Конституція Данії

Система представницького правління у Сполученому Королівстві Данія уперше було введена в 1849 року. Вона прийшла змінюють абсолютної монархії, що досить стабільно функціонувала ще з 1660 року. Спочатку абсолютна монархія вимушено погодилася зі створенням цивільних станових зборів, мають виключно дорадчий голос. Однак у 40-і роки 19 століття прагнення реального впливу цивільних інституцій Датського королівства стало настільки потужним, що у 1848 року було підписано указ про проведення виборів в Установчі Збори, головне завдання котрого треба було розробити й ухвалити першу датську конституцію, яку король Фредерік VII і договір підписав у червні 1849 року.

З того часу Данія є конституційної монархією з представницької формою правління. Хоча Конституція 1849 роки свого часу й була щодо демократичної, вона, як і, передбачала суттєві антидемократичні обмеження в виборності і в праві обраним в тодішній двопалатний датський парламент, соціальній та ступеня реальний вплив громадських уповноважених на головні запитання життєдіяльності держави. Насамперед, такі як: призначення уряду, формування зовнішньої й оборонної політики. 5 червня 1953 року прийнята нова Конституція Королівства Данія, яка, фактично,инкорпорировала до свого складу значну частину основних принципів Конституції 1849 року, і навіть, нарешті, скасувала, хоч і остаточно послідовно, обурливий для середини двадцятого століття виборчий майновий ценз.

Конституція 1953 р. складається з 11 частин, які включають 89 розділів. Перша частина визначає форму правління і закріплює заЕвангелической лютеранської церквою статус Офіційної Церкви Королівства Данії; Друга — регламентує правової статус Короля і Порядокпрестолонаследия; Третя — регулює повноваження президента і взаємовідносини Короля,Фолькетинга, Уряди України та Державної ради; Четверта — закріплює порядок формуванняФолькетинга; П'ята — встановлює порядок своєї діяльності; Шоста — присвячена питанням судоустрою; Сьома, восьма і дев'ята — регламентують правничий та свободи громадян; Десята — визначає порядок зміни Конституції; Одинадцята — встановлює порядок вступу Конституції на силу.

До конституційним актам віднесений Закон пропрестолонаследии, ухвалений 27 березня 1953 р.

Конституція Данії належить до лаконічних формою документів, що, загалом притаманно правової традиції скандинавських країн. За 43 року в текст був внесено жодної поправки, що як стислістю конституційних формул, а й ускладненим характером її перегляду. ПрийняттяФолькетингом законопроекту про зміну конституції тягне розпуск парламенту. Якщо зазначений законопроект приймається повторноФолькетингом у тій редакції, призначається референдум, під час якого законопроект повинен мати схвалення як більшості що у голосуванні, але й менш 40% від загальної кількості виборців.

За формою правління Данія є конституційної монархією. Нині на чолі держави стоїть КорольоваМаргрете II, увійшовши на престол 14 січня 1972 р. і що становить династіюШлезвиг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбург.

Конституція Данії відтворює традиційну схему поділу влади,преломленную, проте, крізь призму конституційної монархії. Законодавча влада належить спільно Королю іФолькетингу, виконавча влада — Королю Раді міністрів, судова — Верховний суд і нижчестоящим судам.

Данія є унітарним державою, що складається з 14амтов (областей), які діляться на комуни. Міста Копенгаген іФредериксберг виділено в самостійні адміністративні одиниці, але де вони мають меншими правами, ніж області. Органи управлінняамтов очолюють начальникиамтов, призначувані іосвобождаемие з посади Королем за поданням Ради міністрів. Натомість начальникиамтов за поданням місцевих рад призначають і звільняють з посади старост комун і бургомістрів муніципалітетів. Такий стан забезпечує цілісність виконавчої влади з вертикалі, і жорсткий над діяльністю низових її ланок.Представительними органами на місцях є порадиамтов, комун і муніципалітетів, які обираються безпосередньо населенням у сумі чотирирічний термін.

До складу Данії входять дві самоврядні території — Фарерські острови Фіджі і Гренландія.

Фарерські острова перебувають у північно-східній частини в Атлантичному океані, їх територія становить 1399 км2, а населення — трохи більше 43 тис. людина. Офіційні мови —фарерский і датський. Фарерські острова користуються внутрішньої автономією з урахуванням Закон про самоврядування від 23 березня 1948 р. Вищий легіслатура —легтинг складається з 32 депутатів, що обираються у чотири роки загальним голосуванням з урахуванням пропорційного представництва. Вищий виконавчий орган —ландсстюри (уряд) формуєтьсялегтингом. Інтереси Королівства Данії на Фарерських островах представляє верховний комісар.

Гренландія перебуває у Північному Льодовитому та Атлантичному океанах на схід від Північної Америки. Її територія становить дві 175 600 км2. Населення — 55 тис. людина. Офіційні мови — ескімоський і датський. До 1953 р. Гренландія була колонією, але з прийняттям Конституції 1953 р. оголошено рівноправної частиною Королівства Данії. Правовий статус Гренландії встановлено Законом про розширення внутрішньої автономії Гренландії, прийнятимФолькетингом Данії 17 листопада 1978 р. і схваленим на про референдум у Гренландії 17 січня 1979 р Вищий легіслатура Гренландії —ландстинг складається з 31 депутата, що обираються у чотири роки загальним голосуванням з урахуванням пропорційного представництва. Вищий виконавчий орган —ландсстюри (уряд) формуєтьсяландстингом. Королівство Данії Гренландії представляє верховний комісар.

Основи правового статусу особистості викладені у Конституції на стиснутому вигляді.Регламентируются права на недоторканність особи, житла, власності, вільний слова й рівний доступом до підприємницької діяльності, на соціальне соціальна виплата, отримання безплатного початкової освіти, волю думок, на об'єднання, проведення зборів і місцеве самоврядування. Особливість регламентації правового статусу особистості — прагнення окреслити розумні межі здійснення права і свободи і обмежити сваволю у цій сфері органами виконавчої. Зазвичай, обмеження права і свободи допускається лише у в судовому порядку і лише у випадках, встановлені законом.

Слід зазначити стійкість державного будівництва Данії, чому значною мірою сприяє стабільність її 3.1 Глава держави

За Конституцією і конституційною законам главу держави — король (королева). Формально глави держави належить всю повноту законодавчої, виконавчої та судової влади. З 1901 після запровадження незалежності парламенту влади розділені. Король (королева) здійснює верховну влада через призначуване уряд, проти неї розпуску парламенту. За Конституцією, силові дії протиФолькетинга є державної зрадою.

Король (королева) є верховним головнокомандувачем збройними силами Данії.

З 14 січня 1972 року королевою Данії єМаргрете II.

Дата добавления: 2015-05-26