Особливості ринкової трансформації економіки України

Економічні функції держави.

Поняття економічних функцій держави. Економічна діяльність держави реалізується в сукупності конкретних видів діяльності, тобто функцій. Функції класифікують за певними ознаками, видами і цілями діяльності, за джерелами фінансування, за характером заходів (економічні, адміністративні, стимулюючі, обмежені, національні тощо), за обсягом і розподілом діяльності (уся економіка чи певна сфера, довгострокові і короткострокові) і т. ін.
Найбільш розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внутрішні і зовнішні функції. Внутрішні функції — це напрями діяльності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших сферах. Зовнішні функції — це напрями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення економічних інтересів даної держави і суспільства.
Базовою характеристикою для класифікації функцій є вид діяльності. У кожному конкретному виді діяльності певним чином присутні і поєднуються характеристики різних видів діяльності.
Складність завдань, що постають перед державою, визначають і множинність функцій, через які реалізується діяльність держави. Скласти певний перелік функцій держави неможливо. Водночас є основні функції держави, які забезпечують нормальне функціонування і розвиток економіки.
Трансформаційні процеси переходу від централізовано-планової до соціально орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку національної економіки об’єктивно вимагають адекватних цілеспрямованих дій з боку держави, яка в перехідних умовах виконує крім загальних функцій цілий ряд специфічних.
До специфічних функцій перехідного періоду можна віднести такі:
- розробка і здійснення стратегії соціально-економічного розвитку країни;
- структурно-технологічні, інституціональні та інші перетворення, визначення місця і ролі країни в системі геоекономічних відносин;
- цілеспрямоване формування державного сектору економіки;
- розподіл і перерозподіл певної частини валового внутрішнього продукту (ВВП);
- національне регулювання економічних і соціальних процесів;
- проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики;
- створення загальної законодавчої і правової бази для суб’єктів ринкової економіки.

Економічна криза в Україні призвела до різкого зниження рівня життя народу. За даними Європейського банку реконструкції та розвитку, порівняно з 1990 роком середньомісячний доход на душу населення скоротився у 8 разів, реальна заробітна плата -у 12 разів. Заборгованість по заробітній платі, пенсіях, стипендіях, грошових виплатах військовослужбовцям, інших соціальних виплатах становила на початку 1999 року майже 10 млрд. грн. До початку ринкових перетворень заборгованості в країні не існувало, як і не існувало безробіття. Сьогодні в Україні, за даними того ж таки ЄБРР, 41% населення живе нижче межі бідності.
Щодо причин виникнення економічної кризи в Україні, то багато хто робить спробу довести, що така криза є об'єктивно неминучою "платою за перехід до ринку", "ціною економічної свободи", "ціною демократії". Висувається також припущення, що неминучість кризи обумовлена довготривалим існуванням одночасно планових і ринкових відносин.
Однак поступове реформування економічних відносин не створює перешкод для виробництва і не призводить до виникнення економічної кризи.
Економічна криза в Україні є наслідком помилкової політики по реформуванню виробничих відносин, яка проводилась згідно з рекомендаціями західних експертів та МВФ. Основними напрямками цієї політики є: суцільне роздержавлення і приватизація засобів виробництва; лібералізація цін, фінансово-кредитної системи, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності; забезпечення макроекономічної рівноваги тільки між сукупним попитом і сукупною пропозицією; використання переважно монетарних методів управління економікою; суттєве скорочення державних витратна соціальні потреби населення і т.п. Всі ці зміни впроваджуються методом "шокової терапії".
Одним з головних напрямів економічної політики в перехідний період є роздержавлення та приватизація засобів виробництва. Негативно вплинула на виробництво і лібералізація цін на внутрішньому ринку. При її здійсненні було проігноровано той факт, що в Україні, як і в інших колишніх республіках СРСР, був дуже високий рівень концентрації виробництва, який в умовах лібералізації цін неминуче призводить до встановлення монопольних цін. Високі монопольні ціни на вироблені товари і послуги та низькі монопольні ціни на робочу силу призвели до скорочення сукупного попиту і суспільного виробництва.
Негативно впливає на виробництво відмова держави від активної соціальної політики: скорочення витрат державного бюджету на соціальні потреби, затримка виплати заробітної плати, пенсій, грошових допомог та ін. Результатом такої політики є зменшення платоспроможного попиту і, як наслідок, скорочення обсягу виробництва.
Україна одержувала з інших республік майже всі енергоносії, ліс, 80% комплектуючих вузлів та деталей для машин, майже всі кольорові метали, велику кількість сировини та напівфабрикатів. Вивозила Україна в інші республіки продукцію машинобудування, продовольство, ряд інших товарів. В Україні сконцентрований величезний потенціал підприємств оборонної промисловості, науково-дослідницьких установ та навчальних закладів.

Дата добавления: 2015-05-26