Методичні рекомендації до практичного заняття. План проведення практичного заняття

План проведення практичного заняття

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Тема дисципліни: Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

Тема заняття: Персонал підприємства, чисельність та продуктивність праці

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та формувати практичні навички у студентів розрахунку показників чисельності персоналу, а також показників продуктивності праці на виробничих підприємствах.

1. Поняття персоналу в контексті економічних понять трудових ресурсів, кадрів, трудового потенціалу та ін.

2. Чинники, що потребують урахування у процесі розрахунків необхідної чисельності персоналу підприємства.

3. Поняття й основні елементи системи управління персоналом підприємств (організацій), інших суб’єктів господарювання.

4. Продуктивність праці як економічна категорія. Методичні підходи до розрахунку продуктивності праці на виробничих підприємствах.

5. Мотивація як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності.

Визначаючи напрямки розвитку підприємства, керівництво повинно розраховувати необхідні ресурси для їх реалізації в т.ч. трудові, для їх реалізації.

Для виявлення загальної чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період використовується метод корегування базової чисельності:

де Ч _пл – чисельність ПВП, що необхідна для виконання планового обсягу виробництва, чол.;

Ч _б – чисельність базового періоду, чол.;

D В – зміни обсягу виробництва продукції, %.

Чисельність робітників на основі повної трудомісткості виготовлення продукції визначається за формулою:

,

де Т єв – повна трудоємність виробничої програми, нормо-годин;

Т _еф – ефективний фонд часу одного працівника, год.;

К Nв – коефіцієнт виконання норм виробітку.

Чисельність робітників, що зайняті обслуговуванням устаткування, розраховується за формулою:

де n _о – кількість об’єктів устаткування (машин, верстатів, агрегатів), що обслуговуються;

n _зм – кількість змін на добу;

N _обс – норма обслуговування - кількість об’єктів на одного робітника;

К _я – коефіцієнт переводу явочної чисельності у спискову, який розраховується за формулою:

де f – плановий процент невиходів робітників на роботу.

Чисельність робітників, для яких неможливо встановити норми та розрахувати трудомісткість робіт, визначається по кількості робочих місць:

Ч _пл = n _{рм ×} n _{зм ×} К _я,

де n _рм - кількість робочих місць.

Чисельність ІТП та службовців визначається на основі аналізу діяльності, структури підрозділів, функціонально - посадових обов’язків та типових штатних розкладів по галузі господарювання.

Для складання плану зростання продуктивності праці використовуються як абсолютні показники, що характеризують рівень продуктивності праці, так і відносні, які визначають динаміку їх росту.

На практиці застосовуються такі методи вимірювання і показники рівня продуктивності праці (рис.1.1).

	Вартісні		Натуральні		Трудові

Рис.1.1. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці.

Метод прямого розрахунку, за яким плановий рівень продуктивності праці (Пtпл) визначається шляхом поділу запланованого обсягу випуску продукції (Впл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл) або робітників .

Методом прямого розрахунку визначається:

Середньорічна продуктивність праці (середньорічний виробіток)

Пt _річ = .

Середньоденна продуктивність праці

Пt _д = ,

де – кількість виготовленої продукції за рік одним працівником;

Т – час, визначений для випуску даної продукції (дн.).

Середньогодинна продуктивність праці

Пt _год = ,

де - кількість виготовленої продукції за день одним працівником;

Т _зм – час робочої зміни (год.).

З метою характеристики динаміки росту продуктивності праці у вартісному або натуральному виразі (І _пt) вживається формула:

I _пt = ,

де Пt ₁, Пt ₀ - відповідно виробіток у базовому та плановому періодах.

Обернений метод виконується для розрахунку трудомісткості (t)

t = ,

де B – обсяг продукції за рік;

TeB – трудовитрати в годинах на весь обсяг продукції.

Ріст продуктивності праці характеризується абсолютним або відносним зниженням трудомісткості (D Те, D I _те).

D Те = Те ₀ × Те ₁

D I _те = ,

де Те ₀, Те ₁ - трудомісткість відповідно у базовому та плановому періодах.

Залежність між показниками виробітку (в) і трудомісткістю (t) можна виразити формулами:

в % =

t % = ,

де в - відсотки збільшення виробітку;

t - відсотки зниження трудомісткості.

Зростання продуктивності праці за рахунок:

1. Збільшення обсягу виробництва та зміни чисельності робітників:

D Тt = ,

де D В - відсоток приросту обсягу продукції, що виконується на підприємстві у даний період;

D Р _п - відсоток зменшення чисельності робітників підприємства.

2. Збільшення питомої ваги кооперативних поставок продукції:

D Пt = ,

де dk ₁, dk ₀- питома вага кооперативних поставок продукції підприємств відповідно у базовому і плановому періодах, %.

3. Ефективне використання фонду робочого часу:

D Пt = × 100,

де Т ₁, Т ₀ – ефективний річний фонд часу роботи одного робітника відповідно у базовому і плановому періодах.

4. Економії чисельності промислово-виробничого персоналу:

D Пt = × 100,

де D Ч _абс – абсолютна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, чол.;

D Ч _п – чисельність промислово-виробничого персоналу у плановому періоді (коли зберігається базовий виробіток), чол.

Дата добавления: 2015-05-26