Фінансова діагностика: основні положення, об'єкти й суб'єкти аналізу, інструментарій фінансової діагностики

Тема 7. ФІНАНСОВА ДІАГНОСТИКА

ПІДПРИЄМСТВА

Тема. ДІАГНОСТИКА ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Практична робота №3

Задача 1

Здійсніть діагностику техніко-технологічної складової виробничого потенціалу запропонованих підприємств на підставі розрахунку значень наступних показників: коефіцієнту використання потужностей; коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання обладнання. Визначте рейтинг кожного підприємства за розрахованими коефіцієнтами використовуючи мультиплікативний метод. Проранжуйте підприємства за ступенем використання техніко-технологічної складової виробничого потенціалу.

Окремі показники виконання виробничої програми для оцінки використання техніко-технологічної складової потенціалу	Підприємство 1	Підприємство 2
Виробнича потужність (т)
Виконання виробничої програми (т)
Календарний фонд робочого часу (год)
Фактичний час роботи технологічних ліній (год)
Паспортна продуктивність однієї технологічної лінії (т/год)	0,7	0,75
Фактична продуктивність однієї технологічної лінії(т/год)	0,63	0,7

Задача 2

Згідно вихідних даних розрахуйте значення виробничої потужності і обсяги виробничої програми. Здійсніть діагностику ступеню сформованості виробничої програми.

Вихідні дані:

- ефективний час роботи однієї технологічної лінії: 6700 год;

- кількість паралельних технологічних ліній (од): 2;

- продуктивність однієї технологічної лінії по вихідній сировині: 24 т/год;

- питома вага виходу готової продукції з однієї тони сировини: 0,4 т/т);

- законтрактовані на плановий рік обсяги поставок сировини: 300000 т.

7.1. Фінансова діагностика: основні положення, об'єкти й суб'єкти аналізу, інструментарій фінансової діагностики

7.2 Діагностика фінансових результатів діяльності підприємства та прибутковості.

7.3. Сутність ліквідності, основні показники ліквідності підприємства і їх оцінка

7.4. Показники фінансової стійкості (платоспроможності) та їх значення для оцінки фінансового стану підприємства.

7.5. Сутність ділової активності (оборотності), основні показники та їх значення для оцінки результатів і ефективності діяльності підприємства

7.6. Діагностика необоротних активів підприємства

Фінансова діагностика підприємства — це визначення поточного стану підприємства й динаміки його змін, можливих шляхів вирішення проблем за результатами розрахунків, оцінки та інтер­претації фінансових показників, що характеризують різні сторони діяльності підприємства.

Аналіз існуючих навчально-методичних посібників з курсу "економічна діагностика" показує, що більшість авторів не визначають мету проведення фінансової діагностики, а запропонована методика діагностики в значній мірі тотожна методиці проведення фінансового аналізу. Безперечно, при проведенні фінансової діагностики застосовуються методи і показники що застосовуються при проведення фінасового аналізу, але мета проведення діагностики і користувачі результатів суттєво відрізняються від мети фінаналізу. В першу чергу, відмінності витікають з визначення цілей економічної діагностики сформульованих при розгляді теми 1 (п.1.1.).

Розглянемо ці відмінності.

Враховуючи, що аналіз є фазою замкненого процесу управління, то метою фінансового аналізу, перш за все, є визначення відхилень основних п оказників фінансового стану від планових значень та ідентифікація причин цих відхилень з метою синтезу управлінських завдань для коригування цих відхилень.

Результатами фінансового аналізу користуються керівництво та фінансовий менеджмент підприємства, яких може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і прогнозні значення показників в найближчій чи віддаленій перспективі.

Як і економічна діагностика взагалі, фінансова діагностика є надбудовою над системою управління фінансами. Фінансова діагностика здійснюється на замовлення певної групи користувачів, я кі визначають мету проведення діагностики. Замовниками та користувачами результатів фінансової діагностики можуть бути: акціонери (засновники) підприємства, потенціальні покупці підприємства, інвестори, контролюючі органи.

В залежності від цілей користувачів, метою фінансової діагностики може бути:

• визначення прийнятої стратегії управління фінансами та достовірності і адекватності основних фінансових показників;

• визначення ефективності фінансового менеджменту та підготовка рекомендацій по його вдосконаленню;

• визначення достовірності оцінки цілісного майнового комплексу, вартості пакету акцій, вартості заставного майна;

• ідентифікація банкрутства і пошук шляхів запобігання банкрутству;

• пошук шляхів підвищення рівня платоспроможності та кредитоспроможності підприємства;

• прогноз фінансових ризиків та визначення шляхів їх зниження;

• оцінка запасу фінансової стійкості.

• Діагностика фінансових порушень: заниження прибутковості, зменшення бази оподаткування тощо, доведення до банкрутства (можливо фіктивного);

Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені в ді­яльності підприємства користувачі інформації (власники підприємства, позичальники, постачальники, покупці, податкові органи, персонал під­приємств, керівництво), так і користувачі фінансової звітності, які повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів (аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки). У пов­ному обсязі фінансовою інформацією може скористатися тільки керів­ництво підприємства, всі інші суб'єкти аналізу можуть користуватися тіль­ки публічною (неповною) інформацією.

Джерелами інформації для діагностики фінансового стану підпри­ємства є фінансова звітність (бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів), а також статистична та оперативна звітність; планова інформація (бізнес-план), нормативна інформація, інформація про технічну підготовку виробництва, висновки експертів, результати різних опитувань і т. д.

Основні завдання, що вирішуються при проведенні фінансової діаг­ностики:

визначення стану підприємства на момент дослідження (фінансовий стан, майновий стан підприємства, достатність капіталу для поточної діяльності та довгострокових інвестицій, потреба в додаткових джерелах фінансування, здатність до нарощування капіталу, раціональність вико­ристання позикових засобів, ефективність діяльності підприємства);

виявлення тенденцій і закономірностей у розвитку підприємства за досліджуваний період;

визначення " вузьких" місць, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Основними напрямками аналізу є [3]:

аналіз структури балансу й чистого оборотного капіталу,

аналіз ліквідності й фінансової стійкості,

аналіз прибутковості й структури витрат,

аналіз грошового потоку,

аналіз оборотності, аналіз ефективності діяльності підприємства.

Основні методи аналізу:

горизонтальний, або аналіз тенд енцій, при якому показники (фінан­сові дані) підприємства порівнюють з аналогічними за інші періоди у відносному й абсолютному вигляді;

вертикальний, або аналіз на основі процентних співвідношень часток, окремі показники якого знаходяться в загальній групі або підгрупі показників;

факторний аналіз — аналіз впливу окремих елементів фінансової діяльності підприємства на основні економічних показників;

порівняльний — порівняння досліджуваних показників з аналогічни­ми середньогалузевими (або показниками основних конкурентів);

спеціалізований аналіз ( прогноз готівки, аналіз потоку фондів, зміни у валовому прибутку, аналіз беззбитковості).

Незалежно від методу фінансового аналізу, необхідно завжди до­сліджувати один або декілька аспектів фінансового стану підприємства і результатів його діяльності, таких як: короткострокова ліквідність; грошові потоки; структура капіталу й довгострокова платоспроможність; рентабель­ність інвестованого капіталу; операційна діяльність; використання активів.

Діагностування стану та результатів діяльності підприємства може проводитися в наступних формах [3].

Процес проведення фінансового аналізу, як і будь-який інший складний процес, повинен мати свою технологію — послідовність кроків, спрямованих на виявлення причин погіршення стану підприємства і важелів його оптимізації.

Фінансову діагностику підприємства виконують в три етапи [1].

Етап 1. Оцінка поточного стану підприємства та його змін у порівнянні з попереднім періодом.

Завданням цього етапу є не тільки аналіз динаміки показників, але й визначення припустимого рівня зниження коефіцієнтів. Проблеми у фі­нансовому положенні підприємства виникають у разі, якщо значення кое­фіцієнтів стають нижчими за прийнятний рівень. Зниження коефіцієнтів у межах прийнятних значень потребує з'ясування причин зниження показ­ників, а не причин виникнення проблем.

Крім підтвердження наявності чи відсутності проблем у фінансовому положенні підприємства, необхідно дати оцінку ступеня критичності таких проблем.

До основних проблем у фінансовому стані підприємства відносяться наступні:

1. Низька платоспроможність.

2. Недостатнє задоволення інтересів власника.

3. Зниження фінансової незалежності або низька фінансова стійкість.

Етап 2. Визначення причин, що призвели до зміни фінансового становища підприємства.

Можна сформулювати дві причини проблем, які виникають у фінансовому стані підприємства:

відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану (або низькі обсяги одержуваного прибутку);

нераціональне управління результатами діяльності (або фінансами).

Однак визначити, в які з перерахованих областей лежить причина зниження фінансових показників, не означає провести повноцінний фінансовий аналіз. Необхідні подальші уточнення причин — до рівня конкретних дій підприємства або зовнішнього середовища. Необхідні також управлінські рекомендації з поліпшення стану підприємства.

Етап 3. Розробка програми дій на майбутнє.

При складанні аналітичної записки за результатами діагностики бажано дотримуватись наступного: розгляд кожного напрямку аналізу повинен включати формальну (описову) й резюмуючу частини. Формальна частина має містити опис методології розрахунку й економічного змісту показників та коефіцієнтів. Для показників, які можна розрахувати декіль­кома способами, показують обраний аналітиком варіант розрахунку. Це необхідно для адекватної оцінки абсолютної величини показників. Резюмуюча частина передбачає інтерпретацію отриманих значень відносно підприємства, яке розглядається: порівняння з нормативними (припусти­мими) значеннями, виявлення причин погіршення фінансового стану під­приємства і резервів його оптимізації.

7.2 Діагностика фінансових результатів діяльності підприємства та прибутковості.

Основним показником, ефективності діяльності підприємства є досягнуті ним фінансові результати, а в підсумку чистий прибуток.

До основних задач діагностики прибутковості відносяться:

- вивчення складових та структури прибутку в динаміці;

- визначення стратегії підприємства у формуванні прибутку;

- ідентифікація факторів і оцінка їх впливу на формування прибутку;

- виявлення фактів необгрунтованого заниження прибутку;

- виявлення резервів росту прибутковості;

- прогнозна оцінка прибутку;

- розробка рекомендацій по підвищенню ефективності формування та використання прибутку.

Чистий прибуток це частина валового прибутку (фінансового результату від звичайної діяльності) що залишається після сплати податку на прибуток.

Формування фінансових результатів і чистого прибутку відслідковується за формою №2 "Звіт про фінансові результати".

Аналізуючи форму №2 можна виділити три складових формування чистого прибутку:

- основна діяльність;

- операційна діяльність;

- фінансова діяльність.

Для правильного аналізу складових формування чистого прибутку важливо усвідомити їх сутність та порядок відображення в бухгалтерському обліку. Згідно П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" види діяльності визначені наступним чином:

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції

(товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Звичайна діяльність - будь яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Рис.7.1 Схема формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Згідно схеми фінансовий результат від звичайної діяльності дорівнює:

ФРзв = (ВП ± Ропд ± Рфд), (7.1)

де: ВП - валовий прибуток (збиток) від основної діяльності; ± Ропд - результат від операційної діяльності (прибуток, збиток); ± Рфд - результат від фінансової діяльності(прибуток збиток).

В разі якщо ФРзв позитивний, визначається чистий прибуток (ЧП)

ЧП = ФРзв-ПП, (7.2)

де: ПП - податок на прибуток підприємства.

Після розрахунку окремих складових фінансового результату від звичайної діяльності слід з'ясувати чи всі види діяльності є прибутковими і які види діяльності підприємства знижують його прибутковість.

Цей аналіз здійснюється згідно наведеного в таблиці 7.1. порядку.

Табл.7.1

Порядок діагностики прибутковості в залежності від значення оремих складових

Значення окремих складових ФРзв	Порядок діагностики прибутковості
Ропд<0	Ідентифікувати причини збиткової операційної діяльності підприємства.
Рфд <0	Ідентифікувати причини збиткової фінансової діяльності
Ропд>0;Рфд>0	Перевірити, чи має місце заниження ФРзв за рахунок одної зі складових

При діагностиці прибутковості слід поступово поглиблюватися в інформаційний простір. Після аналізу форми №2 "Звіт про фінансові результати", здійснення розрахунків за формулами (7.1) та (7.2) для ідентифікації факторів, що впливають на прибутковість слід використовувати форму №5 "Примітки до річної фінансової звітності" (рядки 440 - 630) для визначення факторів, що найбільше впливають на фінансову і операційну діяльність підприємства. В разі, якщо рівень деталізації має бути ще вищим, слід звернутися до даних аналітичного бухгалтерського обліку.

Слід зауважити, що операційна діяльність може бути збитковою з об'єктивних причин. Адміністративні витрати і витрати на збут, які є складовими операційних витрат, як правило, дорівнюють 10% - 15% від собівартості реалізованої продукції і не мають альтернативи в доходах від операційної діяльності. Крім того, великі містоутворюючі підприємства зазвичай мають на балансі велику кількість об'єктів соціальної сфери, утримання яких є збитковим.

Збитковість фінансової діяльності свідчить про те, що підприємство не ефективно веде інвестиційну діяльність та користується позиковим капіталом.

Взагалі немає рекомендацій щодо оптимального співвідношення окремих складових фінансового результату від звичайної діяльності. Це співвідношення залежить від багатьох факторів, в тому числі від політичних факторів, внутрішньо галузевих зв'язків і інетграційних міжгалузевих процесів.

Наприклад, для підприємств гірничодобувної галузі це співвідношення лежить в межах

Ропд = (0,1 -0,25) ВП; Рфд = (0,1 - 0,2) ВП, (7.3)

В разі коли операційна діяльність є збитковою, а її частка (абсолютне значення) перевищує межі визнчені в (7.3), частіше за все, причиною цього може бути заниження фінансового результату від операційної діяльності збитковими операціями по реалізації оборотних активів, в тому числі реалізації продукції отриманої по бартеру від вертикально інтегрованих підприємств.

Основними показниками рентабельності є:

1. Рентабельність реалізованої продукції по собівартості (Ррп):

Ррп = ВП/ Срп (7.4)

де: ВП - валовий прибуток; Срп - собівартість реалізованої продукції.

2.Рентабельність реалізованої продукції по повній собівартості (Ррпп):

Ррпп = ВП/ (Срп+АВ+ВЗ) (7.5)

де: АВ - адміністративні витрати; ВЗ - витрати на збут.

•

3.Рентабельність реалізації (продаж) продукції за валовим прибутком (Рпп):

Рпп =ВП/ ВР (7.6)

де: ВР - виручка від реалізації товарної продукції.

•

4.Рентабельність реалізації (продаж) продукції за чистим прибутком (Рпчп):

Рпчп =ЧП/ ВР (7.7)

де: ЧП - чистий прибуток.

•

5.Рентабельність звичайної діяльності (Рзв):

Рзв =ФРзв/ (Срп+Вод+Вфд) (7.8)

де: Вод - витрати операційної діяльності; Вфд - витрати фінансової діяльності.

•

6.Рентабельність звичайної діяльності за чистим прибутком (Рзв):

Рзвчп =ЧП/ Срп+Вод+Вфд (7.9)

•

7.Рентабельність активів (Ра):

Ра =ЧП/ К (7.10)

де: К - актив балансу (валюта балансу);

•8. Рентабельність власного капіталу (Рвк)

Рвк =ЧП/ ВК, (7.11)

де: ВК - власний капітал

7.3. Сутність ліквідності, основні показники ліквідності підприємства і їх оцінка

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність активів - характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства.

З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

• • грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;

• • дебіторська заборгованість;

• • запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.

Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

7.3.1. Аналіз ліквідності балансу

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Згідно з "Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій", активи підприємства залежно від швидкості перетворення їх у грошові кошти поділяються на 4 групи:

1. Найбільш ліквідні активи - А(1).

2. Активи, що швидко реалізуються - А(2).

3. Активи, що повільно реалізуються - А(3).

4. Активи, що важко реалізуються - А(4).

Зобов'язання підприємства (пасиви балансу) залежно від терміну їх сплати поділяються на 4 групи:

1. Найбільш термінові зобов'язання - П(1).

2. Короткострокові пасиви - П(2).

3. Довгострокові та середньострокові пасиви - П(3).

4. Постійні пасиви - П(4).

Активи балансу ліквідні, якщо:

А(1) >= П(1); А(2) >= П(2); А(3) >= П(3); А(4) <= П(4).

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнта поточної ліквідності (покриття);

• коефіцієнта швидкої ліквідності;

• коефіцієнта абсолютної ліквідності;

• коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

• чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (Кпл) розраховується як відношення оборотних активів (ОА) до поточних зобов'язань підприємства (ПЗ) та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Кпл=ОА/ПЗ (7.12)

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Кшл=(ОА - З)/ПЗ, (7.13)

де: З запаси в складі оборотних активів.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Норматив дорівнює 0,3 або не нижче середньогалузевого.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Каб) обчислюється як відношення грошових коштів та їхніх еквівалентів (ГК) і поточних фінансових інвестицій (ПФІ) до поточних зобов'язань.

Каб= (ПФІ+ГК)/ПЗ (7.14)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості (Кскд)

розраховується як відношення кредиторської заборгованості (КД) до дебіторської заборгованості (ДБ).

Кскд=КД/ДБ (7.15)

Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий оборотний (робочий) капітал (Чок) розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Чок= ОА-ПЗ (7.16)

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

7.3.2 Оцінка показників ліквідності

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей активів.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Якщо динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності, то це свідчить про ріст низьколіквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів.

Причиною цьго є зростанняризикованої діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно аналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.

Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини власних оборотних коштів, крім погіршення ліквідності, може говорити про ріст потреби в коштах.

Для визначення причин зміни величини власних оборотних коштів необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.

7.4. Показники фінансової стійкості (платоспроможності) та їх значення для оцінки фінансового стану підприємства.

Фінансова стійкість - характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.

Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

• про інтенсивність використання позикових засобів;

• про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

• про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

7.4.1. Основні показники фінансової стійкості підприємства

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

• коефіцієнта фінансування;

• коефіцієнта фінансового левериджу;

• коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;

• коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кфн) розраховується як відношення власного капіталу підприємства (ВК) до підсумку балансу підприємства (К) і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Кфн= ВК/ К (7.17)

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, тобто його незалежність від позикових джерел.

Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

Коефіцієнт фінансування (Кф) розраховується як співвідношення залучених (ЗК) та власних засобів (ВК) і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Кф=ЗК/ ВК (7.18)

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового левериджу (Кфл) розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу (ДЗ) і власного капіталу(Вк).

Кф=ДЗ / ВК (7.19)

Фінансовий леверидж (важіль) - це можливість впливати на власну прибутковість за рахунок позикового капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (Квок) розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу (Чок) до величини оборотних активів підприємства (ОА) і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Квок=Чок/ ОА (7.20)

Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Кмвк) показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Кмвк= Чок/ ВК (7.21)

7.4.2 Оцінка показників фінансової стійкості

Аналіз фінансової стійкості повинний показати наявність чи відсутність у підприємства можливостей по залученню додаткових позикових засобів, здатність погасити поточні зобов'язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності.

Основним може бути аналіз коефіцієнта фінансової незалежності, інші коефіцієнти дають додатковий матеріал для аналізу.

Рівні запасу міцності в залежності від значення коефіцієнт фінансової незалежності підприємства.

Підприємство характеризується:

значним запасом міцності (Кфн> 0,5)

незначним запасом міцності (0,3 < Кфн <= 0,5)

вкрай низьким запасом міцності (Кфн<=0,3)

7.5. Сутність ділової активності (оборотності), основні показники та їх значення для оцінки результатів і ефективності діяльності підприємства.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності - система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.

7.5.1 Основні показники оборотності

Оцінка ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнта оборотності активів;

• коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;

• коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

• тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей;

• коефіцієнта оборотності матеріальних запасів;

• коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

• періоду обороту чистого робочого капіталу;

• коефіцієнта оборотності власного капіталу.

•

Коефіцієнт оборотності активів (Коа) обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) (ВР) до середньої величини підсумку балансу підприємства (К) і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коа= ВР/ К (7.22)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Кодб)розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Кодб=ВР/ ДБ (7.23)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Кокт)розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Кокз=ВР/ ДБ (7.24)

Термін погашення дебіторської (Тдб) та кредиторської (Ткт) заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Тдб = 360/ Кдб Ткт =360/ Ккт (7.25)

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів (Коз) розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коз=Срп/ З (7.26)

Період обороту матеріальних запасів (Тмз):

Тмз=360/ Коз (7.27)

Тривалість операційного циклу (Тоц) визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).

Тоц=Тдб+Тмз (7.28)

Тривалість фінансового циклу (Тфц) визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості.

Тфц=Тоц - Ткт (7.29)

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) (Коф)розраховується як відношення чистої виручки від реалізації (ВР) продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів (ОФ). Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коф= ВР/ОФ (7.30)

Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу (Кочк) дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації (ВР) до розміру чистого робочого капіталу (Чок) середнього за період.

Кочк= ВР/ Чок (7.31)

Період обороту чистого робочого капіталу (Точк)- розраховується як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу.

Точк=360/ Кочк (7.32)

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Товк)розраховується як відношення чистої виручки від реалізації (ВР) продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Товк=ВР/ ВК (7.33)

7.5.2. Оцінка показників ділової активності (оборотності).

Ефективність управління підприємством визначається темпами прискорення обертання ресурсів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповідних показників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фінансового благополуччя підприємства. Низький рівень коефіцієнтів обертання активів може свідчити про недостатню завантаженість та низьку ефективність експлуатації виробничих потужностей, зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника говорить про підвищення ефективності їхнього використання.

Ще одним параметром, що оцінює інтенсивність використання активів є показник періоду обороту в днях, що розраховується як відношення тривалості обраного періоду до оборотності активів за даний період.

Оборотність чистих активів є узагальнюючим показником, що характеризує інтенсивність використання активів. Крім того, цей коефіцієнт використовується в оцінці фінансової діяльності компанії.

Період обороту чистого робочого капіталу - харктеризує час, протягом якого здійснють оборот оборотні кошти підприємства (цикл від оплати сировини і матеріалів, знаходження їх у вигляді виробничих до отримання платежу за реалізовану продукцію).

Від'ємне значення показника говорить про відсутність оборотних коштів, а його розмір характеризує мінімальну суму на поповнення оборотних коштів. Високе значення показує, що ресурси заморожені в оборотних коштах (розміри запасів надмірні, або підприємство відпускає значну частину продукції у кредит). При раціональному управлінні період обороту позитивний але близький до нуля, тобто структура дебіторської і кредиторської заборгованостей збалансована. Близька до нуля від'ємна величина періоду обороту говорить про роботу підприємства на кредитах постачальників і відсутності власних оборотних коштів. Ріст тривалості обороту говорить або про збитковість, або про відтягення коштів. І в тому, і в іншому випадку кредитування не вирішить проблем підприємства

Важливим для оцінки господарської діяльності підприємства є визначення тривалості операційного і фінансового циклу. В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства і середньогалузеві показники.

7.5.3. Використання результатів діагностики ділової активності для підвищення ефективності діяльності підприємства.

Підвищення ефективності діяльності підприємства здійснюється за рахунок прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Збільшення числа обертів можливе шляхом скорочення періоду виробництва або скорочення періоду обігу.

Скорочення періоду виробництва потребує вдосконалення технології, модернізації і автоматизації виробництва.

Скорочення періоду обігу потребує більш ефктивного і раціонального використання ресурсів, прискорення документооброту і розрахунків.

Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим менший обсяг їх потрібен для здійснення операційної діяльності і тим ефктивніше діяльність підприємства.

7.6. Діагностика необоротних активів підприємства

Основні коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства

Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти:

• коефіцієнт зносу основних засобів;

• коефіцієнт відновлення основних засобів;

• коефіцієнт вибуття основних засобів;

• активна частина основних засобів.

Ці коефіцієнти розраховуються за такими формулами:

Коефіцієнт зносу основних засобів

Кзф =Зф/ Бв (7.34)

де: Зф - знос основних фондів; Бв - балансова вартість основних фондів.

Коефіцієнт відновлення:

Квід = Бп/ Бк (7.35)

де: Бп - балансова вартість основних засобів,що надійшли за період; Бк - балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття:

Квиб =Бв/ Бн (7.36),

де: Бв - балансова вартість основних засобів,що вибули за період; Бн - балансовавартість основних засобів на початок періоду.

Активна частина основних засобів:

Ачф = Ва/ Бв (7.37),

де: Ва - вартість активної частини основних засобів; Бв - балансова вартість основних засобів.

Дата добавления: 2015-05-26