту України до країн СНД, та майже 80 % у імпорті (зменшилась з 76,9 % у 2005 до 76,6 % у 2008 р.). Це дозволяє припустити, що потенціал торгівлі України з країнами СНД використовується неефективно.

При цьому слід враховувати низку суттєвих ризиків торговельно-економічних відносин України та країн СНД, які можуть складати підґрунтя поглиблення структурних диспропорцій у розвитку промислового комплексу України.

1. Посилення залежності української промисловості від імпортних енергоносіїв, зокрема, з Росії (частка ПЕР у загальному обсязі імпорту з країн СНД становила протягом 2010-2012 рр. близько 60 %) (Додаток В).

Зростанню залежності України від імпортних енергоносіїв сприяло:

 використання промисловим комплексом України переважно застарілих енергоємних технологій, основні виробничі фонди є застарілими більше ніж на 50 %.;

 фактична відсутність протягом 2010-2012 рр. заходів, спрямованих на модернізацію традиційних експортоорієнтованих й імпортозамінних виробництв;

 переважання в структурі експорту продукції з низьким вмістом доданої вартості (протягом 2010-2012 рр. близько 60,0 % загального обсягу експорту України до країн СНД становили продукція сільського господарства, мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості та метали (Додаток Б).

Дата добавления: 2015-05-26